ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2002 Справа N А27/38
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.–
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П. ,
за участю представників сторін:
позивача: Чілібі В.В. (за дорученням)
відповідача: Шмагуненко М.О., начальника відділу
відповідача: Баршуніної Н.В., старшого державного податкового
інспектора; Шаповал О.О., головного державного податкового
інспектора,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Чижи”, м. Дніпропетровськ (далі – ТОВ “Чижи”)
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 10.06.2002
зі справи № А 27/38
за позовом ТОВ “Чижи”
до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі
м. Дніпропетровська (далі - ДПІ)
про визнання недійсними рішення від 31.10.2001 № 732-23-1-
24996375/8595 та податкових повідомлень від 31.10.2001 та
27.12.2001
та до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській
області (далі - ДПА)
про визнання недійсним рішення від 27.12.2001 № 16289/10/25-017,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя
Татарчук В.О.) від 11-15.04.2002 у позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 10.06.2002 (колегія суддів у складі: Євстигнеєва О.С. –
головуючого, суддів Чимбар Л.О і Тищик І.В.) рішення суду першої
інстанції зі справи залишено без зміни, а апеляційну скаргу ТОВ
“Чижи” – без задоволення.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що
відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
позивач як платник
податку на додану вартість (далі – ПДВ) мав самостійно
нарахувати та сплатити штраф у розмірі 10 відсотків суми
недоплати у зв’язку з виправленням помилки в уточненій
податковій декларації, в якій визначено заниження податкового
зобов'язання. Оскільки позивач не нарахував та не сплатив
зазначений штраф, на думку судових інстанцій ДПІ правомірно
визначила та застосувала до нього штраф у розмірі п’яти
відсотків від суми цієї недоплати згідно із заперечуваними
рішеннями та податковими повідомленнями на підставі пункту
17.1.3 статті 17 цього Закону.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
позивач просить скасувати судові рішення зі справи, а позовні
вимоги задовольнити, посилаючись на те, що базою для нарахування
штрафу, передбаченого пунктом 17.2 статті 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, є недоплата, а не
сума заниження податкового зобов’язання за відповідний
податковий період. У зв’язку з цим до позивача, на його думку,
не може бути застосовано штраф, оскільки за даними податкового
обліку різниця між загальною сумою податкових зобов'язань зі
сплати ПДВ та сумою податкового кредиту за попередні податкові
періоди має від’ємне значення і, відповідно, недоплати немає.
У відзиві на касаційну скаргу ДПІ просить судові рішення зі
справи залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення,
посилаючись на підпункт 4.4.4 пункту 4 Порядку заповнення та
подання податкової декларації по податку на додану вартість,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
від 30.05.1997 року № 166 (далі – Порядок). У цьому підпункті
визначено, що якщо в зв'язку з виправленням помилки, допущеної в
попередніх звітних періодах, визначено заниження податкового
зобов'язання, то платник самостійно нараховує та сплачує штраф у
розмірі 10 відсотків суми такого зобов'язання.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність
підстав для скасування рішень судових інстанцій зі справи.
Відповідно до встановлених судовими інстанціями обставин справи,
ТОВ “Чижи” подало 17.09.2001 до ДПІ первісну податкову
декларацію з ПДВ за серпень 2001 року, в якій чиста сума
зобов’язань позивача з ПДВ мало від’ємне значення у 54062 грн.
(рядок 18.2 Декларації). Позивач до початку його перевірки
контролюючим органом самостійно виявив факт заниження
податкового зобов'язання у первісній декларації і 05.10.2001
подав до ДПІ уточнену податкову декларацію, в якій чиста сума
зобов’язань з ПДВ вже мала позитивне значення у 1251218 грн.
Згідно з підпунктом 4.4.3 Порядку позивачем до уточненої
декларації була додана довідка про суму ПДВ, яка збільшила
податкове зобов'язання у розмірі до 1305280 грн. за звітним
періодом у зв’язку з виправленням самостійно виявленої помилки
(рядок 3 довідки).
Однак, на порушення вимог пункту 17.2 статті 17 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
позивачем
не було нараховано і сплачено штраф у розмірі десяти відсотків
суми такої недоплати. У підпункті 4.4.4 Порядку визначено: “Якщо
в зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних
періодах, визначено заниження податкового зобов'язання
(заповнюється рядок 3 довідки), то платник самостійно нараховує
та сплачує штраф у розмірі 10 відсотків суми такого
зобов'язання”. Отже законодавство України пов’язує застосування
штрафних санкцій до платника податку з виявленням факту
порушення законодавства про податки, а базою нарахування штрафу
є сума заниженого податкового зобов’язання, що віднесено до
категорії недоплати за Законом України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
Тому податкові органи правомірно застосували до ТОВ “Чижи”
штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.3 за невиконання
умови про самостійну сплату позивачем штрафу, що визначений у
пункті 17.2 статті 17 цього Закону (Лист ДПА України від
25.04.2001 № 5420/7/23-3317). Оскільки предметом позову є вимога
про визнання недійсними рішень і податкових повідомлень
податкових органів про застосування цих санкцій, не вбачається
підстав для скасування судових рішень у справі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-7-111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Залишити постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко