ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2002 Справа N 28/212
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.
– головуючий, суддів Джуня В.В. і Селіваненка В.П. ,
за участю представників:
позивача: Жарікова А.О.
відповідача: Сороці Ю.Ю.
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва (далі – ДПІ у Печерському районі
м. Києва)
на рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2001 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
15.07.2002
зі справи № 28/212
за позовом підприємства з іноземними інвестиціями “Джиммі
Інтернешнл Трейдінг компані», м. Київ (далі – підприємство)
до ДПІ у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсними рішення та розпоряджень ДПІ у
Печерському районі м. Києва
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.11.2001 (суддя
Борисенко І.В.) позовні вимоги підприємства задоволено: рішення
ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.05.2001
№ 847/26-16/24365226 та розпорядження від 04.05.2001 №№ 1/26-16,
2/26-16, 3/26-16, 4/26-16, 5/26-16, 6/26-16, 7/26-16, 8/26-16,
9/26-16, 10/26-16, 11/26-16, 12/26-16, 13/26-16, 14/26-16,
15/26-16, 16/26-16, 17/26-16, 18/26-16, 19/26-16, 20/26-16,
21/26-16, 22/26-16, 23/26-16, 24/26-16, 25/26-16, 26/26-16,
27/26-16, 28/26-16, 29/26-16 визнано недійсними.
Рішення суду мотивовано правильністю визначення позивачем суми
експортного відшкодування на підставі пунктів 8.2 та 8.4 статті
8 Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі – Закон), обґрунтованістю ведення підприємством єдиного
податкового обліку, а також безпідставністю посилання ДПІ у
Печерському районі м. Києва на порушення підприємством пункту
11.29 статті 11 Закону. Суми застосованих штрафних санкцій з
податку на додану вартість у розмірі 25% - 120 433,5 гривні та
10% - 102 908, 4 гривень, на думку суду, взагалі є
незрозумілими, оскільки жодна з них не становить 25% або 10% від
суми донарахованого податкового зобов’язання.
Суд посилається також на постанову слідчого податкової міліції
ДПІ у Печерському районі м. Києва, якою закрито кримінальну
справу стосовно головного бухгалтера підприємства за відсутністю
в її діях складу злочину, а так само на висновок Київського
науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно з яким
постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.99 № 271 та від
12.05.99 № 805 не поширюються на діяльність підприємства.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15.07.2002, прийнятою колегією судів у складі: Островича С.Е. –
головуючого, суддів Сотнікова С.В. і Волинця А.П. , рішення суду
залишено без зміни з тих же підстав.
У касаційні скарзі до Вищого господарського суду України ДПІ у
Печерському районі м. Києва посилається на неправильне
застосування судовими інстанціями статей 1 і 2 Указу Президента
України від 02.12.98 № 1328/98 “Про підтримку
сільськогосподарських товаровиробників”, а також приписів
постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.99 № 271 “Про
Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються
сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на
додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних
товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини”.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи і правильність
застосування судовими інстанціями норм матеріального і
процесуального права та заслухавши пояснення представників
сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відповідність оскаржуваних судових актів вимогам закону з огляду
на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що
підприємство протягом 1999-2000 років здійснювало діяльність з
розведення, відгодівлі великої рогатої худоби та продажу її на
експорт, що підтверджується відповідними вантажно-митними
деклараціями.
Рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.05.2001
№ 847/26-16/24365226 підприємству за порушення пункту 11.29
статті 11 Закону донараховано податок на додану вартість у сумі
285 973 гривні, зменшено податковий кредит на суму 1 224 845
гривень та застосовано відповідні штрафні санкції у розмірі 25%
- 120 433,5 гривні та 10% - 102 908, 4 гривень.
Розпорядженнями ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1/26-16,
2/26-16, 3/26-16, 4/26-16, 5/26-16, 6/26-16, 7/26-16, 8/26-16,
9/26-16, 10/26-16, 11/26-16, 12/26-16, 13/26-16, 14/26-16,
15/26-16, 16/26-16, 17/26-16, 18/26-16, 19/26-16, 20/26-16,
21/26-16, 22/26-16, 23/26-16, 24/26-16, 25/26-16, 26/26-16,
27/26-16, 28/26-16, 29/26-16 від 04.05.2001 внесено зміни у
визначені суми податку на додану вартість, заявлені
підприємством до бюджетного відшкодування в 1999-2000 роках.
Судовими інстанціями зроблено правильний висновок щодо
безпідставності посилання ДПІ у Печерському районі м. Києва на
порушення підприємством пункту 11.29 статті 11 Закону, яким не
встановлюються обмеження щодо розрахунку експортного
відшкодування податку на додану вартість з операцій продажу
м'яса живою вагою.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону
операції з продажу товарів, що були вивезені (експортовані)
платником податку за межі митної території України,
оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону платник податку, який
здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України (експорт) і подає
розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового
місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30
календарних днів з дня подання відповідного розрахунку.
Пунктом 8.2 статті 8 Закону передбачено, що для визначення суми
експортного відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до
складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично
сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни
придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку -
постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає
амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та
закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування,
включаючи такий день.
Посилання ДПІ у Печерському районі м. Києва на неправильне
застосування судовими інстанціями приписів статей 1 і 2 Указу
Президента України від 02.12.98 № 1328/98 “Про підтримку
сільськогосподарських товаровиробників” та постанови Кабінету
Міністрів України від 26.02.99 № 271 “Про Порядок акумуляції та
використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими
товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо
операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва,
включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на
давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”
необґрунтоване, оскільки підприємство реалізувало м’ясо живою
вагою і дія цих нормативних актів не поширювалась на діяльність
підприємства.
До того ж рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від
04.05.2001 № 847/26-16/24365226 прийнято з посиланням на
порушення позивачем пункту 11.29 статті 11 Закону, а не приписів
названих постанови та указу, який втратив чинність згідно з
Указом Президента України від 23.05.2000 № 696/2000.
Разом з тим ДПІ у Печерському районі м. Києва не оскаржуються
висновки суду у частині необґрунтованого розрахунку суми
штрафних санкцій та необґрунтованості посилання ДПІ у
Печерському районі м. Києва в оспорюваному рішенні на порушення
підприємством пункту 11.29 статті 11 Закону.
За таких обставин судовими інстанціями зроблено правильний
висновок щодо неправомірності рішення відповідача від 04.05.2001
№ 847/26-16/24365226, а також розпоряджень відповідача про
внесення змін у визначену платником суму податку на додану
вартість, заявлену підприємством до бюджетного відшкодування в
1999 – 2000 роках.
Враховуючи наведене та керуюсь статтями 111-9 і 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2001 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2002 зі
справи № 28/212 залишити без зміни, а касаційну скаргу без
задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко