ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Шум М.С.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий – Дубник О.П. ,
судді: Процик Т.С., Орищин Г.В.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2002 Справа 7/71-88
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М.,
Яценко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представників відповідача – Черниша М.С. та
Мошинського О.В.
касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого
кооперативу “Кульчинський”
на постанову від 21.03.2002
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 7/71-88
господарського суду Волинської області
за позовом сільськогосподарського виробничого
кооперативу “Кульчинський”
до ТзОВ “БДК-Консалтинг”
Про визнання договору застави недійсним
В судове засідання представник позивача не з’явився, про час і
місце слухання сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У червні 2001 року сільськогосподарський виробничий кооператив
“Кульчинський” звернувся до господарського суду Волинської
області з позовом до ТзОВ “БДК-Консалтинг” про визнання договору
застави від 04.07.2000, укладеного між сторонами у справі,
недійсним. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що оскільки
загальні збори членів кооперативу дозволу і згоди на укладання
зазначеного договору не надавали і взагалі це питання на зборах
не розглядалось, то договір застави від 04.07.2000 підлягає
визнанню його недійсним.
Рішенням господарського суду Волинської області від 08.11.2001
по справі № 7/71-88 договір застави товарів в обороті, укладений
04.07.2000 між сільськогосподарським виробничим кооперативом
“Кульчинський” та ТзОВ “БДК-Консалтинг” посвідчений приватним
нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Котенко Л.О.
визнано недійсним.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
21.03.2002, за тією ж справою, вищезазначене рішення суду першої
інстанції скасоване, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі сільськогосподарський виробничий кооператив
“Кульчинський” просить скасувати постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 21.03.2002 та залишити в
силі рішення господарського суду Волинської області від
08.11.2001. оскільки, на думку позивача, постанова апеляційного
суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального
права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що доводи
позивача, які викладені у скарзі, є необґрунтованими, а
постанова апеляційного суду грунтується на вимогах чинного
законодавства.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
відповідача, перевіривши правильність застосування Львівським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 04.07.2000 між ТзОВ
“БДК-Консалтинг” і ТзОВ “Волиньріпак” було укладено договір
фінансового лізингу на забезпечення виконання зобов'язань по
якому 04.07.2000 ТзОВ “БДК-Консалтинг” уклало з СВК
“Кульчинський” договір застави товарів в обороті на загальну
суму 95000 грн. Надалі відносно предмету цієї застави нотаріусом
був вчинений виконавчий напис і звернено стягнення на заставлене
майно.
З тих же матеріалів справи вбачається, що зазначений договір з
боку СВК “Кульчинський” був укладений його головою і що згоду на
вчинення такої дії цей голова отримав від загальних зборів
учасників кооперативу.
Врахувавши вищенаведені обставини, а також прийнявши до уваги
інші наявні у справі докази, апеляційний суд дійшов до
обгрунтованого висновку про те, що власність СВК “Кульчинський”
з моменту його реєстрації як юридичної особи, є колективною, а
тому, відповідно до ст. 20 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
, суб'єктом права колективної власності у даному
випадку є сільськогосподарський виробничий кооператив, який мав
передбачену законом можливість віддати належне йому майно у
заставу.
У цьому ж зв'язку не суперечать вимогам діючого законодавства і
висновки апеляційного суду про те, що особа, яка підписала
договір застави від імені сільськогосподарського кооперативу,
мала на це право, оскільки була головою зазначеного підприємства
і діяла на підставі відповідного рішення засновників. При цьому
суд вірно зазначив про відсутність порушень будь-яких положень
Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”, оскільки,
за наявними у справі документами, засновники кооперативу і є
його членами, а зазначені збори вони провели за своєю
стовідсотковою присутністю.
Відповідно до ст.ст. 8-12, 14 Закону України “Про
сільськогосподарську кооперацію”, загальні збори правомочні
приймати рішення, якщо на них присутні більше половини членів
кооперативу. При цьому саме членам кооперативу, на відміну від
асоційованих членів, належить право формувати фонди та брати
участь у діяльності кооперативу.
Таким чином, висновки апеляційного суду щодо безпідставності
позовних вимог про визнання договору застави недійсним,
грунтуються на обставинах справи які були ним встановлені з
належною повнотою.
У цьому зв'язку посилання позивача на ту обставину, що рішення
про заставу майна приймалося членами кооперативу за відсутності
асоційованих членів, не можуть бути прийняті до уваги.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу
“Кульчинський” залишити без задоволення, а постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 21.03.2002 у справі
№ 7/71-88 залишити без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Яценко О.В.