816/80/18 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з якими платнику податків збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 07.03.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Управління) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 (суддя Головко А.Б.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді - Жигилій С.П., Спаскін О.А.) і касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремойл-Синтез" (далі - Товариство) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремойл-Синтез" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У cічні 2018 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 № 0004371401.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: під час перевірки Товариством були надані перевіряючим усі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку, а також регістри бухгалтерського обліку, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з придбання мазуту у ТОВ "АРС-Південь" згідно договору поставки від 14.08.2015 № 14/08, з урахуванням того, що надати перевіряючим журнал реєстрації в`їзду транспорту Товариство не мало можливості, оскільки такий журнал був вилучений слідчим СВ СУ УМВС України в Полтавській області в ході проведення обшуку, про що Управління також було повідомлено; посилання Управління на положення статті 13 Закону України "Про підтвердження відповідності" є безпідставними, оскільки вказаний закон втратив чинність 10.02.2016; нормами Податкового кодексу України (2755-17) не передбачено коригування податкового кредиту в залежності від давності здійснених поставок, з огляду на що співставлення безоплатно наданих товарів (послуг) з товарами (послугами), за які не проведено повний розрахунок протягом 1095 днів, не відповідає законодавству у сфері оподаткування та, як наслідок, Управління неправомірно збільшило Товариству податкові зобов`язання по господарських операціях з ТОВ "МіС" згідно договору постачання нафтопродуктів від 19.07.2012 № 1907/1.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 15.03.2018 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 № 0004371401.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: факт здійснення господарських операцій між Товариством та ТОВ "АРС-Південь" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, та регістрами бухгалтерського обліку, зокрема, податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), витягом з книги обліку палива і мастильних матеріалів, з урахуванням того, що придбаний у ТОВ "АРС-Південь" був реалізований Товариством на користь ТОВ "Днепр-Блек-Ойл", що підтверджується відповідними документами; наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій; договір постачання нафтопродуктів від 19.07.2012 № 1907/1, укладений між Товариством та ТОВ "МіС", передбачає оплату за товар, з огляду на що висновок Управління про те, що товари були передані Товариству на безоплатній основі, є неправомірним; нормами Податкового кодексу України (2755-17) не передбачено коригування податкового кредиту в залежності від давності здійснених поставок, з огляду на що співставлення безоплатно наданих товарів (послуг) з товарами (послугами), за які не проведено повний розрахунок протягом 1095 днів, не відповідає законодавству у сфері справляння податків та зборів.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.07.2018 скасував рішення суду першої інстанції щодо задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення 17.10.2016 № 0004371401 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 24613,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 19690,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4923,25 грн. та ухвалив в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В решті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 залишив без змін.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог у відповідній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: у серпні 2015 року Товариство відповідно до журналу-ордеру по рахунку 631 списало суму простроченої заборгованості перед ТОВ "МіС", яка залишилася неоплаченою, та віднесло вказану суду до складу доходів, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2015 рік, тоді як не відкоригувало податковий кредит по вказаній господарській операції, з огляду на що висновки податкового органу про збільшення Товариству податкового зобов`язання по господарських операціях з ТОВ "МіС" є обґрунтованими. В решті суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 16.08.2018 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: договір постачання нафтопродуктів від 19.07.2012 № 1907/1, укладений між Товариством та ТОВ "МіС", передбачає оплату за товар, з огляду на що висновок Управління про те, що товари були передані Товариству на безоплатній основі, є неправомірним; нормами Податкового кодексу України (2755-17) не передбачено коригування податкового кредиту в залежності від давності здійснених поставок, з огляду на що співставлення безоплатно наданих товарів (послуг) з товарами (послугами), за які не проведено повний розрахунок протягом 1095 днів, не відповідає законодавству у сфері справляння податків та зборів.

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 10.09.2018 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Управління.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: перевіркою було з`ясовано, що ТОВ "АРС-Південь" не є виробником мазуту, а згідно з даними податкової звітності ТОВ "АРС-Південь" (АІС "Єдиний реєстр податкових накладних" ("Архів податкової звітності") встановлено, що ТОВ "АРС-Південь" у період з березня по травень 2015 року не придбавало у постачальників мазут паливний; у ТОВ "АРС-Південь" відсутні технічні, технологічні та фізичні можливості здій здійснення задекларованих ним господарських операцій.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.03.2023 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 07.03.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи та, враховуючи межі касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Управління провело планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціального страхування за період з 20.03.2012 по 21.12.2015, результати якої оформлені актом від 05.09.2016 № 377/16-31-01-09/37895857, за висновками якого позивачем були порушені, зокрема, вимоги пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 250797,00 грн., у тому числі: за серпень 2015 року - у сумі 245177,00 грн., за вересень 2015 року - 5158,00 грн., за жовтень 2015 року - 439,00 грн., за грудень 2015 року - 23,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: за результатами співставлення в АІС "Податковий блок" між сумами податкових зобов`язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість встановлена розбіжність на суму 231107,00 грн. з ТОВ "АРС-Південь" за серпень 2015 року, яка виникла за рахунок того, що податкова звітність ТОВ "АРС-Південь" за серпень 2015 року має статус "До відома"; ТОВ "АРС-Південь" не подало фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, додаток АМ, форму № 1 "Баланс", що свідчить про відсутність відомостей про наявність у ТОВ "АРС-Південь" основних засобів; перевіркою було з`ясовано, що ТОВ "АРС-Південь" не є виробником мазуту, а згідно з даними податкової звітності ТОВ "АРС-Південь" (АІС "Єдиний реєстр податкових накладних" ("Архів податкової звітності") встановлено, що ТОВ "АРС-Південь" у період з березня по травень 2015 року не придбавало у постачальників мазут паливний; у серпні 2015 року Товариство відповідно до головної книги, журналу-ордеру по рахунку 631 було списано суму простроченої кредиторської заборгованості перед ТОВ "МіС" у розмірі 118138,08 на доходи (рахунок 717) та включило до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік, при цьому, не відкоригувало податковий кредит по вказаній операції, тоді як таке коригування повинно здійснюватись на підставі бухгалтерської довідки.

На підставі висновків вказаного акта перевірки Управління прийняло податкове повідомлення-рішення 16.10.2015 № 0001472201/3177, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 1355951,00 грн. - за основним платежем та на 677975,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України (2755-17) ) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: а) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; б) дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послу (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що між Товариством (замовник) та ТОВ "МіС" (постачальник) був укладений договір постачання нафтопродуктів № 1907/1 від 19.07.2012, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору. Відповідно до п.3.2 договору покупець зобов`язується сплатити, з дотриманням умов додатку, повну вартість товару (у т.ч. ПДВ), визначену у відповідному додатку до цього договору та рахунку протягом 2-х робочих днів від дати отримання рахунку на сплату вартості, якщо інше не передбачено умовами додатків. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника (п.3.3 договору).

Згідно з видатковою накладною та рахунком-фактурою, прибутковою накладною, копії яких наявні в матеріалах справи, позивачеві був переданий товар на загальну суму 152440,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 25406,67 грн.

Разом з тим, придбаний товар був оплачений Товариством лише на суму 34302,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 5717,00 грн.), про що свідчить наявна в матеріалах справи копія банківської виписки.

Відповідно до журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 2012 рік у позивача обліковувалася кредиторська заборгованість перед ТОВ "МіС". Вказана заборгованість обліковувалась позивачем до серпня 2015 році оскільки протягом періоду від часткової оплати вартості товару до серпня 2015 року оплата за товар у повному обсязі здійснена не була, повернення товару також не здійснювалось.

У серпні 2015 року Товариство відповідно до журналу-ордеру по рахунку 631 списало суму простроченої заборгованості перед ТОВ "МіС" та включило вказану суму до складу доходів у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік. Разом з цим, позивач не відкоригував податковий кредит по вказаній операції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Товариство неправомірно не здійснило коригування податкового кредиту з податку на додану вартість операції зі списання безнадійної заборгованості перед ТОВ "МіС", з огляду на що висновок податкового органу про заниження Товариством податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 19690,00 грн. - за основним платежем та на 4923,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Положеннями підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентом своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що між Товариством (замовник) та ТОВ "АРС-Південь" (постачальник) був укладений договір поставки № 14/08 від 14.08.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність замовника мазут паливний М-100 за ціною 8000 грн. за тону (в тому числі ПДВ) у кількості 180 тон, а замовник зобов`язується прийняти товар за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 36, та оплатити товар відповідно до умов договору.

Додатковою угодою від 20.08.2015 до договору поставки № 14/08 від 14.08.2015 були внесені зміни до договору, зокрема, пунктом 1.1 передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність замовника нафтопродукти: мазут паливний М-100 за ціною 8000 грн. за тонну (в тому числі ПДВ), а замовник зобов`язується прийняти товар за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 36, і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору; пунктом 4.3 передбачено, що відвантаження товару здійснюється транспортом постачальника або транспортом на замовлення постачальника.

На підтвердження виконання умов договору Товариство надало копії податкових та видаткових накладних, специфікацій, рахунків-фактур, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН, витяг з книги обліку палива і мастильних матеріалів.

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН за вказаною поставкою на виконання умов договору поставки № 14/08 від 14.08.2015 товар транспортувався ТОВ "АРС-Південь" безпосередньо на адресу позивача : Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд Галузевий, 36, автопідприємством ПП ОСОБА_1 .

Посилання контролюючого органу на невідповідність пункту навантаження, вказаного у товарно-транспортних накладних, та юридичної адреси постачальника ТОВ "АРС-Південь", не спростовує факту поставки та отримання позивачем товару, з огляду на надані первинні документи у справі щодо подальшого продажу цього товару та невстановлення відповідачем будь-якого іншого можливого постачальника такого товару, з урахуванням того, що контрагента позивача не було обмежено ані чинним законодавством, ані умовами договору про постачання нафтопродуктів в частині навантаження мазуту паливного виключно за юридичною адресою контрагента, а також зважаючи на те, що такі дії не суперечать звичаям ділового обороту.

Крім того, судами було встановлено, що придбаний у ТОВ "АРС-Південь" мазут в подальшому був реалізований Товариством іншому підприємству - ТОВ "Днепр-Блек-Ойл", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору поставки нафтопродуктів № 22/06П від 22.06.2015, специфікацій, видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН, банківських виписок.

Також, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що відсутність даних у Управління про наявність/відсутність у ТОВ "АРС-Південь" основних засобів не свідчить про відсутність реального характеру договору, оскільки не виключає можливість постачальника користуватися відповідними приміщеннями та ємностями на умовах договору оренди.

Крім того, судами було встановлено, що усі первинні бухгалтерські документи, складені в процесі господарських операцій між Товариством та ТОВ "АРС-Південь", оформлені у відповідності до вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (z0168-95) , а податкові накладні у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Зазначені податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій. Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу положень наведених вище правових норм спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Здійснені між Товариством та ТОВ "АРС-Південь" призвели до зміни в структурі активів позивача, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, виходячи із принципу офіційного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) дослідив первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, встановив реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "АРС-Південь" і дійшов обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення в частині збільшення Товариству грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 226183,75 грн. - за основним платежем та на 57776,72 грн., з приводу правомірності якого виник спір.

Таким чином, доводи скаржників, викладені в касаційних скаргах, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.