ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2002 Справа N 27/106
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.
за участю представників:
позивача - Горовий О.В.
відповідача - Стаднік О.А.
розглянувши касаційну ТОВ “Динамо – Агро”
скаргу
на ухвалу від 15.07.2002
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 27/106
за позовом ТОВ “Заме Дойтц ГмбХ”
в особі ТОВ “Динамо – Агро”
до АТ “Україна-Холдинг-Лізинг”
Про оплату вартості отриманої сільгосптехніки в сумі 10302097
нім. марок
У Х В А Л Ами від 21.09.2001 та від 08.10.2001 господарського
суду м. Києва (суддя Бачун О.В.), винесеними на підставі ст.ст.
66, 67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в порядку забезпечення позову
накладено арешт на сільгосптехніку, передачу позивачем
відповідачу за контрактом № 395-16/А від 18.06.98.
Ухвалою від 15.07.2002 Київського апеляційного господарського
суду (судді: Кривда Д.С., Рябуха В.І., Гольцова Л.А.), винесеною
на підставі ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зупинено апеляційне
провадження у справі № 27/106 до розгляду справи № 19/143 та
дозволено відповідачу використання сільгосптехніки, на яку
накладено арешт, до 30.10.2002 на період збирання врожаю без
зміни ухвал господарського суду м. Києва від 21.09.2001 та від
08.10.2001.
ТОВ “Динамо-Агро” у поданій касаційній скарзі просить скасувати
п. 2 резолютивної частини ухвали від 15.07.2002 щодо надання
дозволу відповідачу використовувати сільгосптехніку до
30.10.2002, посилаючись на те, що накладення арешту на техніку
обумовлено можливими труднощами чи неможливістю виконання
рішення господарського суду із-за відсутності у відповідача
грошових коштів на банківських рахунках. Окрім того, скаржник
вказує на те, що арештоване майно – це високотехнологічна
техніка, при невжитті щодо якої заходів збереження ця техніка
може зникнути або значно погіршитись, а наявне використання
сільгосптехніки відповідачем з кожним сезоном зменшує її
вартість, причому заборгованість перед позивачем за договором не
погашається.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності застосування судом апеляційної інстанції норм
процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала – частковому
скасуванню з наступних підстав.
На спірні процесуальні правовідносини, які склалися навколо
обставин вжиття заходів забезпечення позову при вирішенні даного
спору, поширюється дія ст.ст. 66, 67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до зазначених статей ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ГПК
ухвала про забезпечення позову може бути винесена на будь-якій
стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може
утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського
суду.
У Х В А Л Ами від 21.09.2001 та від 08.10.2001 судом вжито
заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на
сільгосптехніку, передану відповідачу за контрактом від
18.06.98. Накладення арешту на майно за своєю суттю виключає
можливість його подальшого використання боржником (відповідачем)
та іншими особами незалежно від невідкладних потреб, які можуть
виникнути в цих осіб. Чинне процесуальне законодавство не
передбачає можливість тимчасового зупинення вжитих заходів
забезпечення позову за умов чинності ухвали про накладення
арешту на майно, тобто відсутні будь-які процесуальні підстави
для призупинення дії ухвал від 21.09.2001 та від 08.10.2001.
Допускається лише скасування судом вжитих заходів забезпечення
позову (ст. 68 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
), коли потреба у
забезпеченні прозову з тих чи інших причин відпала або змінилися
певні обставини, що спричинилися до застосування цих заходів.
Проте, в цьому разі ухвала про накладення арешту скасовується. В
зв’язку з цим колегія вважає необґрунтованими висновки суду
апеляційної інстанції щодо правомірності надання відповідачу
дозволу на тимчасове використання техніки, на яку накладено
арешт, що процесуально оформлено п. 2 резолютивної частини
ухвали від 15.07.2002.
Таким чином здійснене апеляційним судом штучне призупинення дії
ухвал від 21.09.2001 та від 08.10.2001 про накладення арешту на
сільгосптехніку, суперечить вимогам ст.ст. 66, 67 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Слід також зазначити, що умовою застосування заходів до
забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що
майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову, може
зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на
момент виконання рішення. Цілком очевидно, що наявне дозволене
судом тимчасове використання (експлуатація) сільгосптехніки за
цільовим призначенням впливатиме на її зношуваність та може
потягти погіршення якості техніки. В такому разі вжиті судом
заходи забезпечення позову, оформлені ухвалами від 21.09.2001 та
08.10.2001, фактично не породжують жодних юридичних наслідків, а
зазначені ухвали в період до 30.10.2002 є нечинними, незважаючи
на те, що вони (ухвали) не оскаржені та не скасовані у
встановленому порядку.
Помилкові висновки суду, зафіксовані в п. 2 резолютивної частини
ухвали від 15.07.2002, грунтуються на довільному тлумаченні норм
розділу Х ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в зв’язку з чим оскаржувана
ухвала в цій частині підлягає скасуванню.
Водночас зупинення судом апеляційного провадження на підставі
ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не є предметом касаційного
оскарження, а тому ухвала від 05.07.2002 в цій частині підлягає
залишенню без змін.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 66-68, 111-5, 111-7, 111-
9-111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ТОВ “Динамо-Агро” на ухвалу від 15.07.2002
Київського апеляційного господарського суду у справі № 27/106
задовольнити. Ухвалу від 15.07.2002 Київського апеляційного
господарського суду у справі № 27/106 скасувати частково,
виключивши з її тексту пункт 2 резолютивної частини ухвали.
2. Видати скаржнику довідку на повернення держмита в сумі 42
грн. 50 коп. сплаченого за платіжним дорученням від 23.07.2002 №
917.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
Й.Мілевський