ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2002 Справа N 17-6-30-27/01-3770
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.,
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Затокської селищної ради
на рішення від 27.06.2002 року господарського суду Одеської
області
у справі № 17-6-30-27/01-3770
за позовом Затокської селищної ради
до Білгород-Дністровської районної державної
адміністрації Одеської області
треті - державне унітарне підприємство “Будівельна
особи компанія “Бендерибуд”,
приватне підприємство фірма “Сакура”,
про визнання недійсними актів
В С Т А Н О В И В:
Затокська селищна рада подала до господарського суду Одеської
області позов про визнання недійсними та такими, що не
підлягають виконанню і реєстрації Розпорядження від 3.04.2001
року № 158/2001 “Про внесення змін та доповнень до розпорядження
районної державної адміністрації № 543/ 2000 від 29.12.2000 р.
та відміну розпорядження № 72/ 2000 від 15.02.2001 р.” і
Свідоцтва від 3.04.2001 року на право власності на будівлі і
споруди бази відпочинку “Амфібія”, які були видані Білгород-
Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області
(далі скорочено – розпорядження, свідоцтво).
Рішенням від 27.06.2002 року суду (суддя Н.Рога) в позові
відмовлено з підстав наявності необхідних документів, які
підтверджують право власності державного унітарного підприємства
“Будівельна компанія “Бендерибуд” на об’єкти нерухомого майна;
правомірності визнання права власності за цим підприємством на
базу відпочинку “Амфібія”; врегулювання відносин власності щодо
спірного майна відповідно до міжнародної угоди між Урядом
України та Урядом Республіки Молдова.
В апеляційному порядку рішення не переглядалося.
Позивач вважає, що рішення суду у даній справі підлягає
касаційному перегляду через порушення судом норм матеріального і
процесуального права, а саме: статті 3 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
, статей 18 і 31 Закону України “Про
місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, статей 20 і 35
Закону “Про місцеві державні адміністрації“, Указу Президента
України від 2.04.1994 року № 127/94 “Про консульський статут
України”, положень Угоди між Урядом України та Урядом Республіки
Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин
власності, Інструкції про порядок державної реєстрації права
власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у
власності юридичних та фізичних осіб, статті 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У касаційній скарзі Затокська селищна рада просить Вищий
господарський суд України скасувати рішення місцевого
господарського суду та задовольнити позов, оскільки позивач не
може погодитися з визнанням права власності будь-яких осіб на
базу відпочинку “Амфібія”, оспорювані акти видані районною
державною адміністрацією з порушенням законодавства України,
стосуються майна, яке частково розташоване на території Ради, а
отже, порушують права та охоронювані законом інтереси позивача у
справі.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте відповідач своє право подати відзив на
касаційну скаргу не використав і його представник в судове
засідання не з’явився.
Треті особи - державне унітарне підприємство “Будівельна
компанія “Бендерибуд” та приватне підприємство фірма “Сакура”
вважають, що рішення місцевого господарського суду ґрунтується
на фактичних обставинах справи, є законним і просять залишити
його без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні з 17 до 24.09.2002 року оголошувалася
перерва.
Заслухавши пояснення представників сторін С.Бакаянова,
А.Співаченко, Р.Поплавського, Л. Юхтенко, перевіривши
правильність застосування господарським судом Одеської області
норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного
спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній
інстанції, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну
скаргу Затокської селищної ради задовольнити з таких підстав.
Відповідно до пункту 4.1. Інструкції про порядок державної
реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що
перебувають у власності, затвердженої наказом від 9.07.1998 року
№ 121 Державного комітету будівництва, архітектури та житлової
політики України (в редакції, чинній на момент видачі
оспорюваних актів) оформлення права власності юридичних осіб на
об’єкти нерухомого майна провадиться місцевими органами
державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на
підставі документів, встановлених законодавством, які
підтверджують їх право власності на об’єкти нерухомого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, приймаючи
оспорювані акти, виходив з первісного набуття державним
унітарним підприємством права власності на базу відпочинку
“Амфібія”, що засвідчувалося наданими заявником матеріалами
інвентаризації та довідкою про облік майна на балансі цієї
особи, відсутністю інших власників на це майно, згодою і
клопотанням Міністерства промисловості та енергетики
Придністровської Молдовської Республіки.
Колегія суддів вважає, що подані державним унітарним
підприємством “Будівельна компанія “Бендерибуд” документи для
здійснення державної реєстрації права власності на об’єкти
нерухомого майна в Україні не відповідають вимогам вищезгаданої
Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на
об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності та вимогам
статті 34 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на їх належність і допустимість : факт
знаходження майна на балансі юридичної особи безумовно не
засвідчує її право власності на це майно і в матеріалах справи
відсутні інші передбачені цією Інструкцією документи, що
засвідчують право власності на нерухоме майно. Також відсутні
докази про правомочність Міністерства промисловості і енергетики
Придністровської Молдавської Республіки здійснювати юридично
значимі дії стосовно майна бази відпочинку “Амфібія”.
Водночас судом не дана юридична оцінка тому факту, що на момент
видачі оспорюваних розпорядження і свідоцтва державне унітарне
підприємство “Будівельна компанія “Бендерибуд” уклало договір
від 26.03.2001 року за № 37 про купівлю-продаж бази та не
досліджено моменту переходу права власності на майно до покупця.
Оспорювані розпорядження та свідоцтво були видані відповідачем
державному унітарному підприємству “Будівельна компанія
“Бендерибуд”, яке є юридичною особою відповідно до законодавства
Придністровської Молдавської Республіки.
В силу статті 47 Закону “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
правовий
режим розташованого в Україні майна, що є об’єктом власності
інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств та
міжнародних організацій, визначається законодавчими актами
України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами і
місцевий господарський суд застосував до спірних правовідносин
Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про
взаємне визнання прав та регулювання відносин власності.
Зазначена Угода неправомірно застосована судом до спірних
правовідносин з огляду на вимоги статті 9 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статті 17 Закону України “Про міжнародні
договори України” – на час видання відповідачем оспорюваних
розпорядження та свідоцтва зазначена Угода не була ратифікована
Верховною Радою України. Закон України “Про ратифікацію Угоди
між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне
визнання прав та регулювання відносин власності та Протоколу між
Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про
внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки
Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин
власності від 11.08.1994 року” набув чинності 9.08.2001 року.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про
делегування Республікою Молдова власних повноважень щодо
розпорядження майном органам Придністровської Молдовської
Республіки.
Оскільки однією з підстав для визнання акта недійсним є
невідповідність його вимогам чинного законодавства, колегія
суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд
безпідставно відмовив Затокській селищній раді у позові.
У зв’язку з скасуванням рішення у даній справі судові витрати
покласти на відповідача.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Затокської селищної ради задовольнити.
2.
3. Рішення від 27.06.2002 року господарського суду Одеської
області скасувати.
4.
Позов задовольнити.
5. Розпорядження від 3.04.2001 року № 158/2001 Білгород-
Дністровської районної державної адміністрації Одеської області
та Свідоцтво від 3.04.2001 року про право власності на будівлі і
споруди бази відпочинку “Амфібія” визнати недійсними.
6.
7. Стягнути з Білгород-Дністровської районної державної
адміністрації Одеської області (Одеська обл. м. Білгород-
Дністровський, вул. Л. Попова, 24, р/р 25427301009775 в Білгород-
Дністровському відділені Ощадбанку – 6707, МФО 388034, код
04056813) на користь Затокської селищної ради (Одеська обл.,
смт. Затока, вул. Приморська, 21, р/р 2542730100975 в Білгород-
Дністровському відділені Ощадбанку – 6707, МФО 388034, код
04527052) 85 (вісімдесят п’ять) грн. в рахунок відшкодування
витрат з сплати державного мита.
8.
Доручити господарського суду Одеської області видати наказ.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій