ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2002 Справа N 30/43
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.,
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши за участю представників сторін касаційну скаргу
Rimeco Riggelsen Metal Co. Aktieselskab
на рішення від 11.06.2002 року господарського суду м. Києва
у справі № 30/43
за позовом Rimeco Riggelsen Metal Co. Aktieselskab
до - приватної фірми “Фелікс”,
- акціонерного товариства закритого типу
“Фінансова компанія “Соло”
про стягнення 197 450 доларів США,
В С Т А Н О В И В:
Rimeco Riggelsen Metal Co. Aktieselskab подало господарському
суду м. Києва позов до приватної фірми “Фелікс” та акціонерного
товариства закритого типу “Фінансова компанія “Соло” про
стягнення 197 450 доларів США. Рішенням від 11.06.2002 року
господарського суду м. Києва (суддя Т.Ващенко) в позові
відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що за договором позики позикодавець
передає позичальнику у власність гроші або речі, визначені
родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути
позикодавцю таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж
роду і якості (стаття 374 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
). Позивач не надав доказів перерахування 197 450 дол.
США на розрахунковий рахунок відповідачів і матеріалами справи не
підтверджений обов’язок відповідачів повернути позивачу зазначену
суму.
Суд не погодився з твердженням позивача щодо застосування до
спірних правовідносин законодавства Королівства Данії і вирішив
спір на підставі законодавчих актів України.
Скаржник вважає, що зазначене рішення прийняте з порушенням норм
матеріального та процесуального права, а тому просить Вищий
господарський суд України скасувати його та прийняти нове
рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог сторона посилається на факт часткової
(в сумі 197 450 доларів США) оплати за приватну фірму “Фелікс”
придбаних цим підприємством у власність акцій відкритого
акціонерного товариства “Вторчермет”, а приватна фірма “Фелікс”
зобов’язалася повернути вказану суму скаржнику, про що було
укладено договір від 20.01.1998 року.
На думку заявника, умови цього договору свідчить про існування
між сторонами відносин позики і законодавство України не
передбачає, що факт надання позики може бути підтверджений
виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахуноки
позичальника.
Крім того, заявник вважає, що до спірних правовідносин слід
застосовувати право Королівства Данії, відповідно до якого
відображення факту надання позики в простому письмовому документі
є достатнім для підтвердження зобов’язання позичальника повернути
позику.
В судовому засіданні з 13 до 20.09.2002 року оголошувалася
перерва.
Заслухавши пояснення представників сторін О. Філатова, В.Шахрая,
Ю. Ніколенко, М. Козел, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши наявні матеріали на предмет їх юридичної оцінки
господарським судом м. Києва, та проаналізувавши застосування
судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.1998 року між
позивачем та одним з відповідачів - приватною фірмою "Фелікс" був
укладений договір позики, в пункті 3 якого сторони встановили, що
за 24 відсотки акцій відкритого акціонерного товариства
"Вторчермет” фірма “Фелікс” заплатила 31 650 дол. США, а фірма
“Rimeco” заплатила 197 450 дол. США.
Відповідно до виписки з банківського рахунку фірми “Rimeco” від
30.12.1997 року, фірма “Rimeco” оплатила фірмі Mountain
Investment Group Limited за інвойсом № 48/КО 287 000 дол. США. В
цьому інвойсі зазначено, що ця сума підлягає сплаті за акції ВАТ
“Вторчермет”, місцезнаходження якого м. Житомир, Україна.
Оцінюючи фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов
висновку, що зазначений інвойс не є належним та допустимим
доказом реальної передачі грошей від одного контрагента іншому і
позивач не надав суду інших доказів про обов’язок відповідачів
повернути йому суму договору. Крім того, матеріалами справи не
підтверджена наявність правових підстав для солідарної
відповідальності акціонерного товариства “Фінансова компанія
“Соло” та приватної фірми “Фелікс”.
Зазначені висновки місцевого господарського суду колегія суддів
вважає такими, що ґрунтуються на вимогах статей 32, 33, 34 та 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Застосування судом до спірних відносин національного
законодавства, що регулює відносини позики, колегія суддів також
вважає правильним, оскільки за змістом статті 6 Закону України
“Про зовнішньоекономічну діяльність” права та обов’язки сторін
зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її
укладання, якщо сторони не погодили інше. Судом першої інстанції
було встановлено, що контрагенти за договором не погоджували між
собою право, яке мало застосовуватися до цього договору.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення
господарського суду м. Києва у даній справі ґрунтується на
законі, а тому касаційна скарга Rimeco Riggelsen Metal Co.
Aktieselskab не підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
- 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 11.06.2002 року господарського суду м. Києва у справі
№ 30/43 залишити без змін, а касаційну скаргу Rimeco Riggelsen
Metal Co. Aktieselskab без задоволення.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В. Палій