ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2002 Справа N 10/100-2818
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Форвард” на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 14.06.2002р.
у справі № 10/100-2818 господарського суду Тернопільської обл.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Форвард”
до відповідача Закритого акціонерного товариства “Агро”
треті особи Підволочиська районна державна адміністрація
Тернопільської області,
Відкрите акціонерне товариство
“Підволочиський маслозавод”,
Товариство з обмеженою відповідальністю
“Фірма “Агро ЛТД”
про визнання недійсними установчих документів та скасування
державної реєстрації
за участю представників:
ТОВ “Форвард” – Іванов М.О. – директор; Сендега Т.Р. за дов. від
09.09.2002р.;
ЗАТ “Агро” – Приміч М.В. за дов. № 36 від 01.09.2002р.;
Підволочиська райдержадміністрація – не з ’явилися;
ВАТ “Підволочиський маслозавод” – не з’явилися;
ТОВ “Фірма “Агро ЛТД” - не з’явилися;
В судовому засіданні з 13.09 по 20.09.2002р. оголошувалась
перерва.
В С Т А Н О В И Л А :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Форвард” звернулося до
господарського суду Тернопільської області з позовом про
визнання недійсними установчих документів ЗАТ “Агро” та
скасування державної реєстрації товариства (а.с.3-4).
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
20.12.2001р. заявлений позов задоволено (а.с.142-146).
Відповідно до рішення господарського суду: визнано недійсними
установчий договір про створення та діяльність, статут та
свідоцтво про державну реєстрацію ЗАТ “Агро”; скасовано державну
реєстрацію товариства; зобов’язано ЗАТ “Агро” повернути в
десятиденний строк з дня набрання рішення законної сили ВАТ
“Підволочиський маслозавод” майно, передане йому до статутного
фонду згідно акта прийому-передачі від 06.12.1999р. При цьому
суд виходив з того, що:
- до статутного фонду ЗАТ “Агро” ВАТ “Підволочиський
маслозавод” відповідно до установчих документів передано майно,
що є предметом податкової застави, згода на відчуження якого
надана Державною податковою інспекцією у Підволочиському районі
з порушенням чинного законодавства;
- 11.08.1999р. ВДВС Підволочиського районного управління
юстиції накладено арешт на майно ВАТ Підволочиський маслозавод”.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
14.06.2002р. рішення господарського суду Тернопільської області
від 20.12.2001р. скасовано за виключенням п. 6 резолютивної
частини рішення і у позові ТОВ “Форвард” відмовлено (а.с.208-
210). Скасовуючи прийняте у справі рішення, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що ТОВ “Форвард” є неналежним
позивачем у справі, оскільки його права та законні інтереси не
порушені.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної
інстанції, ТОВ “Форвард” звернулося до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати,
залишивши в силі рішення господарського суду Тернопільської
області від 14.06.2002р. У поданій касаційній скарзі скаржник
посилається на те, що:
- судом апеляційної інстанції невірно застосовано п. 1 ч. 3
ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
;
- висновок суду апеляційної інстанції про визнання судом
першої інстанції згоди ДПІ такою, що суперечить чинному
законодавству, помилковий, оскільки згода оцінювалась судом у
сукупності з іншими доказами;
- суд дійшов помилкового висновку, що права та охоронювані
законом інтереси ТОВ “Форвард” не були порушені при створенні
товариства
Відповідач у справі – ЗАТ “Агро” у відзиві на подану касаційну
скаргу, вважаючи її доводи безпідставними та необгрунтованими,
просить залишити постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 14.06.2002р. без змін, а подану
касаційну скаргу – без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Як вбачається з заявленого позову, що є підставою для порушення
провадження у даній справі, позивачем в одній позовній заяві
об’єднано декілька вимог до одного відповідача – ЗАТ “Агро”.
Так, позивач просить суд захистити порушені, на його думку,
права та охоронювані законом інтереси шляхом постановлення
рішення про визнання недійсними установчих документів ЗАТ “Агро”
та скасування державної реєстрації даного товариства.
Разом з тим, особа, яка є відповідачем за даними позовом не може
відповідати за заявленими вимогами з огляду на наступне.
12.11.1999р. загальні збори акціонерів ВАТ “Підволочиський
маслозавод” прийняли рішення про створення ЗАТ “Агро” та
затвердили склад майна, що передається як внесок до статутного
фонду товариства.
06.12.1999р. засновники товариства ЗАТ “Агро” уклали установчий
договір про створення та діяльність товариства. Відповідно до
укладеного установчого договору, засновниками товариства
виступили ТОВ “Фірма “Агро ЛТД” та ВАТ “Підволочиський
маслозавод”. Вказаний договір є підставою для виникнення у
засновників певних прав та обов’язків.
На установчих зборах ЗАТ “Агро” затверджено статут товариства
(протокол від 06.12.99р.)
Дійсність вказаних установчих документів є предметом спору у
даній справі.
Отже, суд першої інстанції, вирішуючи даній спір по суті,
повинен був залучити до участі у справі в якості відповідачів, в
порядку ст. 24 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, засновників товариства –
ТОВ “Фірма “Агро ЛТД” та ВАТ “Підволочиський маслозавод”,
оскільки зазначені особи можуть відповідати за заявленими
вимогами в частині визнання недійсними установчих документів
товариства.
В силу ст. 6 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
, товариство набуває прав юридичної особи з дня його
державної реєстрації, яка проводиться за правилами,
встановленими Законом Української РСР "Про підприємства в
Українській РСР" та Закону України “Про підприємництво”
( 698-12 ) (698-12)
(ст. 6 Закону України “Про підприємства в Україні”
( 887-12 ) (887-12)
).
Так, відповідно до ст. 8 Закону України “Про підприємництво”
( 698-12 ) (698-12)
, державна реєстрація суб'єктів підприємницької
діяльності, проводиться у виконавчому комітеті міської, районної
в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя
державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем
проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином, особою, яка може відповідати за заявленим позовом в
частині скасування державної реєстрації є особа, яка здійснила
реєстрацію товариства – Підволочиська районна державна
адміністрація.
Разом з тим, суд першої інстанції розглянув спір по суті та
виніс рішення про визнання недійсними установчих документів та
скасування державної реєстрації ЗАТ “Агро” без залучення осіб,
які є засновниками товариства та особи, яка здійснила реєстрацію
товариства, тобто прийняв рішення, що стосується прав і
обов’язків, а також компетенції осіб, які залучені до участі у
справі в якості відповідачів не були.
Підволочиська районна державна адміністрація, ВАТ
“Підволочиський маслозавод”, ТОВ “Фірма “Агро ЛТД”, як
вбачається з матеріалів справи, були фактично допущені до участі
у справі в якості третіх осіб, хоча суд, в порушення вимог ст.
27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не виносив ухвалу про допущення або
залучення вказаних осіб.
Разом з тим, навіть набувши статусу третіх осіб, вказані особи
мали б менший обсяг прав ніж той, який наданий процесуальним
законодавством стороні у справі, якою є, зокрема, відповідач, а
отже і не могли належним чином захищати свої інтереси та права
проти заявленого позову.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку
винесене у справі рішення, дане порушення норм процесуального
права, допущене судом першої інстанції, не виправив.
Так, скасовуючи рішення господарського суду Тернопільської
області від 20.12.2001р. та вирішуючи спір по суті, Львівський
апеляційний господарський суд також вказаних осіб до участі у
справі не залучав, хоча прийняв рішення за заявленими позивачем
вимогами по суті.
Вказані порушення норм процесуального права, допущені судами
першої та апеляційної інстанції, в силу п. 3 ч. 2 ст. 111 10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є безумовною підставою для скасування
винесених у справі судових актів.
При новому розгляді даної справи, суду необхідно залучити
належних відповідачів до участі у справі, а також встановити чи
є особа, за позовом якої порушено провадження у даній справі
належним позивачем – особою якій належить право вимоги
Так, відповідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи і в установленому порядку набули
статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених
або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд порушує
провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та
організацій, які звертаються до господарського суду за захистом
своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову
до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд
шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб,
права і охоронювані законом інтереси яких порушені або
оспорюються.
Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною
підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з
необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами
права.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по
суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з
позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного
законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити
чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено
провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на
позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення
про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших
встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права
обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов’язку перед
особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання
такого обов’язку (вчинити певні дії або утриматись від їх
вчинення) від зобов’язаних осіб. Отже, лише встановивши
наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного
матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на
захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність
факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про
захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті,
встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених
вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Форвард” задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
14.06.2002р. та рішення господарського суду Тернопільської
області від 20.12.2001р. у справі № 10/100-2818 господарського
суду Тернопільської області скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Тернопільської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.