ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2002 Справа N 18/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів : Невдашенко Л.П. (доповідач у справі),
Полякова Б.М.,
розглянувши у Заступника прокурора м. Києва
відкритому судовому
засіданні касаційне
подання
на постанову від 14.06.2002
Київського апеляційного господарського
суду та рішення від 13.03.2002
господарського суду м. Києва
у справі № 18/15
господарського суду м. Києва
за позовом Заступника прокурора м. Києва в
інтересах держави в особі Кабінету
Міністрів України,
Генеральної прокуратури України
До Відділу державної виконавчої служби
Голосіївського районного управління
юстиції у м. Києві,
Спеціалізованого державного
підприємства “Укрспецюст”, м. Київ,
Відкритого акціонерного товариства
“Нерухомість столиці”, м. Київ
Акціонерного комерційного банку
“Східно-Європейський банк”, м. Київ,
Закритого акціонерного товариства
“Українська страхова компанія “Панацея-
1997”, м. Київ,
3-я особа Київське міське бюро технічної
інвентаризації, м. Київ
Про витребування майна з чужого незаконного володіння
та
про визнання недійсним акту опису та арешту майна від
16.04.2000, прилюдних торгів, які відбулися 12.07.2001, акта про
проведення прилюдних торгів від 27.07.2001, свідоцтва серії АВН
№ 977271 про право власності на будинок по вул. Димитрова, 1, що
у м. Києві виданого ЗАТ “ТД Омікс”, договору купівлі-продажу від
01.02.2001 будинку, що знаходиться по вул. Димитрова, 1 у м.
Києві
за участю представників сторін:
від позивача Генеральної прокуратури України –
Турлова Ю.А., прокуратури м. Києва –
Блаженов О.В.
від відповідача АКБ “Східно-Європейський банк” –
Уточкін Д.В., Спорова Л.А.;
ЗАТ “Українська страхова компанія
“Панацея-1997” – Чернецька Л.В.;
Спеціалізованого державного
підприємства “Укрспецюст” – Мартишенко
С.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.03.2002 заступнику
прокурора м. Києва відмовлено у задоволенні позову про
витребування майна з чужого незаконного володіння та визнанні
недійсними: акт опису та арешту майна від 16.04.2000, прилюдні
торги, що відбулися 12.07.2001, акт про проведені прилюдні торги
від 27.07.2001, свідоцтво серії АВН № 977271 про право власності
на будинок по вул. Димитрова, 1, що у м. Києві, виданого ЗАТ “ТД
Омікс”, договір купівлі-продажу від 01.02.2001 будинку по вул.
Димитрова,1.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі є добросовісними
набувачами майна, що придбали його в порядку, встановленому для
виконання судових рішень. Позивачем допущена необережність щодо
належного стану майна, через що витребування майна з володіння
добросовісних набувачів, відповідно до ст. 145 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, задоволенню не підлягає. Щодо визнання недійсним
договору купівлі-продажу майна, актів стосовно реалізації
арештованого майна то суд зазначив в рішенні, що зазначені
документи прийняті повноважними органами і у встановленому
законом порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
14.06.2002 рішення господарського суду м. Києва залишено без
змін.
У касаційному поданні заступник прокурора м. Києва просить
скасувати рішення, що винесені судами у справі та прийняти нове
рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що в
порушення вимог ст.ст. 392, 393 ЦПК України, які діяли на час
проведення державним виконавцем дій по відчуженню будинку по
вул. Димитрова, 1 у м. Києві, державний виконавець при зверненні
стягнення на майно боржника не зробив запит до комунального
відділу виконавчого комітету міської Ради про належність будинку
боржникові (АКБ “Градобанк”) і його оцінку і таким чином не
переконався, що будинок належить боржникові, а безпідставно
склав акт опису та арешту майна від 16.04.2000 на підставі
довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації.
Приймаючи рішення, суд не дав оцінки тій обставині, що в даній
довідці містилися дані про реєстрацію будинку по вул. Димитрова,
1 у м. Києві за АКБ “Градобанк” на підставі договору про сумісну
діяльність між НДІ “Квант” та АКБ “Градобанк” визнаного судовими
рішеннями недійсним з моменту укладання.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх
юридичної оцінки господарським судом та апеляційною інстанцією,
колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
До відділу Державної виконавчої служби Московського районного
управління юстиції м. Києва надійшло у 1999-2000 рр. понад 40
виконавчих документів про стягнення з АТ “Градобанк” коштів на
користь фізичних осіб та держави.
У зв’язку з відкриттям виконавчого провадження державним
виконавцем направлено запит до Київського міського Бюро
технічної інвентаризації стосовно наявності нерухомого майна, що
зареєстровано за АТ “Градобанк”.
На запит отримано відповідь згідно якої по даним книг реєстрації
БТІ, за АКБ “Градобанк” зареєстрована нежила будівля по вул.
Димитрова, 1, на підставі акту прийому-передачі від 18.03.92
(а.с.20, том І). Зважаючи на вказані відомості Бюро технічної
інвентаризації, виконавчою службою 16.04.2000 складено акт опису
та здійснений арешт будинку по вул. Димитрова, 1 в м. Києві,
після чого 17.08.2000 виконавчою службою укладено з СДП
“Укрспецюст” договір про реалізацію на прилюдних торгах
арештованого майна – нежилого будинку по вул. Димитрова, 1, що у
м. Києві.
Прилюдні торги по реалізації нежилого будинку відбулися
12.07.2000. За результатами торгів, переможцем відповідно до
акту від 27.07.2000 визнано ЗАТ “Торговий дім “Омікс”.
Свідоцтво на право власності на вказаний будинок згідно акту
продажу видано нотаріусом ЗАТ “Торговий дім “Омікс” 01.08.2000.
В подальшому, ЗАТ “Торговий дім “Омікс” продав придбаний будинок
частинами. Згідно трьохстороннього договору купівлі-продажу від
01.02.2001 частина будинку площею 691,7 м2 продана АКБ “Східно-
Європейський банк”, частина будинку площею 335,0 м2 - ЗАТ
“Українська страхова компанія “Панацея-1997”.
Правонаступник “Торгового дому “Омікс” – ВАТ “Нерухомість
столиці”, 15.03.2001 за актом прийому-передачі передав покупцям
АКБ “Східно-Європейський банк” та ЗАТ “Українська страхова
компанія “Панацея-1997”, придбані ними частини будинку по вул.
Димитрова, 1.
У грудні 2001 року прокуратура м. Києва заявила позов про
визнання недійсними: акту опису та арешту майна від 16.04.2000,
прилюдних торгів від 12.07.2001, акту про проведені прилюдні
торги від 27.07.2001 свідоцтва на право власності на будинок, що
видано ЗАТ “Торговий дім “Омікс”, договору купівлі-продажу від
01.02.2001; витребування майна з чужого незаконного володіння.
На обгрунтування своїх вимог прокуратура посилається на те, що
рішенням арбітражного суду м. Києва від 28.03.95 визнано
недійсною угоду про сумісну діяльність, укладену 17.02.92 НДІ
“Квант” та АКБ “Градобанк” на підставі якої НДІ “Квант” передав
АКБ “Градобанк” 3-поверховий будинок по вул. Димитрова, 1 в
рахунок пайового внеску.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.10.95 № 605
будинок по вул. Димитрова,1 передано в оперативне управління
Генеральній прокуратурі України, а 26.10.96 НДІ “Квант” за
наказом Мінмашпрому України № 605 від 23.10.95 передав будинок
за актом приймання-передачі зі свого балансу на баланс Київської
міжобласної спецпрокуратури.
Зазначена спецпрокуратура ліквідована наказом Генерального
прокурора України за № 467 від 05.07.96, а її майно, в тому
числі і нежитловий будинок передано прокуратурі м. Києва.
Спірний будинок по вул. Димитрова, 1 зареєстровано в бюро
технічної інвентаризації з 1992 року за АКБ “Градобанк”.
Після передачі будинку Генеральній прокуратурі, потім
міжобласній спецпрокуратурі та прокуратурі м. Києва, реєстрація
його у державному бюро технічної інвентаризації, що є єдиним
уповноваженим державним органом реєстрації права власності та
володіння нерухомим майном на території України прокуратурою не
була здійснена.
Розглядаючи спір суд першої інстанції повно та всебічно дослідив
обставини справи і дав їм належну правову оцінку. Реалізація
державним виконавцем арештованого майна (будинку по вул.
Димитрова,1) здійснена відповідно до Закону України “Про
виконавче провадження”, порушень в організації прилюдних торгів
з продажу арештованого майна судом не встановлено. Кошти, що
отримані від продажу майна зараховані на задоволення вимог
стягувачів, на користь яких видано виконавчі документи.
Судова колегія вважає обгрунтованими висновки господарського
суду та апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача про
витребування майна з незаконного володіння не підлягають
задоволенню, оскільки згідно ч. 2 ст. 145 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
витребування майна не допускається, якщо майно було продано в
порядку, встановленому для виконання судових рішень. У даному
випадку судом безперечно встановлено, що спірний будинок було
реалізовано державною виконавчою службою, у встановленому
порядку на виконання судових рішень про стягнення
заборгованостей з АКБ “Градобанк” на користь фізичних осіб та
держави.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання заступника прокурора м. Києва залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 14.06.2002 у справі № 18/15 залишити без змін.
Колегія суддів:
Головуючий Ф. Черногуз
Судді Л. Невдашенко
Б. Поляков