ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2002 Справа N 15/220Б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів : Невдашенко Л.П.
Полякова Б.М.
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні відповідальністю “Гранд-Вест”, м.
касаційну скаргу Донецьк
на ухвалу від 11.06.2002
у справі № 15/220Б господарського суду
Донецької області
за заявою Товариства з обмеженою
відповідальністю “Гранд-Вест”, м.
Донецьк
до Відкритого акціонерного товариства
“Макіївський коксохімічний завод”, м.
Макіївка
Про Визнання банкрутом
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача Любачев В.В.
від відповідача Калашніков А.Б.
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.06.02
припинено провадження у справі № 15/220Б за заявою ТОВ “Гранд-
Вест” про визнання банкрутом ВАТ “Макіївський коксохімічний
завод” на підставі ст.ст. 6,7 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Суд мотивував
ухвалу тим, що кредитор не довів належним чином факт
неплатоспроможності боржника, оскільки не оскаржив дії державної
виконавчої служби стосовно винесення постанови від 16.05.02 про
відмову у відкритті виконавчого провадження за визнаною ВАТ
“Макіївський коксохімічний завод” претензію на суму 99768 грн.
Оскаржуючи ухвалу господарського суду Донецької області ТОВ
“Гранд-Вест” просить її скасувати, посилаючись на те, що ухвала
суду винесена з порушенням норм процесуального права.
Зокрема, вказує скаржник, підстави припинення провадження у
справі про банкрутство передбачені статтею 40 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Суд припинив провадження у справі з підстав, непередбачених
вказаною нормою Закону, до того ж, в ухвалі суду від 11.06.02
викладені обставини, які не досліджувалися у підготовчому
засіданні суду і пояснень, з приводу яких сторони не надавали.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши
доводи касаційної скарги, та перевіривши правильність
застосування судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
ТОВ “Гранд-Вест” звернулося до суду із заявою про визнання
банкрутом ВАТ “Макіївський коксохімічний завод”, мотивуючи заяву
тим, що боржник визнав заявлену претензію в сумі 99768,04 грн.,
однак кошти кредитору не перерахував.
На підтвердження вимог кредитор надав суду відповідь на
претензію, платіжну вимогу за № 1 від 16.05.02, пред'явлену ним
до банку боржника та копію постанови державного виконавця про
відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.05.02 з
примусового виконання, визнаної ВАТ “Макіївський коксохімічний
завод” претензії ТОВ “Гранд-Вест”.
Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
встановленні вимоги, яким
має відповідати заява кредитора про порушення справи про
банкрутство, недодержання яких тягне за собою повернення заяви.
Відповідно до пункту 8 статті 7 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
до заяви кредитора додається копія неоплаченого
розрахункового документу, за яким відповідно до законодавства
здійснюється списання коштів з рахунку боржника, з
підтвердженням банківською установою боржника про прийняття
цього документу до виконання із зазначенням дати прийняття.
Повертаючи без виконання платіжну вимогу ТОВ “Гранд-Вест” за № 1
від 16.05.02 банк, обслуговуючий боржника послався не на
відсутність коштів у боржника, а вказав на те, що примусове
стягнення за визнаними претензіями здійснюється виконавчою
службою відповідно до частини 5 статті 8 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно вказаної норми Закону відповідь на претензію є підставою
для примусового стягнення заборгованості державною виконавчою
службою в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче
провадження”.
З наведеної норми Закону випливає, що платіжна вимога про
стягнення коштів за визнаною претензією повинна пред'являтися до
банку боржника виконавчою службою, в разі відсутності коштів на
рахунках боржника, платіжна вимога з відмітками банку про дату
прийняття банківською установою боржника до виконання цього
документу повертається банком до виконавчої служби, подальші дії
якої щодо примусового стягнення заборгованості регулюються
Законом України “Про виконавче провадження”.
У даному випадку кредитор, звертаючись до суду із заявою про
порушення справи про банкрутство не надав суду належних доказів
на підтвердження неплатоспроможності боржника, тобто додана до
заяви кредитора платіжна вимога, що пред'являлася ним до банку
боржника не є тим документом, що свідчить про
неплатоспроможність боржника.
За таких обставин, суд не мав достатніх підстав для порушення за
цією заявою провадження у справі про банкрутство.
Згідно ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника, або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
провадження у
справах про банкрутство регулюється не лише вказаним Законом, а
і Господарським процесуальним кодексом України, іншими
законодавчими актами України, у зв'язку з чим ухвала суду від
11.06.02 року, якою припинено провадження у справі з посиланням
на п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ТОВ “Гранд-Вест” залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 11.06.02 у
справі № 15/220Б залишити без змін.
Колегія суддів :
Головуючий, суддя Ф.Черногуз
С у д д і Л.Невдашенко
Б.Поляков