ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2002 Справа N 7/63
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Комфорт ЛТД” на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 03.06.2002р.
у справі № 7/63 господарського суду Луганської області
за позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз”
НАК “Нафтогаз України” в особі філії
“Управління магістральних газопроводів “Донбастрансгаз”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
“Комфорт ЛТД”
про стягнення 20021504грн.
за участю представників:
ДК “Укртрансгаз” – Павлюк Є.М. за дов. № 2-171 від 28.12.2001р.;
Добровольський Є.А. за дов. № 262 від 19.02.2001р.;
ТОВ “Комфорт ЛТД” – Морозов Є.О. за дов. № 19/10 від
10.09.2002р.
В С Т А Н О В И Л А :
Дочірня компанія “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі
філії “Управління магістральних газопроводів “Донбастрансгаз”
звернулася до господарського суду Луганської області з позовом
про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт
ЛТД” 20021504грн. заборгованості за векселями, у т.ч.
19700000грн. основної заборгованості та 321504грн. відсотків
(а.с.2-7).
Рішенням господарського суду Луганської області від 12.04.2002р.
заявлений позов задоволено. Відповідно до рішення суду з
відповідача на користь позивача стягнуто 19700000грн. основної
заборгованості та 321504грн. відсотків (а.с.122-123). Приймаючи
рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з
того, що відповідачем не оплачені пред’явлені позивачем до
платежу з настанням строку прості векселі (а.с.122-123).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
03.06.2002р. рішення господарського суду Луганської області від
12.04.2002р. залишено без змін (а.с.140-141).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ
“Комфорт ЛТД” звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у позові –
відмовити. При цьому, скаржник посилається на те, що судами
першої та апеляційної інстанцій допущені порушення норм
матеріального права при прийнятті оспорюваних судових актів.
Так, у касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами
не взято до уваги те, що:
- векселі, заборгованість за якими є предметом спору у даній
справі, мають дефект форми (текст векселів складений двома
мовами, строк платежу векселедавцем змінювався після видачі
векселя без зазначення дати внесення таких змін), внаслідок чого
до них має бути застосована ст. 76 Уніфікованого закону про
прості та переказні векселі, відповідно до якої такі документи
не мають силу простих векселів;
- самі векселі до оплати у встановленому порядку позивачем не
пред’являлись, у зв’язку з чим судом помилково застосована ст.
48 Уніфікованого закону та стягнені відсотки.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, судді
при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Одним з основних принципів судочинства, закріплених
конституційно, є законність. Принцип законності визначається
тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не
лише правильно застосовувати норми матеріального права до
взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального
права.
Вказаний конституційний принцип реалізується: положеннями ст. 4
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в силу якої, господарський суд вирішує
господарські спори на підставі Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Закону України "Про господарські суди"
( 1142-12 ) (1142-12)
, ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, інших законодавчих актів
України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, і не застосовує акти державних
та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству
України; вимогами ст. 4 7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до
якої судове рішення приймається суддею за результатами
обговорення усіх обставин справи, а також іншими нормами.
Отже, прийняте судове рішення повинно бути законним і
обгрунтованим.
Разом з тим, рішення господарського суду Луганської області від
12.04.2002р. прийнято з порушенням норм процесуального права, що
залишено без належного реагування судом апеляційної інстанції.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду
Луганської області від 22.02.2002р. порушено провадження у даній
справі за позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз
України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів
"Донбастрансгаз”. Розгляд справи вказаною ухвалою суду
призначено на 14.03.2002р.
14.03.2002р. в судовому засіданні оголошено резолютивну частину
прийнятого судом рішення, про що зазначено в ухвалі
господарського суду від 14.03.2002р. (а.с.114), яка до справи
долучена не була. Однак, як зазначено в ухвалі суду, при
викладені мотивувальної частині даного рішення, виникло питання,
яке не було належним чином розглянуто в судовому засіданні, у
зв’язку з чим розгляд справи, відповідно до п. 1 її резолютивної
частини, відкладено на 09.04.2002р.
Разом з тим, діюче законодавство за будь-яких обставин не
передбачає можливості скасування чи зміни раніше оголошеного
рішення судом, який його прийняв (крім перегляду винесеного
рішення за нововиявленими обставинами, який здійснюється за
наявністю визначених нормами процесуального права підстав і у
встановленому ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порядку).
Оголосивши за згодою сторін в судовому засіданні лише вступну та
резолютивну частину рішення, суд закінчив стадію судового
розгляду і повинен був оформити рішення у відповідності з
вимогами ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Закінчення стадії
судового розгляду виключає можливість суду, який прийняв
рішення, додатково з’ясовувати обставини справи, які ним не були
встановлені; лише у разі, якщо після того, як суд вийшов до
нарадчої кімнати для постановлення рішення, ним буде визнано за
необхідне додатково з’ясувати обставини справи, суд не приймаючи
рішення зі спору виходить з нарадчої кімнати і відновлює розгляд
справи.
Зазначені порушення, які виявились у перевищенні власної
компетенції, викликають сумнів в неупередженості та
об’єктивності суду.
За таких обставин, рішення господарського суду Луганської
області від 12.04.2002р. та постанова Донецького апеляційного
господарського суду від 03.06.2002р. підлягають скасуванню, а
справа – передачі на новий розгляд до господарського суду
Луганської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Комфорт ЛТД” задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.06.2002р. та рішення господарського суду Луганської області
від 12.04.2002р. у справі № 7/63 господарського суду Луганської
області скасувати, а справу – передати на новий розгляд до
господарського суду Луганської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.