ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2002 Справа N 32/67
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів : Михайлюка М.В.,
Рибака В.В.
за участю представників сторін:
від позивача Рекун А.І. довіреність від 01.01.2002,
Кубицький О.В. довіреність від 01.08.2002
від відповідача Герасименко Т.В. довіреність № 1-39/10-4100 від
05.06.02
розглянув касаційну
скаргу Північної регіональної митниці
на постанову від 10.07.2002
Київського апеляційного господарського суду
у справі 32/67
господарського суду м. Києва
за позовом дочірнього підприємства “Північ
Імекс”
до Північної регіональної митниці
3-я особа Головне управління Державного
казначейства України
Про визнання недійсними талонів відмови у пропуску на митну
територію України від 11.01.2002 р. та 14.01.2002 р., а також
повернення 25821,21 грн., сплачених при митному оформлені
вантажу
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.02.2002 (суддя
Хрипун О.О.) позов задоволено.
Визнано недійсними талони відмови у пропуску на митну територію
України товарів № 1 від 11.01.2002 та № 2 від 14.01.2002,
виданих Північною регіональною митницею дочірньому підприємству
“Північ Імекс”.
Повернуто з бюджету на користь дочірнього підприємства “Північ
Імекс” 12910,59 грн. ввізного мита, 12910,59 грн. податку на
додану вартість.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
10.07.2002 (судді: Алданова С.О. – головуючий, Моторний О.А.,
Волинець А.П.) рішення залишено без змін.
Задовольняючи позов і залишаючи рішення без змін, судові
інстанції виходили з того, що дочірнє підприємство “Північ
Імекс” при митному оформленні прального порошку марки “Дося” та
“Біо-універсал”, який у грудні 2001 надійшов з Польщі відповідно
до зовнішньоекономічного контракту № 290/310 від 07.12.2001 мав
право на встановлені в рішенні Луцького міського суду від
18.01.99 та в ухвалах про роз’яснення цього рішення гарантії від
змін законодавства, а тому був звільнений від сплати податку на
додану вартість, ввізного мита, надання сертифікатів та
виконання інших вимог законодавчих та нормативно-правових актів
України, які були прийняті після 17.09.1992 року.
Оскільки при видачі позивачу талонів відмови у пропуску на митну
територію відповідач керувався вимогами нормативно-правових
актів України, прийнятих після 17.09.1992, дії відповідача
суперечили чинним рішенням суду, порушували права та охоронювані
законом інтереси позивача, то зазначені талони відмови у
пропуску на митну територію України було визнано недійсними.
Позовні вимоги щодо повернення ввізного мита у сумі 12910,59
грн. та податку на додану вартість у сумі 12910,59 грн.
сплачених позивачем 16.01.2002 при митному оформленні товару за
вантажною митною декларацією № 12500/2/90093 задоволені на
підставі рішення Луцького міського суду від 18.01.99 та ухвал
про роз’яснення цього рішення, оскільки станом на 17.09.1992
року підприємство з іноземними інвестиціями СП “АБ Імекс” та їх
дочірні підприємства, у тому числі і позивач, законодавством
України були звільнені від сплати ввізного мита та податку на
додану вартість.
В касаційній скарзі Північна регіональна митниця просить рішення
господарського суду та постанову апеляційного господарського
суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові
дочірньому підприємству “Північ Імекс”, посилаючи на те, що
судовими інстанціями порушені та неправильно застосовані норми
матеріального права, а саме: ч. 2 ст. 6, ст. 124, ст. 147
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 13 Закону України “Про
Конституційний Суд України”, ст.ст. 2, 3, 4, ч. 1 ст. 5, ч. 2
ст. 7 Закону України “Про усунення дискримінації в оподаткуванні
суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням
майна та коштів вітчизняного походження” ( 1457-14 ) (1457-14)
із змінами
та доповненнями, абз.11 п. 115 ст. 11 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
із змінами та
доповненнями, рішення Конституційного Суду України від
29.01.2002 та ухвали до нього від 14.03.2002.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 07.12.2001
між дочірнім підприємством “Північ Імекс” та компанію ”ALMONT
INTERNATIONAL INC” було укладено зовнішньоекономічний контракт №
290/310 купівлі-продажу продуктів харчування, продукції хімічної
промисловості та іншого. На виконання договору позивачу надійшов
пральний порошок “Дося” та “Біо-універсал”, який 25.12.2001 був
представлений Північній регіональній митниці для митного
оформлення на пільгових умовах.
11.01.2002 Північною регіональною митницею дочірньому
підприємству “Північ Імекс” було видано талон відмови у митному
оформлені товарів з посиланням на відсутність дозволу державної
санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я
України та сертифікату відповідності Держстандарту України за
ввезений товар; несплату податку на додану вартість; набрання
чинності Законом України № 2899-ІІІ від 20.12.2001 “Про внесення
змін до деяких законів України з метою усунення випадків
ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних
інвесторів від сплати податків, зборів (обов’язкових
платежів) ( 2899-14 ) (2899-14)
.
Позивачем була оформлена нова вантажна митна декларація №
12500/2/90007.
14.01.2002 Північна регіональна митниця знову видала дочірньому
підприємству “Північ Імекс” талон відмови у митному оформленні
товарів з посиланням на порушення абз. 11 п. 11.5 ст. 11 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
– в
рахунок сплати ПДВ надано податковий вексель.
16.01.2002 дочірнім підприємством “Північ Імекс” була оформлена
митна декларація № 12500/2/900093, сплачено ПДВ, ввізне мито і
надані всі необхідні для митного оформлення документи.
Задовольняючи позов, судові інстанції виходили з того, що
рішенням Луцького міського суду від 18.01.99 року, залишеним без
змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Верховного Суду
України від 03.11.99 та ухвалами про роз’яснення рішення суду
визнано за спільним українсько-польським підприємством “АБ Імекс
ЛТД”, його дочірніми підприємствами право на державні гарантії
захисту іноземних інвестицій протягом 10 років, починаючи з
17.09.1992 року і що до них застосовується спеціальне
законодавство, яке діяло станом на день реєстрації іноземної
інвестиції та що наступні введення нових податків і обов’язкових
платників до бюджету, зміни об’єкта оподаткування, механізму
обчислення регулювання цін та інші щодо інвестицій на спільне
підприємство “АБ Імекс ЛТД” та його дочірні підприємства, Януша
Мирослава Скроцьки.
Вказані судові рішення набули законної сили, ніким не скасовані
і обов’язкові для виконання на всій території України.
Проте з цим висновком судових інстанцій не можна погодитись
виходячи з наступного.
Законом України № 1457-ІІІ від 17.02.2000 “Про усунення
дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів
вітчизняного походження” ( 1457-14 ) (1457-14)
встановлено, що на
території України до суб’єктів підприємницької діяльності,
створених за участю іноземних інвестицій, застосовується
національний режим валютного регулювання та справляння податків,
зборів, (обов’язкових платежів), встановлений законами України
для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.
Статтею 4 цього Закону ( 1457-14 ) (1457-14)
скасована дія таких
нормативних актів:
Закону України “Про іноземні інвестиції” від 13.03.92 № 2198-ХП
( 2198-12 ) (2198-12)
;
Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 “Про режим
іноземного інвестування” ( 55-93 ) (55-93)
;
Постанови Верховної Ради України “Про порядок введення в дію
Закону України “Про іноземні інвестиції” від 13.03.92 № 2198а-ХП
( 2198а-12 ) (2198а-12)
;
Пункту 5 Постанови Верховної Ради України “Про порядок введення
в дію Закону України “Про режим іноземного інвестування” від
19.03.96 № 94/96 ВР ( 94/96-ВР ) (94/96-ВР)
.
При задоволенні вимог дочірнього підприємства “Північ Імекс”
суди загальної юрисдикції, в тому числі і Верховний Суд України,
керувалися Законом України “Про іноземні інвестиції” від
13.03.92 ( 2198-12 ) (2198-12)
та постановою Верховної Ради України “Про
порядок введення в дію Закону України “Про іноземні інвестиції”
від 13.03.92 ( 2198а-12 ) (2198а-12)
які були чинними на час прийняття цих
рішень і які були скасовані на момент звернення позивачем до
Північної регіональної митниці у грудні 2001 для митного
оформлення прального порошку марки “Дося” та “Біо-універсал”,
які надійшли за зовнішньоекономічним контрактом.
Як господарський суд так і апеляційний господарський суд при
прийнятті судових рішень наведеного не врахували.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про усунення дискримінації в
оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження”
( 1457-14 ) (1457-14)
, п. 1.2 резолютивної частини рішення Конституційного
Суду України від 29.01.2002 № 1-рп/2002 ( v001p710-02 ) (v001p710-02)
із
уточненнями тексту згідно ухвали Конституційного Суду від
14.03.2002 № 3-уп/2002 ( va03u710-02 ) (va03u710-02)
положення частини першої
статті 5 Закону України “Про усунення дискримінації в
оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження”
( 1457-14 ) (1457-14)
у взаємозв’язку з іншими положеннями цього Закону є
підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше
наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та
справляння податків, зборів (обов’язкових платежів)
підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім
підприємствам незалежно від часу внесення іноземної інвестиції
та їх реєстрації.
Наведене свідчить про те, що Закон № 1457-ІІІ від 17.02.2000
( 1457-14 ) (1457-14)
поширюється на дочірнє підприємство “Північ Імекс”
спільного українсько-польського підприємства “АБ Імекс ЛТД”, що
має іноземні інвестиції.
Судові інстанції задовольняючи позов не враховували, що дії
Північної регіональної митниці про відмову у митному оформлені
прального порошку з видачею талонів відмови у пропуску на митну
територію України товарів № 1 від 11.01.2002 та № 2 від
14.01.2002 відповідають вимогам діючого законодавства і підстав
для визнання їх недійсними у суду не було.
При прийнятті рішень судові інстанції не взяли до уваги і ту
обставину, що відповідно до абзацу 11 п. 11.5 ст. 11 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зміни
внесені Законом України від 20.12.2001 № 2899-ІІІ) сплата ПДВ
простим податковим векселем не поширюється на товари, які
ввозяться (пересилаються) підприємством з іноземними
інвестиціями незалежно від форми та часу внесення таких
інвестицій.
Враховуючи, що позивач відповідно до вимог Закону України “Про
усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів
вітчизняного походження” ( 1457-14 ) (1457-14)
, Закону “Про Єдиний митний
тариф” ( 2097-12 ) (2097-12)
, Закону “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є платником ввізного мита, податку на додану
вартість, то у суду не було підстав задовольняти позовні вимоги
щодо їх повернення (стягнення з Державного бюджету).
Наведене свідчить про те, що при прийнятті як рішення так і
постанови судовими інстанціями допущені порушення норм
матеріального права, а тому судові рішення підлягають
скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Північної регіональної митниці задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2002 та постанову
від 10.07.2002 Київського апеляційного господарського суду у
справі № 32/67 скасувати.
В позові дочірньому підприємству “Північ Імекс” до Північної
регіональної митниці про визнання недійсними талонів відмови у
пропуску на митну територію України від 11.01.2002 та від
14.01.2002 та стягнення 25821,21 грн. відмовити.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: М.Михайлюк
В.Рибак