ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2002 Справа N 31/98а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Михайлюка М.В.
Рибака В.В.
розглянув касаційну Державної податкової інспекції у м.
скаргу Маріуполі
на постанову від 18.06.2002
Донецького апеляційного господарського
суду
у справі № 31/98а
господарського суду Донецької області
за позовом колективного спеціалізованого
підприємства “Укренергочормет № 2”
До Державної податкової інспекції у м.
Маріуполі
Про визнання недійсними рішень
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2002 (
суддя Ушенко Л.В.) позов задоволено.
Визнано недійсним рішення державної податкової інспекції у м.
Маріуполі № 18-15-013-00192471/1071 про застосування та
стягнення штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати
узгодженого податкового зобов'язання.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
18.06.2002 ( судді: Величко Н.Л. головуючий, Алєєва І.В.,
М'ясищев А.М.) рішення залишено без змін.
Задовольняючи позов і залишаючи рішення без змін судові
інстанції виходили з того, що колективним спеціалізованим
підприємством “Укренерго- чормет № 2” податкове зобов'язання по
податку на додану вартість сплачено у межах граничного строку,
передбаченого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону
України “Про порядок зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а тому у
державної податкової інспекції не було підстав застосовувати
штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1
статті 17 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Маріуполі
просить рішення та постанову скасувати, в позові відмовити,
посилаючись на те, що судовими інстанціями порушені вимоги
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
який передбачає строки сплати податку на додану вартість, а тому
підстав для визнання недійсним рішення державної податкової
інспекції у суду не було.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
платник
податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового
зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації,
протягом десяти календарних днів, наступних за днем відповідного
граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.1 пункту 4.1.
статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
для подання податкової
декларації.
Податкові декларації відповідно до абзацу а) підпункту 4.1.4
пункту 4.1 статті 4 подаються за базовий податковий (звітний)
період, що дорівнює календарному місяцю – протягом 20
календарних днів, наступних за останнім календарним днем
звітного (податкового) місяця.
Податковим звітним періодом для сплати податку на додану
вартість для позивача є календарний місяць відповідно до вимог
пп. 7.9.1. п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Таким чином, платники податку на додану вартість несуть
відповідальність у вигляді застосування штрафу за підпунктом
17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі несплати
зазначеної у поданій податковій декларації суми податку на
додану вартість протягом 30 календарних днів, наступних за
останнім календарним днем звітного місяця.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи,
колективним спеціалізованим підприємством “Укренергочормет № 2”
сплачено податок на додану вартість 29.01.2002 за грудень 2001,
тобто у межах граничного строку, а тому у відповідача не було
підстав застосовувати штрафні санкції.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
( зі змінами, внесеними пп.
19.4.11 п. 19.4 ст. 19 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
) відповідальність платників
податку за порушення порядку та строків внесення до бюджету
податку на додану вартість визначається законом з цих питань.
Таким Законом і є Закон № 2181-Ш від 21.12.2000 ( 2181-14 ) (2181-14)
,
який і було застосовано судовими інстанціями.
Враховуючи викладене, доводи податкової інспекції про порушення
судовими інстанціями норм матеріального права при розгляді
справи спростовуються вищенаведеним.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі
залишити без задоволення, а постанову від 18.06.2002 Донецького
апеляційного господарського суду та рішення від 15.05.2002
господарського суду Донецької області у справі № 31/98а без
змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді : М.Михайлюк
В.Рибак