ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2002 Справа N 25/4
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Михайлюка М.В.
Рибака В.В.
за участю представників
Відповідачів Злобін В.С. за доруч. № 3 від
02.01.02
Лещенко О.В. за доруч. № 255 від
23.05.02
Нікопольської об'єднаної державної
розглянув касаційну скаргу податкової інспекції
на постанову від 06.06.02
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № 25/4
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю виробничо-
комерційної фірми “Сіф”
До Нікопольської об'єднаної державної
податкової інспекції;
відділення Державного казначейства
у м. Нікополі
Про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану
вартість
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2002 р. товариство з обмеженою відповідальністю
виробничо-комерційна фірма “Сіф” пред'явила в суді позов до
Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції,
відділення Державного казначейства у м. Нікополі про стягнення
бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в сумі
409746 грн., процентів на суму бюджетної заборгованості 45897,7
грн. з рахунку відділення Державного казначейства і зобов'язати
податкову інспекцію надати до відділення Держказначейства
висновок про повернення бюджетного відшкодування з ПДВ і
нарахованих процентів відповідно в сумі 409746,0 грн. та 45897,7
грн.
У березні 2002 р. позивач збільшив позовні вимоги щодо
відшкодування відсотків, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості до 52757,74 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
09.04.02 (суддя Чередко А.Є.) зобов'язано Нікопольську об'єднану
державну податкову інспекцію у Дніпропетровській області надати
до відділення Державного казначейства України у м. Нікополі
висновок щодо відшкодування товариству з обмеженою
відповідальністю виробничо-комерційній фірмі “Сіф” з Державного
бюджету України 409746,0 грн. бюджетного боргу з податку на
додану вартість за травень, червень 2001 р. та 52757,54 грн.
відсотків на бюджетну заборгованість.
Зобов'язано відділення Державного казначейства у м. Нікополі
повернути з Державного бюджету України на підставі висновку
Нікопольської ОДПІ на рахунок позивача у Нікопольському
відділенні Промінвестбанку 409746,0 грн. бюджетного боргу з ПДВ
за травень, червень 2001р. та 52757,74 грн. відсотків на суму
бюджетної заборгованості.
Задовольняючи позов господарський суд посилався на пп. 7.7.1,
7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, постанову Кабінету Міністрів України №
243 від 01.03.02 “Про вдосконалення механізму відшкодування
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
операціями з експорту продукції” ( 243-2002-п ) (243-2002-п)
.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 06.06.02 (судді: Євстигнєєв О.С. - головуючий, Тищик І.В.,
Чимбар Л.О.) рішення залишено без змін.
При цьому апеляційний господарський суд керувався пп. 7.7.1,
7.7.2, 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а також п. 4 Порядку відшкодування
податку на додану вартість, вказавши, що відшкодування ПДВ із
бюджету здійснюється органами Держказначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду. ДПІ на день
подання позову такий висновок не надала.
В касаційній скарзі Нікопольська об'єднана державна податкова
інспекції просить постанову та рішення скасувати і прийняти нове
рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на те, що судовими
інстанціями порушені вимоги пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7, ст. 8 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не
враховані наказ ДПА України № 139 від 25.03.98 “Про посилення
контролю за проведенням встановленого порядку відшкодування
ПДВ”, постанова Кабінету Міністрів України № 243 від 01.03.02
“Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної
заборгованості по податку на додану вартість по операціям по
експорту продукції” ( 243-2002-п ) (243-2002-п)
.
Заслухавши пояснення представників відповідачів, перевіривши
повноту встановлених обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції
з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з
дня подання такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
1) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України
відповідно до митного законодавства;
2)
3) копіями платіжних доручень, завірених банком, про
перерахування платником податку коштів на користь іншого
платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання.
4)
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, сума
експортного відшкодування по податку на додану вартість за
травень, червень 2001 р. складає 409746,0 грн., підтверджується
документами відповідно до ст. 8 вищенаведеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і не спростована податковою інспекцією, про що
свідчать акти перевірки № 58/235 від 25.07.01, № 62/235 від
15.08.01 на час розгляду справи судом позивачу не відшкодована.
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, що не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного цим Законом строку,
вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної
заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від
облікової ставки Національного банку України, встановленої на
момент її виникнення протягом строку її дії, включаючи день
погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Наведене свідчить про те, що законом визначено спосіб, у який
платник податку може звернутися до суду за захистом свого
порушеного права.
Як вбачається з позовної заяви (а.с. 4), товариство з обмеженою
відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Сіф” позовні вимоги
визначила двояко, а саме: п. 1 заяви просила стягнути
заборгованість бюджету ПДВ та нараховані на неї відсотки, а п. 2
зобов'язати податкову інспекцію надати висновок на відшкодування
ПДВ відділенню Держказначейства.
Судові інстанції при розгляді справи позовні вимоги не
з'ясували.
Більш того, прийняли судові рішення з порушенням вимог
матеріального права, а також допустили порушення п. 2 ст. 83
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
—
вийшли за межі позовних вимог, хоча клопотання позивача в
матеріалах справи відсутнє (зобов'язав відділення
Держказначейства повернути бюджетний борг з ПДВ і відсотки, хоча
заявлено було позов про стягнення).
Враховуючи викладене, постановлені судові рішення підлягають
скасуванню, справа направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9—111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Постанову від 06.06.02 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення від 09.04.02 господарського суду
Дніпропетровської області у справі № 25/4 скасувати, справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: М.Михайлюк
В.Рибак