ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2002 Справа N 13/27-о
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів : Михайлюка М.В.
Рибака В.В.
розглянув касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.
Херсоні
на рішення від 20.05.2002
господарського суду Херсонської області
у справі 13/27-о
за позовом закритого акціонерного товариства
“Стрілець” м. Херсон
До державної податкової інспекції у м.
Херсоні
Про визнання рішення недійсним
В С Т А Н О В И В:
Слухання справи відкладалося 15.08.02 на 17.09.02 року.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.05.2002
(суддя Закурін М.К.) позов задоволено.
Визнано недійсним рішення державної податкової інспекції у м.
Херсоні № 900/24960992/26-2 від 15.04.2002 “Про застосування та
стягнення штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум
податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення
податкового та іншого законодавства яким закритому акціонерному
товариству “Стрілець” м. Херсон донараховано податок на прибуток
в сумі 8310 грн., податок на додану вартість в сумі 45015 грн.
та застосовані фінансові санкції по податку на прибуток в сумі
1120,5 грн., по податку на додану вартість в сумі 11253,75 грн.
Задовольняючи позов господарський суд виходив з того, що
податкові накладні № № 87, 91 та 30/01/1 відповідають вимогам
пп. 7.21 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо наявності в них обов’язкових
реквізитів, а тому суми ПДВ, вказані в них, обгрунтовано
включені до податкового кредиту.
Витрати по автопослугам підтверджуються актами виконаних робіт
по перевезенню зернових, які необхідно вважати первинними
документами бухгалтерського обліку бо вони містять відомості про
господарську операцію, а тому позивачем не допущено порушень
абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткуванню
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Продаж продукції пов’язаній особі ТОВ “Торгсервіс” ЗАТ
“Стрілець” здійснювало за звичайними цінами, заниження ціни не
відповідає дійсності бо державною податковою інспекцією не
зроблено аналіз вартості всієї партії продукції, що надходила до
позивача і ним реалізовувалась.
В касаційній скарзі державна податкова інспекція у м. Херсоні
просить рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на
те, що судом порушені вимоги пунктів 7.2, 7.3, 7.4 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, підпункт
5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з
наступного.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 18 Указу Президента
України “Про деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
податкова
накладна, яку зобов’язаний надати покупцю платник податку
зобов’язана містити: а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної; в)назву юридичної
особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи,
заре:єстрованої як платник податку на додану вартість; г)
податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце
розташування юридичної особи або місце податкової адреси
фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість; е) опис (номенклатуру) товарів, робіт, послуг та їх
кількість (обсяг, об’єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну
продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну
суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що
підлягають сплаті з урахуванням податку.
Підписана особою, уповноваженою платником податку здійснювати
продаж товарів (робіт, послуг), а також скріплені печаткою
такого платника податку – продавця.
Податкові накладні № № 87,91 та 30/01/1 відповідають вимогам
діючого законодавства, а тому суми ПДВ вказані в них
обгрунтовано включено позивачем до податкового кредиту.
Дійсно, податкова накладна первісно отримана ЗАТ “Стрілець” від
ТОВ “Мід” 30.08.2001 не відповідала вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.
7 Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(були відсутні порядковий номер, місця розташування покупця і
продавця), але як встановлено господарським судом, вбачається з
матеріалів справи і не спростовано відповідачем до перевірки
державною податковою інспекцією ЗАТ “Стрілець” останнім була
отримана від ТОВ “Мід” податкова накладна № 30/01/1 яка
відповідає вимогам законодавства і підтверджує обгрунтованість
віднесення ПДВ до податкового кредиту.
Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до правильного
висновку, що у податкової інспекції не було підстав
донараховувати ПДВ з посиланням на невідповідність податкових
накладних вимогам закону.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи витрати по
транспортуванню зерна підтверджені актами виконаних робіт по
переведенню зерна.
Відповідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать
до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов’язковість ведення в зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку.
Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в
Україні, затверджених наказом Мінтранса України № 363 від
10.14.97 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх
учасників транспортного процесу юридичний документ, що
призначений для списання товарно-матеріальних цінностей обліку
на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського,
оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків
за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Задовольняючи позов, суд вказаних вимог закону не врахував і не
спростував доводи відповідача про порушення вимог пп. 5.3.9 п.
5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9
“Запаси”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №
246 від 20.10.1999 ( z0751-99 ) (z0751-99)
, зареєстрованого в Міністерстві
юстиції 02.11.99 за № 751/4044 первісною вартістю запасів що
придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з
таких фактичних витрат:
- суми, що сплачується згідно з договором постачальнику
(продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які
не відшкодовуються підприємству;
- транспортно-заготівельні витрати за вантажно-розвантажувальні
роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до
місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків
транспортування запасів.
Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на
окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно
розподіляється між собою залишку запасів на кінець звітного
місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані,
безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-
заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули,
визначається як добуток середнього відсотка транспортно-
заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з
відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції
з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток
транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми
залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного
місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на
суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за
звітний місяць.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не підлягають
віднесенню до валових витрат суми збитків платника податку,
понесених у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх
обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов’язаним з таким
платником податку особам.
Заперечуючи проти позову податкова інспекція вказувала, що
продаж зерна пов’язаній особі – ТОВ “Торсервіс” здійснено за
цінами нижчими за звичайні, при цьому посилалась на неправильне
визначення собівартості зерна.
Суд даним доводам оцінки не дав, вказавши що заниження ціни не
відповідає дійсності.
Враховуючи, що суд неповно встановив обставини, які мають
суттєве значення для правильного вирішення спору, що виключає
правильне застосування норм матеріального права, рішення
підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від 20.05.2002 у
справі № 13/27-о скасувати, справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий Н.Кочерова
Судді М.Михайлюк
В.Рибак