Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2002 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Ч-ська
на постанову Ч-ського апеляційного господарського суду
від ХХ.07.2002 р.
у справі № Х1
Господарського суду Ч-ської області
за позовом ТОВ "ХХХ"
до Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Ч-ська
про стягнення 104351,00 грн. та визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники від :
позивача - присутні,
відповідача - не з'явились
Рішенням господарського суду Ч-ської області від ХХ.05.2002 р.
(суддя А.А.А.) у справі № Х1 позов ТОВ "ХХХ" задоволено та визнано
недійсними податкове повідомлення - рішення ДПІ у Н-ському районі
м. Ч-ська від ХХ.04.2002 р. № Х0; розпорядження від ХХ.04.2002 р.
за № ХХХ8, № ХХХ9 та зобов'язано відшкодувати з бюджету на користь
ТОВ "ХХХ" суму ПДВ у розмірі 104351,00 грн.
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.07.2002 р. (головуючий - суддя Б.Б.Б., судді: В.В.В, Г.Г.Г.)
рішення господарського суду Ч-ської області від ХХ.05.2002 р.
залишено без змін.
Державна податкова інспекція у Н-ському районі м. Ч-ська з
зазначеними рішенням Господарського суду Ч-ської області та
постановою Ч-ського апеляційного господарського суду не
погоджується та вважає, що господарський суд при вирішенні спору
невірно застосував норми матеріального і процесуального права, а
саме: ст. 3, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 10
Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
.
Заслухавши представників позивача, перевіривши повноту
встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного
суду судова колегія Вищого господарського суду України,
ВСТАНОВИЛА:
Як слідує з матеріалів справи, ДПІ у Н-ському районі м. Ч-ська
проведена позапланова перевірка ТОВ "ХХХ" з питань правильності
визначення задекларованої до відшкодування суми податку на додану
вартість за січень, лютий 2002 р., про що складено акт № Х4 від
ХХ.04.2002 р.
На підставі акту перевірки, податковою інспекцією винесене
податкове повідомлення-рішення ДПІ від ХХ.04.2002 р. за № Х0,
розпорядження ДПІ у Н-ському районі м. Ч-ська від ХХ.04.2002 р.
№ ХХХ8 та розпорядженням від ХХ.04.2002 р. № ХХХ9.
Місцевим господарським судом встановлено, що підприємство ТОВ
"ХХХ" здійснювало операції у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, виконуючи умови контрактів: № Х2 від ХХ.01.2002 р. на
поставку скрапленого газу в січні 2002 року на умовах поставки ДАР
- ст. Р-ськ, України та № Х9 від ХХ.09.2001 р. в лютому 2002 року
на умовах поставки ДАР - ст. Я-ськ, України за ставкою ПДВ "0".
Ці фактичні обставини при розгляді справи в апеляційному суді не
оспорювались і відповідають наявним у справі доказам.
Порядок оподаткування податком на додану вартість за нульовою
ставкою врегульовано положеннями Закону України від 3 квітня
1997 р. "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підпунктом
6.2.1 пункту 6.2 статті 6, що податок на додану вартість за
нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що
були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної
території України. При цьому товари вважаються вивезеними
(експортованими) платником податку за межі митної території
України у разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене
належно оформленою вантажно-митною декларацією.
Отже, платник податку має право на застосування нульової ставки з
податку на додану вартість при дотриманні двох умов підпункту
6.2.1 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
:
- податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операції з продажу
товарів, що були вивезені (експортовані) за межі митної території
України;
- товари повинні бути вивезені (експортовані) платником податку за
межі митної території.
Відповідно до вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної
митної декларації ( z0443-97 ) (z0443-97)
затвердження наказом Державної
митної служби від 9 липня 1997 року № 307, зареєстрованої
Міністерством юстиції 24 вересня 1997 року за № 443/2247, умова
поставки обумовлюються в зовнішньоекономічних контрактах та
відображаються у графі 20 вантажної митної декларації, в якій
проставляється скорочена літера найменування умов поставки з
обов'язковим зазначенням пункту призначення поставки товарів.
Як свідчать надані ТОВ "ХХХ" зовнішньоекономічні контракти,
підприємство уклало угоди з нерезидентом та зобов'язалось виконати
поставки товарів, (а саме, скрапленого газу) на умовах поставки
ДАР - ст. Я-ськ, ДАР -ст. Р-ськ.
Зазначена умова означає, що зобов'язання поставки вважаються
виконаними в момент прибуття товару, очищеного від мита на
експорт, у зазначений пункт і місце на кордоні.
Відповідно до положень ст.ст. 3-5 Митного кодексу України
( 1970-12 ) (1970-12)
ст. 2 Закону України "Про митну справу в Україні"
( 1262-12 ) (1262-12)
згідно з умовами контрактів підприємство виконало
поставку на користь нерезидента на митній території України,
оскільки територія ст. Я-ськ, ст. Р-ськ є митною територією
України.
Таким чином, наведене свідчить, що товариство здійснило поставку
на території України і в межах митного кордону України, а тому
висновок про обчислення щодо таких операцій податку за нульовою
ставкою є помилковим.
У рішенні та постанові питання щодо умов поставки взагалі не
висвітлено, жодних посилань на вимоги наказу Державної митної
служби від 9 липня 1997 року № 307, зареєстрованого Міністерством
юстиції 24.09.97 р. за № 443/2247, який затверджено Інструкцією
про порядок заповнення вантажної митної декларації ( z0443-97 ) (z0443-97)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що за
цих підстав, відповідачем обґрунтовано прийняте рішення про
застосування податку за ставкою 20%, а отже повернення позивачу з
державного бюджету суми ПДВ у розмірі 104351,00 грн., яка виникла
в результаті використання нульової ставки ПДВ, є безпідставним.
Враховуючи, що місцевим господарським судом та в постанові
апеляційного господарського суду обставини справа встановлено
повно, але їм дана неправильна юридична оцінка внаслідок допущеної
помилки в застосуванні пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у частині визначення
наданих позивачем ВМД, як таких, що є належно оформленими, рішення
та постанова є неправочинними та підлягають скасуванню.
Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що ТОВ "ХХХ" порушено
вимоги пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, спірне податкове повідомлення -
рішення від ХХ.04.2002 р. № Х0 про донарахування ПДВ в розмірі
12215,00 грн. та застосовані фінансові санкції у розмірі 1221,50
грн. відповідають вимогам чинного законодавства та прийняті
відповідачем в межах його компетенції, а отже підстави для
задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст.
111-9, ч.1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Ч-ська від ХХ.08.2002 р. № ХХХ5 задовольнити.
2. Скасувати рішення господарського суду Ч-ської області від
ХХ.05.2002 р. та постанову Ч-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.07.2002 р. по справі № Х1.
3. В позові ТОВ "ХХХ" про визнання недійсними податкове
повідомлення - рішення ДПІ у Н-ському районі м. Ч-ська від
ХХ.04.2002 р. № Х0; розпорядження від ХХ.04.2002 р. № ХХХ8;
розпорядження від ХХ.04.2002 р. № ХХХ9 - та повернення із бюджету
ПДВ по експортним операціям за січень-лютий в сумі 104351,00 грн.
відмовити.
4. Стягнути з ТОВ "ХХХ" в доход Державного бюджету України
державне мито в сумі 42,50 грн. за розгляд касаційної скарги у
Вищому господарському суді України. Господарському суду Ч-ської
області видати відповідний наказ.
5. Матеріали справи № Х1 повернути Господарському суду Ч-ської
області.