ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
17.09.2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В., судді Васищака І.М., судді
Палій В.М., розглянувши касаційну скаргу Залізничного районного
управління м. Львова Пенсійного фонду України на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2002 р. у
справі N 2/234-11/86 за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Асторія" до Залізничного районного управління
м. Львова Пенсійного фонду України про визнання недійсним рішення,
за участю представників сторін: від позивача: Андрух О.М.
(довіреність N 8 від 16.09.2002 р. - у справі), від відповідача:
Білоножка О.Д. (довіреність N 06-10/9899 від 16.09.2002 р. - у
справі), встановив.
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.02 -
04.03.2002 р. (суддя Сало І.А.), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2002 р.
(головуючий, суддя Новосад Д.Ф., судді Мельник Г.І.,
Михалюк О.В.), позов товариства з обмеженою відповідальністю
(ТзОВ) "Асторія" до Залізничного районного управління м. Львова
Пенсійного фонду України про визнання недійсним рішення
N 1-04-22349513-12 від 17.12.2001 р. про застосування та стягнення
сум штрафних санкцій у розмірі 8289,0 грн. задоволено.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції,
відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить її скасувати й припинити провадження
у справі.
На думку скаржника, судом апеляційної інстанції неправильно
застосовано норми матеріального права, а саме п. 3 ст. 17 та
ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на
підставі ліквідаційного акта від 07.12.2001 р. про перевірку
правильності нарахування і перерахування страхових внесків до
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття Залізничним районним управлінням
м. Львова Пенсійного фонду України 17.12.2001 р. ухвалено рішення
N 1-04-22349513-12 про застосування та стягнення сум штрафних
санкцій, згідно з яким з позивача стягнуто 8289,0 грн. штрафних
санкцій та 22,51 грн. пені.
Зазначене рішення прийнято з посиланням на ст. 38 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
(далі - Закон).
Згідно з пунктом 1 зазначеної норми у разі несвоєчасної
сплати страхових внесків страхувальниками, в тому числі через
ухилення від реєстрації як платника страхових внесків або неповної
їх сплати, страхувальники сплачують суму донарахованих
контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які
нараховуються страхові внески.
Суд першої та другої інстанцій, проаналізувавши докази в
справі, дійшов висновку про те, що факту приховування суми виплат
відповідачем не доведено, оскільки у звіті за перше півріччя
2001 року суму, яка підлягає сплаті, відображено. А згідно з
вимогами ст. 38 зазначеного вище Закону накладення штрафу
пов'язується із приховуванням суми виплат.
Скаржник не погоджується з таким висновком суду, оскільки, на
його думку, у ст. 38 Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
чітко зазначено, що в разі
несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальники сплачують
недоїмку, штраф та пеню.
Крім того, скаржник вважає, що факт приховування сум виплат
підтверджується поданими відповідачем розрахунковими відомостями,
оскільки в рядку 13 другого розділу "в тому числі: недоїмка за
платником" та в 4-му розділі "Сума несплачених страхових внесків
___ грн." нічого не зазначено, тобто платником подані недостовірні
дані.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального права при
ухваленні оскаржуваного судового акта, вважає касаційну скаргу
такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 7.4 Інструкції про порядок обчислення і
сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства
праці та соціальної політики України від 18.12.2000 р. N 339
( z0030-01 ) (z0030-01)
та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
16.01.2001 р. за N 30/5221, за результатами перевірки щодо
правильності нарахування, своєчасного і повного перерахування та
надходження страхових внесків складається акт у двох примірниках і
підписується особами, які проводили перевірку, керівником і
головним бухгалтером страхувальника.
В акті зазначається: за який період проведено перевірку, які
виявлено порушення при нарахуванні та сплаті страхових внесків.
На виявлені під час перевірки суми коштів, на які платником
не нараховано страхові внески, за актом перевірки страхові внески
донараховуються із сумою пені та штрафу.
Відповідно до акта від 07.12.2002 р. (а. с. 20) за позивачем
встановлена прострочена заборгованість у сумі 343,99 грн., у
зв'язку з чим контролюючим органом було нараховано пеню у розмірі
22,51 грн., інших відхилень щодо нарахування внесків не виявлено.
Крім того, із зазначеного акта випливає, що нараховані страхові
внески за звітами позивача і за наслідками перевірки ідентичні.
Отже, за результатами перевірки контролюючим органом не було
виявлено суми коштів, на які не нараховано страхові внески, тому,
керуючись ст. 38 Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
, до позивача було застосовано
санкцію лише у вигляді пені.
Твердження скаржника про те, що позивачем була прихована сума
виплат, не відповідає дійсності, оскільки в поданій відповідачу в
першому півріччі 2001 року розрахунковій відомості про нарахування
і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття позивачем
були відображені всі дані про суму виплат, на які нараховуються
страхові внески, суми нарахованих і сплачених страхових внесків та
суми заборгованості за розрахунками із Фондом на звітну дату
(а. с. 18).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої та
апеляційної інстанцій про те, що згідно з ч. 1 ст. 38 Закону
( 1533-14 ) (1533-14)
накладення штрафу пов'язується із приховуванням суми
виплат, на які нараховуються страхові внески, а факт приховування
позивачем цих сум матеріалами справи не підтверджується.
Таким чином, рішення Залізничного районного управління
м. Львова Пенсійного фонду України N 1-04-22349513-12 від
17.12.2001 р. про застосування та стягнення сум штрафних санкцій у
розмірі 8289,0 грн. судами двох інстанцій визнано недійсним
правомірно.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.04.2002 р. у справі N 2/234-11/86 залишити без змін, а
касаційну скаргу Залізничного районного управління м. Львова
Пенсійного фонду України - без задоволення.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій