ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.09.2002 Справа N 26/242
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І., Жаботиної Г.В.,
розглянувши з участю
представників:
-фірми “S&T “Софт-Тронік” -
Шевчук Ю.В.,
-ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва -
Попової І.В.
касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва
на постанову Київського апеляційного
господарського
суду
від 05.06.2002
у справі № 26/242
за позовом фірми “S&T Україна ЛТД”
до ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва
Про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 17.10.2000 /суддя Пінчук
В.І./ позов задоволено частково: рішення першого заступника ДПІ
у Шевченківському районі м. Києва /без номера і дати/, прийняте
на підставі акта перевірки від 08.09.2000 визнано недійсним в
частині стягнення з фірми “S&T Україна ЛТД” фінансових санкцій у
розмірі 2566,00 грн. за порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В задоволенні позовних вимог про визнання вказаного рішення
недійсним в частині донарахування ПДВ в сумі 2566,00 грн.
відмовлено з посиланням на неправомірне включення позивачем у
декларації з ПДВ за липень 1998 року до податкового кредиту
2566,00 грн., оскільки рішенням Ленінградського районного суду
м. Києва від 10.05.2000 свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ
№ 37494039 від 25.06.98, видане ПП “Крокус-2000”, на підставі
податкової накладної якого за № 118 від 02.07.98 позивач включив
до податкового кредиту спірну суму податку, визнане недійсним.
Постановою заступника голови арбітражного суду м. Києва від
27.06.2001 зазначене рішення суду змінено з визнанням недійсним
оспорюваного рішення ДПІ, крім того, і в частині нарахування
позивачу до сплати пені по податку на додану вартість.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
05.06.2001 /судді Новіков М.М., Моторний О.А., Шаргало В.І./
постанова заступника голови арбітражного суду м. Києва змінена:
стосовно пені оспорюване рішення ДПІ визнано недійсним лише в
межах її нарахування до моменту проведення перевірки.
В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
просить скасувати постановлені по справі судові рішення в
частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про
відмову в позові в повному обсязі. В обгрунтування своїх доводів
відповідач посилається на неправильне застосування судами
попередніх інстанцій п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши представника відповідача, який підтримав касаційну
скаргу, та заперечення представника позивача, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх
юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, колегія суддів
Вищого господарського суду України приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для
включення фірмою “S&T Україна ЛТД” до податкового кредиту в
декларації з ПДВ за липень 1998 року 2566,67 грн. витрат по
сплаті податку на додану вартість слугувала податкова накладна
№ 118 від 02.07.98, виписана ПП “Крокус-2000” по операції з
продажу поліграфічної продукції згідно рахунку № 118 від
30.06.98.
Зазначений в податковій накладній номер 37494039 свідоцтва про
реєстрацію ПП “Крокус-2000” платником ПДВ відповідав
реєстраційному номеру вказаного свідоцтва від 25.06.98.
Рішенням Ленінградського районного суду м. Києва від 10.05.2000
свідоцтво про реєстрацію платником податку ПП “Крокус-2000”
визнано недійсним у зв’язку з визнанням недійсними статуту цього
підприємства та свідоцтв про його державну реєстрацію і про
внесення до ЄДРПОУ.
Відповідно до пункту 9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
свідоцтво про реєстрацію особи
платником податку діє до дати анулювання, яке відбувається у
випадках, передбачених цим пунктом.
Враховуючи, що як на момент виписки податкової накладної № 118
від 02.07.98, так і на момент включення фірмою “S&T Україна ЛТД”
підтверджених нею витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту ПП
“Крокус” мало статус платника ПДВ, а наявні в матеріалах справи
докази з достовірністю підтверджують дотримання фірмою “S&T
Україна ЛТД” на момент подання податкової декларації вимог
підпунктів 7.2.4, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, колегія суддів Вищого
господарського суду України погоджується з висновками
апеляційної інстанції щодо необгрунтованого застосування до
названої фірми фінансових санкцій у розмірі 2566 грн. та
донарахування до моменту перевірки 08.09.2000 пені за прострочку
сплати податку.
З наведених мотивів відхиляються доводи касаційної скарги про
неправильне застосування судом норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити
без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 05.06.2002 по справі № 26/242 залишити
без змін.
Головуючий Є. Усенко
Судді О.Глос
Г.Жаботина