ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.09.2002 Справа N 17-1-15/01-2972
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Козир Т.П. , Дерепи В. І. за участю
представників сторін: позивача – Ватренко Н. Б. дов. від
16.01.2002 року № 11-17/208, відповідача – Кузьменка Г. В.,
директора, Задорожко О. О. дов. від 05.05.2002 року,
розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства “Аналітик”
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
6.06.2002 року у справі за позовом Українського акціонерного
комерційного промислово-інвестиційного банку в особі Одеського
центрального відділення до приватного підприємства “Аналітик”
про відшкодування шкоди,
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2001 року Український АК ПІБ в особі Одеського
центрального відділення звернувся до суду з позовом про
відшкодування шкоди до приватного підприємства “Аналітик”.
В позовній заяві зазначив, що шкоду заподіяно внаслідок
завищення оцінки майна, заставленого на користь позивача, при
його реалізації з торгів.
Згідно договору застави від 4.08.1998 року вартість
заставленого майна склала 3996319 гривень 82 коп.
Відповідач в своєму експертному висновку визначив вартість
цього майна в розмірі 2733000 гривень.
В дійсності ж ринкова вартість цього майна за висновком
ОНДІСЄ склала 880166 гривень.
Просив стягнути 218600 гривень шкоди, яку розрахував з
вартості майна, визначеної договором застави, за період з
27.11.2000 року по 8.02.2001 року за обліковою ставкою НБУ.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.04.2002
року в позові відмовлено за безпідставністю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
6.06.2002 року рішення суду скасовано, а позов задоволено в
повному обсязі.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції і залишити без зміни рішення суду,
посилаючись на неправильне застосування Одеським апеляційним
господарським судом ст. 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і ст. 57
Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
.
Вважає, що жодних винних дій не вчинив і шкоду позивачу не
заподіяв.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 57 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
оцінка майна боржника провадиться
державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день
проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за
регульованими цінами.
Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи
стягувач заперечує проти проведення державним виконавцем оцінки,
останній запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості
майна.
Як встановлено судом, відповідач на підставі постанови державної
виконавчої служби від 1.11.2000 року № 206 провів експертну
оцінку борошномельного цеху, яка згідно його висновку від
1.12.2000 року склала за ринковими цінами 2733000 гривень.
Проте, за висновком Одеського НДІ судових експертиз від
24.12.2001 року № 12123 ринкова вартість заставленого майна
склала 880166 гривень.
Заставлене майно органом державної виконавчої служби не
реалізоване через відсутність заявок на участь у торгах.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції прийшов до
висновку, що відповідач надав недостовірний експертний висновок
і не підтвердив документально викладені обставини жодним
доказом, не оспорював розрахунок шкоди, а тому повинен
відшкодувати шкоду в заявленому позивачем розмірі.
Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись
не можна.
Так, відповідно до ст. 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
шкода,
заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка
заподіяла шкоду, у повному обсязі.
Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо
доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише
у випадках, передбачених законом.
Таким чином, необхідними умовами для відшкодування шкоди є
наявність самої шкоди, неправомірність дій особи і причинний
зв’язок між неправомірними діями і настанням шкоди.
Обов’язковою умовою для відшкодування шкоди є наявність вини.
Враховуючи, що сукупність умов, обов’язкових для відшкодування
шкоди за рахунок приватного підприємства “Аналітик”, відсутня,
суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 440 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
і необгрунтовано задовольнив позов.
За таких обставин постанова Одеського апеляційного
господарського суду від 6.06.2002 року підлягає скасуванню.
Рішення господарського суду відповідає вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для його зміни немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства “Аналітик”
задовольнити.
Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 6.06.2002 року.
Рішення господарського суду Одеської області від 22.04.2002 року
залишити без зміни.
Головуючий О. Шульга
Судді В. Дерепа
Т. Козир