ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.09.2002 Справа N 14/92
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І.,
Жаботиної Г.В.,
розглянувши з участю
представника дочірньої компанії “Газ України”
Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України (далі за текстом –
ДК “Газ України”) – Верхоглядової Т.С.
касацій скаргу ЗАТ “Нітера”
на постанову від 11.06.2002
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 14/92
за позовом ДК “Газ України”
до ЗАТ “Нітера”
Про стягнення 6.587.304,28 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
08.04.2002 (суддя Цвєткова П. В.), залишеним без змін постановою
Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2002(судді
Мацюра П. Ф., Пашин В.В., Тофан В.М.), позов задоволено: на
користь позивача з відповідача стягнуто 1 305 000 грн. основного
боргу за договором поставки природного газу № 10/16-412 від
31.03.2000, 2 771 452,33 грн. збитків від інфляції та 2510852
грн. пені.
Рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем обов’язку
за вказаним договором щодо оплати вартості поставленого
позивачем протягом січня-серпня 2000 року природного газу.
В касаційній скарзі ЗАТ “Нітера” просить змінити постановлені по
справі судові рішення в частині стягнення збитків від інфляції
та пені, зменшивши їх відповідно до 124 278,46 грн. та 183
915,62 грн., посилаючись на неправильне застосування місцевим і
апеляційним господарським судом статей 209 і 214 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідач не реалізував процесуальне право сторони у
господарській справі на участь у судовому засіданні касаційної
інстанції.
Заслухавши заперечення представника позивача на касаційну
скаргу, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого та
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів
Вищого господарського суду України приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору
№ 10/16-412 від 31.03.2000 позивач протягом січня-серпня 2000
року поставив відповідачу 55 000 000,0 куб. м. природного газу
вартістю 18 232 500 грн. В порушення умов пункту 5.1 договору в
редакції додаткової угоди № 1 від 31.03.2000 відповідач не
сплатив визначену договором ціну за поставлені помісячно об’єми
газу до десятого числа наступного за звітним місяця.
В силу ст. 179 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник повинен сплатити
кредиторові визначену законом або договором неустойку (штраф,
пеню) в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання,
зокрема в разі прострочення виконання.
Розмір пені, передбаченої п. 6.3 договору № 10/16-412 від
31.03.2000, з врахуванням вимог ч. 2 ст. 72 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та позовних вимог
щодо періоду її стягнення (з 01.07. по 30.11.2001) складає
2510852,05 грн. (а. с. 66).
Згідно ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив
виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора
зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення.
За період з.02.по вересень включно 2000 року, про стягнення
боргу з врахуванням індексу інфляції за який пред’явлено позов,
збитки від інфляції простроченого сплатою відповідачем боргу
склали 2 771 452,33 грн.
Доводи відповідача про наявність правових підстав для зменшення
розміру пені та збитків від інфляції, що підлягають стягненню на
користь позивача, з посиланням на проведене сторонами 07.02.2002
зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 16 927 500 грн.
по спірному зобов’язанню і зобов’язанню, що виникло на підставі
договору № 224-НИ/10-381 від 01.12.99, обгрунтовано визнані
місцевим і апеляційним господарським судом безпідставними,
оскільки в силу ст. 217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
спірне
зобов’язання до вказаної дати існувало в повному обсязі і
позивач вправі вимагати застосування до відповідача передбаченої
законодавством цивільно-правової відповідальності за його
невиконання.
Посилання відповідача на неправильне застосування судами
попередніх інстанцій ст. 209 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
із
зазначенням наявності між сторонами усної домовленості щодо
невиконання ним своїх зобов’язань по договору № 10/16-412 від
31.03.2000 спростовуються недоведеністю останньої доказами по
справі та положеннями ст. 212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої
боржник не звільняється від відповідальності за неможливість
виконання грошового зобов’язання.
Не знайшли підтвердження і доводи відповідача стосовно
неправильного застосування судами першої й апеляційної інстанції
індексу інфляції, оскільки останній є середньомісячною
величиною.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Нітера” залишити без задоволення, а
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
11.06.2002 по справі № 14/92 - без змін.
Головуючий Є.Усенко
судді: О.Глос
Г.Жаботина