ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.09.2002 Справа N 2-13/5247-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В., Мілевського Й.Р.,
за участю представників
позивача Щелкова М.О., Грибука Ю.В.
відповідача Сергієнка О.О.
розглянувши у відкритому ТОВ “Авіакомпанія “Ветеран”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 08.05.2002-09-10 Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-13/5247-2001
за позовом ДП “Українська авіаційна транспортна
компанія” (надалі – ДП “УАТК”)
до ТОВ “Авіакомпанія “Ветеран”
Про розірвання договору оренди від 03.04.98 № 5-12-98,
повернення орендованого майна та стягнення 313846,35 грн.
заборгованості по орендній платі
та зустрічного позову
про визнання недійсними. п. 2.5, 4.2., 4.6, 5.8, 8.1, 8.2
договору оренди від 03.04.98 та п. п. 6.2.13, 6.1.5 додаткової
угоди до договору від 22.03.2000.
Рішенням від 15.10.-02.11.2001 господарського суду Автономної
Республіки Крим (Ілюхіна А.П.) провадження в частині розірвання
договору оренди від 03.04.98 припинено на підставі п. 1.1 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
зазначений договір оренди визнано неукладеним згідно зі ст. 153
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.ст. 10, 12 Закону України “Про
оренду державного та комунального майна” у зв’язку з відсутністю
досягнення сторонами домовленості з таких істотних умов як
вартість об’єкту оренди з врахуванням індексації та обов’язків
сторін по забезпеченню пожежної безпеки орендованого майна,
зобов’язано відповідача повернути належне позивачу орендоване
майно, в задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати
відмовлено, а також припинено провадження у справі в частині
зустрічного позову з огляду на встановлення факту неукладення
договору оренди від 03.04.98. Постановою від 08.05.2002
Севастопольського апеляційного господарського суду (судді: Плут
В.М., Щепанська О.А., Заплава Л.Н.) рішення змінено, на підставі
ч. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” розірвано договір оренди від 03.04.98 № 5-12-
98 з огляду на неналежне виконання зобов’язань по сплаті
орендної плати та у зв’язку з виконанням регламентних робіт щодо
періодичного технічного обслуговування орендованого повітряного
судна без згоди орендодавця всупереч умовам договору. Водночас
постановлено стягнути з відповідача 228400,76 грн.
заборгованості по орендній платі та 1401,85 грн. пені, в іншій
частині позовних майнових вимог відмовлено. Зустрічний позов
задоволено частково - на підставі ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визнано недійсним п. 6.1.5 договору оренди від 03.04.98 № 5-12-
98, яким орендодавцю надано право одностороннього розірвання
договору у разі порушення орендарем договірних обов’язків. ТОВ
“Авіакомпанія “Ветеран” у поданій касаційній скарзі просить
постанову скасувати, первісне рішення залишити без змін,
оскільки вважає, що надана позивачем довідка про балансову
вартість орендованого повітряного судна від 19.03.99 № 273 не
може вважатися доказом досягнення сторонами домовленості
стосовно вартості орендованого майна в зв’язку з невиконанням
орендодавцем вимог ст. 11 Закону України “Про оренду державного
та комунального майна” щодо проведення попередньої експертної
оцінки вартості об’єкту оренди, а також посилається на
відсутність в договорі такої істотної умови як обов’язки сторін
щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Окрім того, скаржник вказує на встановлення п. 8.2 договору
оренди від 03.04.98 щомісячного розміру орендної плати, який
перевищує гранично допустимий рівень, встановлений ст. 19 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна”, а також
на безпідставне включення до складу орендної плати вартості
послуг, які згідно умов договору зобов’язується надати
орендодавець, та витрат на утримання орендованого майна, що
суперечить п. 3 Методики розрахунку і порядку використання
орендної плати за оренду державного майна (затверджена
Постановою КМ України від 04.10.95 № 786).
Водночас відповідач посилається на п. 3 ст. 265 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 27 Повітряного кодексу України, Правила
сертифікації типу авіаційної техніки (затверджені наказом
Міністерства транспорту України № 611 від 03.11.2000), згідно
яких обов’язок по технічному обслуговуванню повітряного судна
(поточний ремонт) при його експлуатації покладено на
експлуатанта – орендаря.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що оскаржувана
постанова підлягає залишенню без змін, касаційна скарга -
відхиленню з наступних підстав.
На спірні правовідносини, пов’язані з укладенням між сторонами
договору оренди повітряного судна від 03.04.98 № 5-12-98 і
неналежним виконанням відповідачем (орендарем) зобов’язань по
внесенню орендної плати та як наслідок, виникнення підстав для
дострокового розірвання зазначеного договору, поширюється дія
ст.ст. 153, 161, 269 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 10, 12, ч. 3
ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального
майна” та ч. 1 ст. 21 Закону України “Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
, що не заперечується скаржником. Відповідно
до ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 12 Закону України “Про
оренду державного та комунального майна” договір оренди
державного майна вважається укладеним з моменту досягнення
сторонами домовленості з усіх істотних умов, визначених ст. 10
цього закону, та підписання ними тексту договору. Судом
апеляційної інстанції на підставі надання всебічної правової
оцінки умовам договору оренди від 03.04.98 № 5-12-98 і двадцяти
наявних у справі додаткових угод до нього (а.с. 76-112, том 1;
а.с. 29-45, том 4) з достовірністю встановлено факт досягнення
сторонами згоди по таких істотних умовах, як вартість об’єкта
оренди та розмір орендної плати, а також щодо інших необхідних
істотних умов. Адже, вартість об’єкта оренди визначено довідкою
ДП “УАТК” від 19.03.99 № 273 (а.с. 32, том 3) з відміткою ТОВ
“Авіакомпанія “Ветеран” від 29.03.99 про отримання. Пунктами
2.8, 2.9, 8.1 та 8.2 договору оренди від 03.04.98 з врахуванням
специфіки об’єкта оренди) передбачено щомісячну орендну плату з
розрахунку 40 льотних годин повітряного судна, а також плату за
кожну льотну годину при перевищенні мінімально гарантованого
нальоту. Відсутність в договорі оренди від 03.04.98 найменування
“орендна плата” не означає відсутність її узгодження сторонами.
Входження до складу орендної плати таких складових частин як
плата за кожну льотну годину, відрахувань на утримання
орендованого повітряного судна, його страхування та капітальний
ремонт не суперечить чинному законодавству, оскільки відповідно
до ст. 21 Закону України “Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні
зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин,
а згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” за згодою сторін у договорі оренди можуть
бути передбачені і інші умови щодо яких за заявою однієї з
сторін повинно бути досягнуто згоди.
З огляду на це господарський суд при прийнятті постанови
правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для визнання
недійсними п. п. 4.2, 4.6 договору оренди від 03.04.98, оскільки
закріплене ними отримання згоди орендодавця на проведення
орендарем регламентних робіт по періодичному технічному
обслуговуванню повітряного судна є проявом функцій власника
орендодавця на свій розсуд володіти, користуватися і
розпоряджатися належним йому майном, як це передбачено ст. 4
Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
. В зв’язку з цим не
заслуговують на увагу посилання скаржника щодо обмеження
зазначеними вище умовами договору оренди обов’язків орендаря
експлуатувати повітряне судно.
Водночас судом апеляційної інстанції зафіксовано неналежне
виконання відповідачем зобов’язань щодо внесення орендної плати,
що не заперечується останнім у відзиві на позов (а.с. 23, том
1). Згідно вимог п. 3 ст. 269 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ч. 3 ст.
26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”
невиконання орендарем зобов’язань по внесенню орендної плати є
достатньою підставою для дострокового розірвання договору
оренди, а тому судом правомірно задоволено позовні вимоги в цій
частині.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що порушені
відповідачем питання щодо розмежування орендної плати за
користування майном і витрат на його утримання, а також стосовно
перевищення гранично допустимого рівня орендної плати,
передбаченого ч. 1 ст. 19 Закону України “Про оренду державного
та комунального майна” в редакції від 14.03.95, чинній на момент
укладення договору оренди від 03.04.98, можуть бути предметом
іншого позовного провадження, оскільки згідно з ч. 3 ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги,
що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Не
заслуговують на увагу також твердження скаржника про відсутність
в договорі оренди від 03.04.98 № 5-12-98 такої істотної умови як
обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого
майна, оскільки пунктами 6.2.6 та 6.2.12 цього договору
передбачено обов’язки орендаря за власні кошти забезпечити
заходи авіаційної безпеки, в т.ч. пожежної безпеки та не
допускати до експлуатації повітряне судно з порушенням
авіаційних правил. З огляду на це та інші встановлені судом
фактичні обставини слід зазначити, що згідно зі ст.ст. 111-5,
111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
В зв’язку з цим порушені скаржником питання щодо неврахування
судом при прийнятті постанови відсутності акту експертної оцінки
об’єкту оренди виходять за межі юрисдикції касаційної інстанції.
Адже, згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судова
колегія не вправі в касаційному провадженні піддавати сумніву
правильність оцінки доказових матеріалів в їх сукупності,
встановленої судом апеляційної інстанції. Натомість наявні
заперечення скаржника щодо невстановлення судом обставин
досягнення сторонами домовленості з усіх істотних умов договору
оренди державного майна та його укладення по суті зводяться до
посилань на недоведеність фактичних обставин справи, однак,
згідно з ч. 2 ст. 111 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційній скарзі взагалі не допускаються
посилання на недоведеність обставин справи.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про правомірність
застосування при прийнятті оскаржуваної постанови до спірних
правовідносин норм законодавства про оренду та відсутність будь-
яких підстав вважати, що судом апеляційної інстанції помилково
застосовано матеріальне чи процесуальне право в розрізі даного
спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-111-9, 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 08.05.2002 Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-13/5247-2001 залишити без змін,
а касаційну скаргу ТОВ “Авіакомпанія “Ветеран” – без
задоволення.
Головуючий В. Овечкін
Судді Є. Чернов
Й. Мілевський