280/5649/19 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість та накладено штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість - 23.02.2023 Прийняття

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Божко Л.А.; судді: Лукманова О.М., Дурасова Ю.В.)

у справі № 280/5649/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ"

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РУЖ" (далі - ТОВ "РУЖ"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 листопада 2019 року № 003150402 та від 04 листопада 2019 року № 003140402.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 12 грудня 2019 року адміністративний позов задовольнив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 10 червня 2020 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на фіктивному характері господарських операцій із придбання позивачем соняшника, врожаю 2016 та 2017 років, у Фермерського господарства "Терра Україна" та Фермерського господарства "Соломія".

Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "РУЖ" з питання достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2019 року, за наслідками якої складено акт від 09 жовтня 2019 року № 50/08-01-04-02/38563144.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України (2755-17) ) з огляду на неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання соняшника, врожаю 2016 та 2017 років, у Фермерського господарства "Терра Україна" та Фермерського господарства "Соломія" з огляду на безтоварний характер здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на те, що відповідно до договорів, укладених платником із вказаними постачальниками, останні зобов`язувалися поставити йому продукцію власного виробництва, проте відповідно до баз даних у Фермерського господарства "Терра Україна" та Фермерського господарства "Соломія" відсутні виробничі потужності та земельні ділянки для вирощування соняшника. При цьому взагалі не підтверджено придбання цими суб`єктами господарювання соняшника, врожаю 2016 та 2017 років, у ланцюгах постачання або виробництва.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 04 листопада 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003140402, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яку задекларовано на рахунок платника у банку, в розмірі 7062709,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1765677,25 грн; № 0003150402, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 890396,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій та господарський характер понесених за ними витрат підтверджується належним чином складеними первинними документами, а доводи контролюючого органу про безтоварний характер поставок ґрунтуються лише на припущеннях.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV (996-14) ) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідну сільськогосподарську продукцію отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Не перевірено судами й фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим, враховуючи доводи контролюючого органу про неможливість вирощування Фермерським господарством "Терра Україна" та Фермерським господарством "Соломія" тієї кількості сошника, яку реалізовано платнику відповідно до первинних документів.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість контрагентів ТОВ "РУЖ" виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщення, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року скасувати.