ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.09.2002 Справа N 17-3-23/01-10989
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів : Чернова Є.В., Мілевського Й.Р.,
за участю представників:
позивача Бахарєв І.В.
відповідача не з’явився
розглянув в судовому ДПІ у Біляївському районі Одеської
засіданні касаційну скаргу області
на постанову від 29.04.2002
Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 17-3-23/01-10989
за позовом ПП “Железнодорожний цех”
до ДПІ у Біляївському районі Одеської
області
Про визнання недійсними рішень відповідача від 10.07.2001 №
2444/26/30054867/12843 та № 2445/26/30054867/12845
Рішенням від 20.03.2002 господарського суду Одеської області
(суддя Владимиренко С.В.) позовні вимоги задоволено у зв’язку з
необґрунтованістю оспорюваних рішень про застосування фінансових
санкцій.
Постановою від 29.04.2002 Одеського апеляційного господарського
суду (судді: Таценко Н.Б., Сидоренко М.В., Журавльов О.О.)
рішення залишено без змін з тих же підстав.
ДПІ у Біляївському районі Одеської області у поданій касаційній
скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове
рішення про відмову в позові, оскільки вважає, що дата
виникнення першої події визначалася виходячи з дат, зазначених в
первинних документах (акти прийому-передачі виконаних послуг,
рахунки, накладні на відпуск ТМЦ, податкові накладні тощо) та
перелічених в акті перевірки, а проведення різних форм
розрахунків між ПП “ЖДЦ” та ВАТ “Сілікат” враховувалося
відповідачем. Окрім того, відповідач вказує на неврахування
апеляційним судом наявного у справі акту зустрічної перевірки
ВАТ “Сілікат” від 20.06.2001 № 70/26-8 та безпідставне
відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача про
залучення до участі у справі посадових осіб ВАТ “Сілікат” в
якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на
предмет спору.
Також скаржник посилається на недоведеність позивачем викладених
у позовній заяві фактичних обставин справи, що на думку
відповідача було підставою для повернення позовної заяви та
доданих до неї документів без розгляду згідно з п. 3 ст. 63
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, дійшла висновку, що оскаржувані рішення та
постанова підлягають залишенню без змін, а доводи скаржника –
відхиленню з наступних підстав.
Внаслідок проведеної відповідачем перевірки дотримання позивачем
податкового законодавства виявлено порушення останнім при
здійсненні з ВАТ “Сілікат” господарських операцій за період з
01.01.99 по 01.01.2001 вимог п. п. 7.3.1, 7.5.1, 7.5.3 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
п. п. 1.9 ст. 1, п. 5.9 ст. 5, п. п. 7.1.1, 7.1.2 ст. 7, п. п.
11.2.1, 11.2.3, 11.3.1, 11.3.4 ст. 11 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яке полягало
у завищенні валових витрат та заниженні валових доходів
позивача, донараховано 191600 грн. податку на прибуток, штрафних
санкцій по податку на прибуток в сумі 47260 грн., 57908,72 грн.
ПДВ та 14840,14 грн. фінансових санкцій по ПДВ, про що складено
акт від 09.07.2001 № 1311/26.
На підставі цього акту 10.07.2001 відповідачем були прийняті
оспорювані рішення про стягнення зазначених сум грошових коштів.
Підставою застосування фінансових санкцій стосовно позивача
стало безпідставне, на думку відповідача, зменшення позивачем
валових доходів та відповідне збільшення валових витрат по
результатах здійснених з ВАТ “Сілікат” бартерних операцій.
Однак, згідно з п. п. 11.3.4 ст. 11 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою
збільшення валового доходу у разі здійснення бартерних
(товарообмінних) операцій вважається будь-яких з подій, що
сталася раніше: або дата відвантаження товарів, а для робіт
(послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг)
платником податку; або дата оприбуткування товарів, а для робіт
(послуг) – дата фактичного отримання результатів робіт (послуг)
платником податку. Водночас згідно з п. п. 11.2.3 ст. 11
зазначеного закону датою збільшення валових витрат для бартерних
операцій є дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що
здійснюється після першої операції, визначеної згідно з п. п.
11.3.4 цієї статті, а у разі здійснення часткових поставок
товарів (робіт, послуг) у рахунок заключної бартерної операції
валові витрати платників податку відповідного податкового
періоду збільшуються на вартість таких часткових поставок
товарів (робіт, послуг).
Враховуючи вищезазначене та вимоги п. п. 7.3.1, 7.3.4, 7.5.1,
7.5.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
судом першої та апеляційної інстанцій зафіксовано
невстановлення відповідачем фактичної дати виникнення першої
події як при здійсненні позивачем з ВАТ “Сілікат” бартерних
операцій, так і при здійсненні розрахунків готівкою, чим
спростовуються твердження скаржника про зворотне. В зв’язку з
цим господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про помилкове
одностороннє коригування відповідачем валових витрат та доходів
позивача за умов невизначеності дати виникнення першої події, як
того вимагає п. п. 11.3.4 ст. 11 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Судом першої та апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.ст.
33, 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі первинних
документів правомірно спростовано помилкові висновки
відповідача, які грунтуються на суперечливих даних акту
перевірку від 09.07.2001 № 1311/26 та відхилено згаданий акт як
неналежний доказ.
З огляду на це та інші встановлені судом фактичні обставини,
слід зазначити, що згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
В зв’язку з цим порушені у скарзі питання щодо неврахування
судом при прийнятті постанови акту зустрічної перевірки ВАТ
“Сілікат” від 20.06.2001 № 70/26-8 виходять за межі юрисдикції
касаційної інстанції, так як судова колегія не вправі в
касаційному провадженні піддавати сумніву правильність оцінки
доказових матеріалів в їх сукупності, встановленої оскаржуваними
рішенням та постановою.
Водночас не приймаються до уваги твердження відповідача про
недоведеність позивачем в позовній заяві обставин справи,
оскільки згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційній скарзі
не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.
Судом першої інстанції також правомірно відхилено клопотання
відповідача про залучення до участі у справі посадових осіб ВАТ
“Сілікат” в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет
спору, оскільки згідно зі ст. ст. 21, 27 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в якості третіх осіб
– учасників судового процесу можуть виступати лише юридичні
особи чи суб’єкти підприємницької діяльності без створення
юридичної особи, а не посадові особи відповідних підприємств,
установ чи організацій (юридичних осіб). Наявне ототожнення
скаржником посадових осіб з вичерпним колом учасників
господарського процесу, визначеним чинним законодавством,
касаційна інстанція визнає безпідставним.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про
правомірне застосування судом до спірних податкових
правовідносин при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови
норм чинного законодавства та відсутність будь-яких підстав
вважати, що судом помилково застосовано матеріальне чи
процесуальне право в розрізі даного господарського спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-111-9, 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 20.03.2002 господарського суду Одеської області та
постанову від 29.04.2002 Одеського апеляційного господарського
суду у справі № 17-3-23/01-10989 залишити без змін, а касаційну
скаргу ДПІ у Біляївському районі Одеської області - без
задоволення.
Головуючий В. Овечкін
Судді Є. Чернов
Й. Мілевський