ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.09.2002 Справа N 14/9
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Колективного підприємства
“Київтрактордеталь” на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 24.05.2002р.
у справі № 14/9 господарського суду м. Києва
за позовом Колективного підприємства “Київтрактордеталь”
до відповідача Акціонерного комерційного банку “Росток Банк”
про визнання договору недійсним
за участю представників:
КП “Київтрактордеталь” – Коршун А.В. за дов. від 14.05.2002р. №
535; Трубач О.С. за дв. від 29.08.2002р. № 1016;
АКБ “Росток Банк” – Гранюк О.М. за дов. від. 10.01.2001р.;
Іванченко І.А. за дов. від 15.02.2001р.; Мокроусов М.А. за дов.
від 06.09.2002р. № 21; Чумак Ю.Я. за дов. від 06.09.2002р. № 20
В судовому засіданні з 09.09. по 10.09.2002р. оголошувалась
перерва.
В С Т А Н О В И Л А :
Колективне підприємство “Київтрактордеталь” звернулося до
господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним
кредитного договору № 1-67/99 від 26.07.99р., посилаючись на
укладення вказаної угоди внаслідок помилки, яка має істотне
значення, оскільки невірне сприйняття ним такої істотної умови
договору як термін сплати відсотків за користування кредитними
коштами сприяло укладенню угоди, яка за відсутності помилки
укладена на таких умовах не була б. В обгрунтування заявленого
позову, позивач посилається на розбіжності в примірниках
договору щодо строків сплати відсотків за користування грошовими
коштами за спірним договором у сумі 822398,31грн. (т.1 а.с.2-5).
До вирішення даного спору по суті, позов доповнено вимогою про
повернення сплачених відсотків за користування грошовими коштами
за спірним договором у сумі 822398,31грн. (т.1 а.с.28).
Заявою від 01.02.2002р. позивач, користуючись правом, наданим
йому відповідно до ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, змінив
предмет позову. Відповідно до поданої заяви, КП
“Київтрактордеталь просить визнати спірний договір неукладеним
(т.1 а.с.117-118).
До прийняття рішення у даній справі, позивач звернувся з заявою
в якій фактично відмовився від позовних вимог у частині
повернення сплачених відсотків за користування грошовими коштами
за спірним договором (т.1 а.с.119).
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.02.2002р. кредитний
договір № 1-67/99 від 26.07.99р., підписаний АКБ “Росток Банк”
та КП “Київтрактордеталь”, визнано неукладеним. Задовольняючи
позов у цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що
сторони не досягли згоди щодо такої істотної умови договору як
строк сплати відсотків за користування кредитом. В іншій частині
позову вказаним рішенням провадження у справі припинено з
посиланням на п. 11 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(т.1 а.с.215-
218).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.05.2002р. рішення господарського суду м. Києва від
12.02.2002р. в частині задоволення позовних вимог скасовано, а у
позові в цій частині відмовлено; в іншій частині рішення суду
залишено без змін (т.3 а.с.27-30) При цьому, суд апеляційної
інстанції встановив, що висновок суду першої інстанції про те,
що сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору
помилковий і не відповідає обставинам справи. Так, і у
примірнику позивача, і у примірнику відповідача, кожен з яких
має однакову юридичну силу, узгоджено таку умову договору як
платність користування грошовими коштами, а неузгодженість
строків сплати процентів вирішується, за умовами п. 7.8
договору, відповідно до екземпляру договору, який знаходиться у
АКБ “Росток Банк”. За таких обставин, суд апеляційної інстанції
дійшов висновку про досягнення згоди по всіх істотних умовах
договору.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду від 24.05.2002р, позивач у справі – КП
“Київтрактордеталь” звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши
без змін рішення господарського суду м. Києва від 12.02.2002р.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судом
апеляційної інстанції при прийнятті оспорюваної постанови
допущені порушення норм матеріального та процесуального права.
Так, скаржник зазначає, що суд:
- вирішуючи спір, що є предметом розгляду, виходив із змісту
спірного договору, не встановлюючи факту досягнення згоди по
всіх істотних умовах договору;
- не взяв до уваги факти, встановлені постановою Вищого
арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 04-1/11-18/84;
- оцінюючи додаткові угоди, не з’ясував чи підписані вони
повноважними особами;
- позбавив КП “Київтрактордеталь” права на ознайомлення з
матеріалами, наданими додатково позивачем під час перегляду
рішення суду в апеляційному порядку.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
В силу ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. При цьому,
істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або
необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо
яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про банки і банківську
діяльність” до однієї з функцій комерційних банків, одним з яких
є відповідач, належало здійснення на договірних умовах кредитно-
розрахункового обслуговування підприємств, установ, організацій(
в редакції чинній на момент підписання договору).
Положенням про кредитування, яке затверджено постановою
правління НБУ від 28.09.95р. № 246 ( v0246500-95 ) (v0246500-95)
, визначаються
правові основи надання, використання і повернення кредитів та
регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у
процесі кредитування.
Однією з форм кредиту є банківський кредит, який відповідно до
п. 9 Положення ( v0246500-95 ) (v0246500-95)
, надається суб'єктам кредитування
усіх форм власності у тимчасове користування на умовах,
передбачених кредитним договором. Основними із них є:
забезпеченість повернення, строковість, платність та цільова
направленість.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит
має бути поверненим позичальником банку у визначений у
кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його
користування, що визначено абзацем третім п. 9 Положення.
За змістом п. 15 Положення ( v0246500-95 ) (v0246500-95)
, кредитні
взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів,
що укладаються між кредитором і позичальником у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 154 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо згідно з
законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в
письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання
одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну
листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними
стороною, яка їх надсилає, що також визначено і в абзаці
третьому п. 15 Положення ( v0246500-95 ) (v0246500-95)
.
Отже, згода на укладення договору, для якого визначена письмова
форма, підтверджується підписом сторін на одному документі або
підписом сторони на документі, яка його надсилає, у випадку
обміну документами.
Оспорюючи факт укладення спірного договору, позивач посилався на
те, що при укладенні кредитного договору № 1-67/99 не було
досягнуто згоди щодо строку сплати відсотків за користування
грошовими коштами.
При вирішенні даного спору по суті, судами першої та апеляційної
інстанції встановлено, що кредитний договір № 1-67/99 від
26.07.99р, факт укладення якого оспорюється, складено сторонами
у двох примірниках, кожний з яких, відповідно до п. 7.8 договору
має однакову юридичну силу. Разом з тим, відповідно до
примірника відповідача відсотки за користування грошовими
коштами сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше
останнього робочого дня кожного місяця, а у примірнику позивача
строк сплати відсотків визначений моментом повернення кредиту.
Судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, що який-
небудь з цих примірників договору підписаний сторонами з
застереженням.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно визначив, що
сторонами досягнуто угоди щодо такої істотної умови спірного
договору як платність користування коштами.
Також обгрунтований висновок колегії суддів апеляційної
інстанції щодо узгодженості строків сплати відсотків за
користування кредитом, оскільки ним встановлено, що п. 7.8
договору сторони визначили, що при виявленні розбіжностей у
тексті примірників договору, вірним є примірник, що належить АКБ
“Росток Банк”. Слід зазначити, що відносини сторін при укладенні
договору базуються на засадах, зокрема, диспозитивності, що
надає можливість сторонам визначати зміст зобов’язання за
власним розсудом. І КП “Київтрактордеталь”, і АКБ “Росток Банк”,
підписавши договір, виявили згоду саме на такий порядок
вирішення розбіжностей, при їх виявленні у примірниках спірного
договору.
Крім того, те, що сторони досягли згоди саме на такий порядок
сплати відсотків, при якому вони сплачуються щомісячно,
підтверджується вчиненням відповідачем конклюдентних дій, які
полягають у виконанні належним чином зазначеної умови договору,
що було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій.
Посилання скаржника на те, що постановою Вищого арбітражного
суду України від 27.06.2001р. № 04-1/11-18/84 встановлені
преюдиціальні факти, які не взяті до уваги судом апеляційної
інстанції при перегляді рішення, безпідставні, оскільки
зазначена постанова обгрунтована недоведеністю заявлених АКБ
“Росток Банк” вимог щодо щомісячної сплати відсотків, внаслідок
наданням ним документів і матеріалів, які не відповідають
вимогам, що визначені для доказів. Вказана постанова не
встановила факту не укладення спірного договору, як і факту
недосягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах договору.
Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського
суду від 24.05.2002р. у цій справі щодо скасування рішення
господарського суду м. Києва від 12.02.2002р. в частині
задоволення позовних вимог та відмови у задоволенні позову
прийнята у відповідності з вимогами матеріального та
процесуального права і підстав для її скасування в цій частині
не має.
Разом з тим, здійснюючи перегляд рішення господарського суду та
залишаючи його без змін в частині припинення провадження у
справі, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на допущене
судом першої інстанції порушення норм процесуального права, що
полягає у невірному застосуванні судом п. 1-1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, вказуючи про те, що позивач відмовився від додаткових вимог
щодо повернення сплачених відсотків за користування кредитними
коштами, суд повинен був припинити провадження у справі в цій
частині з посиланням на п. 4 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
враховуючи, що така відмова може бути прийнята судом, оскільки
дія позивача не суперечить законодавству і не порушує прав та
охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 24.05.2002р. щодо залишення рішення
господарського суду м. Києва від 12.02.2002р. в частині
припинення провадження у справі без змін підлягає скасуванню, а
рішення в цій частині зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Колективного підприємства
“Київтрактордеталь” залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.05.2002р. в частині скасування рішення господарського суду м.
Києва від 12.02.2002р. залишити без змін.
3. В іншій частині постанову Київського апеляційного
господарського суду від 24.05.2002р. скасувати.
4. Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду м.
Києва від 12.02.2002р. після слова “припинити” доповнити словами
“в частині повернення відсотків за користування кредитом”, а
також змінити мотивувальну частину вказаного рішення щодо
правових підстав припинення провадження у справі,
перекваліфікувавши з п. 11 на п. 4 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.