ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3.09.2002 Справа N 9/13а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Михайлюка М.В.
Рибака В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Донвуглезбут”
на постанову від 05.06.2002
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 9/13а
господарського суду Донецької області
за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю “Донвуглезбут”
До Державної податкової інспекції у
Кіровському районі м. Донецька
Про визнання недійсним рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від
11.03.02 (суддя Марков В.І.) позов задоволено.
Визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у
Кіровському районі м. Донецька № 1076/26-2/25336391 від 28.11.01
про застосування та стягнення з товариства з обмеженою
відповідальністю “Донвуглезбут” сум штрафних (фінансових)
санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових
платежів) та пені за порушення податкового та іншого
законодавства на загальну суму 83339,44 грн.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР
від 03.04.97 “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат
по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
У даному випадку витрати ТОВ “Донвуглесбут” зі сплати податку на
додану вартість підтверджені податковою накладною ПП “Техностар”
№ 98 від 02.08.1999р.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
05.06.02 (судді Калантай М.В. — головуючий, Старовойтова Г.Я.,
Кондратьєва С.І.) рішення скасовано. В позові товариству з
обмеженою відповідальністю “Донвуглезбут” відмовлено.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем
в обгрунтування віднесення вартості отриманого вугілля до складу
валових витрат не надано жодних документів (накладної,
податкової накладної), які б підтверджували факт придбання
вугілля, тому висновки податкового органу про завищення
позивачем валових витрат звітного періоду є обгрунтованими.
При винесенні рішення апеляційна інстанція керувалася пп.
5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р.
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
відповідно до якого не належить до складу валових витрат будь-
які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими,
платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і
зберігання яких передбачена правилами ведення податкового
обліку, та п. 7.2.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на підставі якого обліковим податковим
документом є податкова накладна.
У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
“Донвуглезбут” просить постанову Донецького апеляційного
господарського суду скасувати, а рішення господарського суду
Донецької області залишити в силі, посилаючись на те, що
апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального та
порушені норми процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
19.11.01 Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.
Донецька за наслідками перевірки ТОВ “Донвуглезбут” за період з
05.11.01 по 19.11.01 складено акт, в якому вказано на заниження
податку на додану вартість за серпень 1999 року на суму 24774,94
грн., завищення бюджетного відшкодування у серпні 1999 р. на
суму 2783, 00 грн., заниження податку на прибуток за 3 квартал
1999р. на суму 41340,00 грн.
28.11.2001 Державною податковою інспекцією у Кіровському районі
м. Донецька на підставі акту прийнято рішення № 1076/26-
2/25336391 яким донараховано податок на прибуток, податок на
додану вартість та застосовані фінансові санкції за порушення
податкового законодавства на загальну суму 83339,44 грн.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать
до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку.
Скасовуючи рішення і відмовляючи в позові апеляційний
господарський суд прийшов до правильного висновку, що у
товариства з обмеженою відповідальністю “Донвуглезбут” не було
підстав для віднесення до валових витрат 137 789,70 грн., бо
вони не підтверджені розрахунковими і платіжними документами.
Про обгрунтованість прийнятого апеляційним господарським судом
рішення свідчать і акти документальних перевірок товариства з
обмеженою відповідальністю “Восток” від 03.11.2001 (а.с. 16-19),
державної холдінгової компанії “Донвугілля” від 30.08.2001 (а.с.
19-20), листування між товариством з обмеженою відповідальністю
“Восток” (а.с. 36) та відкритим акціонерним товариством
державною холдінговою компанією “Днвугілля” (а.с. 37), лист
позивача (а.с. 91), довідка про результати зустрічної перевірки
“Українського енергетичного консорціуму” по питанню
взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю
“Донвуглезбут” від 18.09.2001 (а.с. 93), акт про результати
зустрічної перевірки дотримання вимог податкового законодавства
Ладижинською ТЕС у взаємовідносинах з Українським енергетичним
консорціумом від 21.09.2001 (а.с. 95), договір поставки вугілля
від 26.05.1999, укладений між позивачем, Українським
енергетичним консорціумом, Ладижинською ТЕС (а.с. 96),
залізничними квитанціями та податковими накладними (а.с. 98-
103).
Апеляційним господарським судом обгрунтовано не взято до уваги
посилання позивача на запис у журналі – ордері Книги обліку
придбання товарів (робіт, послуг), бо єдиним звітним податковим
документом і одночасно розрахунковим документом у відповідності
з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є податкова накладна.
Позивачем така накладна не надана і більш того, посилання на
наявність такої у Книзі обліку придбання товарів а також ніби-то
вилучення її відповідачем спростовується вищенаведеними
доказами, які було обгрунтовано прийнято до уваги апеляційним
господарським судом при прийнятті постанови.
Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними.
Враховуючи викладене апеляційний господарський суд прийшов до
правильного висновку про необгрунтованість вимог позивача, а
тому у відповідності з вимогами як процесуального так і
матеріального права скасував рішення господарського суду і
відмовив товариству з обмеженою відповідальністю “Донвуглезбут”
в позові.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Донвуглезбут” залишити без задоволення, а постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 05.06.2002 у справі № 9/13а
без змін.
Головуючий Н Кочерова
Судді : М.Мхайлюк
В.Рибк