ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.08.2002 Справа N 14/2
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників позивача, відповідача, розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю "Б" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 29.05.2002 року у справі № 14
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Биківський завод
скловиробів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б" про
визнання недійсним векселя,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2001 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до
відповідача про визнання недійсним простого векселя посилаючись на
те, що ним було видано на користь відповідача спірний вексель від
03.08.1998 року, який не відповідає вимогам чинного законодавства
України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.01.2002 року позов
задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.05.2002 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін.
У касаційній скарзі, відповідач вважає, що приймаючи рішення суд
першої і апеляційної інстанції неправильно застосував норми
матеріального та процесуального права, і тому просить їх скасувати
та в позові відмовити.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
У судовому засіданні відповідач заявив клопотання щодо залучення
до матеріалів справи додаткових доказів.
Обговоривши заявлене клопотання, суд вважає, що воно не підлягає
задоволенню відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
якою встановлені межі перегляду справи в касаційній інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що позивач 03.08.1998 року
видав на користь відповідача простий вексель № 3114760170 на суму
5 000 000 грн. з терміном оплати 10.07.2001 року.
Суд, вирішуючи спір, відповідно до вимог норм процесуального права
ст. ст. 32-34, 36, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, правильно встановив
правову природу спірних правовідносин і визначив норми
матеріального права, що регулюють їх.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про цінні папери і
фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
порядок випуску та обігу векселів на
території України визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно
п. 2.1 Правил виготовлення і використання вексельних бланків
( 528-92-п ) (528-92-п)
, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і
Національного Банку України № 528 від 10.09.1992 року та п. 5 ст.
24 Закону України "Про підприємства" ( 887-12 ) (887-12)
векселі можуть
видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані
роботи і надані послуги, за винятком векселів Міністерства
фінансів України, Національного Банку та комерційних банків
України.
Судом першої і апеляційної інстанції встановлено, на підставі
зібраних у справі матеріалів, що спірний вексель було видано
позивачем без наявності заборгованості перед відповідачем за
поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги на той
час.
З урахуванням наведеного, суд дійшов обґрунтованого висновку
проте, що спірний вексель не відповідає вимогам закону.
Відхиляючи клопотання відповідача про залучення до матеріалів
справи додаткових доказів, апеляційний суд правильно застосував
вимоги ч. 1 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і дав цьому належне
обґрунтування.
Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, безпідставні,
оскільки вони спростовуються матеріалами і обставинами справи, та
не відповідають вимогам закону.
За таких обставин, ухвалені судові рішення відповідають матеріалам
справи і вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11, 121-1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Б"
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 29.05.2002 року без змін.
Поновити виконання рішення господарського суду м. Києва від
15.01.2002 року у справі № 14.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Б" з державного
бюджету, як зайво сплачене, державне мито у розмірі 850, 00 грн.
за квитанцією від 18.07.2002 року, видати довідку.
Головуючий
Судді