ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.08.2002 Справа N 8/733в
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.
суддів Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
за участю представників позивача: Іванченка Д.І. дов. б/н від
16.07.2002 року,
відповідача: В.о. Голови правління Коргуна Ю.А., Горкун І.Б.
дов. № 234 від 20.08.2002 року, Хомицького В.М. дов. № 233 від
20.08.2002 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Машинобудівний завод “БУРАН” на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 25.06.2002 року у справі №
8/733в за позовом Закритого акціонерного товариства
“ПРОМТЕХОБЛАДНЕННЯ” до Відкритого акціонерного товариства
“Машинобудівний завод “БУРАН” про визнання платіжної вимоги
такою, що не підлягає виконанню,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2001 року Закрите акціонерне товариство
“ПРОМТЕХОБЛАДНЕННЯ” звернулось до суду з позовною заявою до
Відкритого акціонерного товариства “Машинобудівний завод
“Буран”, в якій просило визнати таким, яке не підлягає
виконанню, платіжне доручення № 1 від 12.10.2001 року на суму
269 584, 78 грн., яке було пред’явлено відповідачем у КРУ КБ
“ПриватБанк” для списання грошових коштів з його розрахункового
рахунку, з посиланням на неналежне виконання ЗАТ
“ПРОМТЕХОБЛАДНЕННЯ” умов укладеного між ними договору купівлі –
продажу № 123/98 від 01.10.1998 року.
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2002
року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
25.06.2002 року рішення суду першої інстанції скасовано та
позовні вимоги задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить постанову апеляційної
інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм
процесуального і матеріального права, а рішення суду першої
інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу, позивач вважає, що при винесенні
постанови, апеляційним судом правильно застосовані норми
матеріального і процесуального права, проти її скасування
заперечує.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, і
відзиву на неї, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 01.10.1998 року
був укладений договір купівлі – продажу № 123/98, за яким
відповідач повинен був поставити продукцію, а позивач здійснити
оплату за поставлений товар. За наслідками неналежного виконання
позивачем умов укладеного договору в частині оплати поставленої
продукції, відповідачем 21.03.2001 року на його адресу було
пред’явлено претензію № 198 на суму 269 584, 78 грн. з вимогою
сплати заборгованості в грошовій формі.
Відповідно до п. 5.2 укладеного між сторонами договору оплата за
поставлений товар повинна була проводитись переказними векселями
Пенсійного фонду України на підставі чого, позивач запропонував
відповідачу здійснити розрахунки за отриману продукцію
переказними векселями Пенсійного фонду України, як це
передбачено умовами укладеного між сторонами договору.
Також, з матеріалів справи вбачається, що не зважаючи
вищевикладені обставини, відповідач звернувся до установи банку,
в якій відкрито поточний рахунок позивача, з платіжною вимогою №
1 від 12.10.2001 року на суму 269 584, 78 грн.
Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених
законодавством, а також з дій громадян і організації, які хоч і
не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту
цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки.
Відповідно до цього, цивільні права і обов’язки виникають з
угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не
передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Умови укладеного між сторонами договору щодо розрахунків
векселями Пенсійного фонду України, не суперечать Законам
України.
Стаття 161 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає, що зобов’язання
повинні виконуватися належним чином та в установлений
законодавством та договором строк.
За вимогами ж ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, одностороння
відмова від виконання зобов’язань, а також одностороння зміна
умов договору не допускається, за виключенням випадків,
передбачених законом.
Як встановлено судом при виконанні вимог ст. 32-34, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
сторони не вносили змін до укладеного договору № 123/98 від
01.10.1998 року щодо проведення розрахунків між ними векселями
Пенсійного фонду України.
Оплата поставленої продукції грошовими коштами умовами
укладеного між сторонами договору не передбачена
Судом, також встановлено, що відповідач не звертався до позивача
з вимогами про стягнення збитків, та не відмовлявся від
погашення боргу позивачем векселями Пенсійного фонду України.
Доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки вони
спростовуються матеріалами справи і не відповідають вимогам
закону.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції дана правильна
юридична оцінка обставинам справи, і вони повно встановлені у
прийнятій постанові, яка відповідає нормам матеріального та
процесуального права.
Тому, оскаржувану постанову апеляційного суду, слід залишити без
змін.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Машинобудівний завод “Буран” – залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
25.06.2002 року без змін.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук