ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.08.2002 Справа N 6/51
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черногуза Ф.Ф.- головуючого
Невдашенко Л.П.
ПоляковаБ. М.
розглянувши матеріали ДПІ у місті Ужгород
касаційної скарги
на постанову від 28.05.2002р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 6/51 господарського суду
Закарпатської області
за заявою ДПІ у місті Ужгород
до ПП “Галичина-Енерго” м. Ужгород
Про банкрутство
представники сторін не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 12.03.2002
р. у справі № 6/51 (суддя Кадар Й.Й.) порушив провадження у
справі про банкрутство ПП “Галичина -Енерго” (далі -
Підприємство) за заявою Державної податкової інспекції у
м. Ужгород.
Ухвалою від 10.04.2002 р. господарський суд Закарпатської
області припинив провадження у справі № 6/51 на підставі
ст. ст. 35,43, п. 1 ст. 80, ст. ст. 85, 86 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспро
можності боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
При винесенні ухвали місцевий суд виходив з наступного: -
вироком Ужгородського міського місцевого суду від 19.02.2002 р.
у справі № 1-229/02 задоволено цивільний позов ДПІ у м. Ужгород
і стягнено із засудженого колишнього головного бухгалтера
Підприємства - боржника Чіпко І.П. на користь держави збитки в
сумі 152 580 грн.; - дана сума являє собою недоїмку і є
несплаченим податком на прибуток Підприємства; - вказана
обставина від повідно ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
обов'язковою для господарських судів. Місцевий суд також прийшов
до висновку, що вимога кредитора у розмірі 152 580 грн. податку
на прибуток заявлена безпідставно, оскільки судом загальної
юрисдикції встановлено спосіб її погашення, а фінансові санкції
33 917 грн. при визначенні розміру вимог кредитора по грошовим
зобов'язаннях не враховуються.
Вказана ухвала була оскаржена в апеляційному порядку та постано
вою Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2002
р. залишена без змін з тих же підстав.
Заявник з постановою Львівського апеляційного господарського
суду не погодився та звернувся з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, так як вважає, що судом не
враховано, що винесення вироку про стягнення з фізичної особи
збитків, заподіяних державі злочином не може бути підставою для
звільнення юридичної особи від сплати встановлених законом
податків та зборів, що борг юридичної особи по податку на прибу
ток не погашається шляхом стягнення збитків з фізичної особи, а
також не прийнято до уваги вимоги п. 7.5 ст. 7 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо
персональної відповідальності та заборони будь-якої у ступки
податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків
третім особам.
Судова колегія, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) на предмет правильності їх юридичної оцінки
апеляційним судом при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла
висновку, що ухвала місцевого суду та постанова апеляційного
суду підлягає скасуванню, а касаційна скарга задоволенню з
наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 10 Закону України “Про порядок погашення
зо-бов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ДПІ у місті Ужгород надіслала банку,
обслуговуючому платника податків - Підприємство, платіжні вимоги
на загальну суму 186 497,00 грн. на підставі рішення ДПІ у
м. Ужгород про застосування та стягнення сум фінансових санкцій
від 08.08.2001 р. № 470/2676/30261883/7514.
У зв'язку з відсутністю коштів на рахунку боржника платіжні
вимоги про стягнення податкового боргу були виконані частково в
сумі 68,43 грн., в іншій частині повертались банківськими
установами без виконання.
Вимоги ДПІ у м. Ужгород є безспірними, сукупно складають 186
431,93 грн. та не задоволені божником понад три місяця через
відсутність коштів на рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Ужгород ініціювала
банкрутство Підприємства у відповідності до вимог ст. ст. 6, 7
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом”.
Як встановлено судом першої інстанції представник Підприємства
не заперечує проти розміру недоїмки.
Як вбачається з матеріалів справи, безспірні вимоги ДПІ у
м. Ужгород не були спростовані в установленому загальному
порядку. Отже, рішення ДПІ у м. Ужгород від 08.08.2001 р.
№ 470/2676/30261883/7514, відповідно до якого виникла спірна
сума податкового боргу по податку на прибуток, є чинним,
оскільки не було оскаржено Підприємством ні в адміністративному
ні в судовому порядку.
Оскільки, безспірні вимоги ДПІ у м. Ужгород не були спростовані
в загальному порядку у суду не було права приймати ухвалу про
припинення провадження у справі.
З урахуванням наведеного, та керуючись ст. ст. 6, 7, 40 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
ст. ст. 111-5, 111-7,111-9,111-10,
111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДШ у м. Ужгород на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 28.05.2002р. у справі
№ 6/51 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від
10.04.2002 р. у справі № 6/51 скасувати.
3. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
28.05.2002р. у справі № 6/51 скасувати.
4. Справу № 6/51 направити на новий розгляд до господарського
суду Закарпатської області.