ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.08.2002 Справа N 4/61831.1-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.,
суддів: Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому приватного підприємця Мукук Гелени
судовому засіданні в м. Амдіївни
Києві касаційні скарги
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 20.05.02
у справі
за позовом Приватного підприємця Мукук Гелени
Амдіївни
до Кримської регіональної митниці
Про визнання талону відмови у митному оформленні вантажу
недійсним та про зобов'язання здійснити митне оформлення вантажу
у пільговому режимі
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2000 року приватний підприємець Мукук Гелена Амдіївна
пред'явила в арбітражному суді позов до Кримської регіональної
митниці про визнання талону відмови у митному оформленні вантажу
недійсним та про зобов'язання здійснити митне оформлення вантажу
у пільговому режимі. Вказала, що 20.10.00 на митну територію
України на її, позивачки, адресу надійшов вантаж — макаронні
вироби в кількості 150000 кг та пшеничне борошно — 210000 кг,
придбане нею за рахунок позичкових коштів Кредитної лінії
Європейського банку реконструкції та розвитку.
В цей же день вона в установленому порядку, з наданням пакету
документів до вантажної митної декларації, звернулась до
відповідача для оформлення вантажу у пільговому режимі, на що
останнім було відмовлено, з видачею талону відмови № 15 від
20.10.00. Посилаючись на те, що відмова у митному оформленні
вантажу відповідачем прийнята з порушенням норм діючого
законодавства, просила задовольнити позов.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
02.10.01 (суддя Бєлогласова І.К.) позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 20.05.02, за апеляційною скаргою відповідача, рішення суду
першої інстанції від 02.10.01 скасовано і у позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивачка просить постанову апеляційного
суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін,
посилаючись на те, що судом другої інстанції неправильно
застосовано норми матеріального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, суд
вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Як встановлено судом, спірні правовідносини, що склалися між
Кримською регіональною митницею та приватним підприємцем Мукук
Г.А. щодо митного оформлення товарів, придбаних останньою за
кредитні кошти першої кредитної лінії на підставі кредитної
угоди, укладеної Національним банком України та Європейським
банком реконструкції та розвитку від 16.12.94 та Гарантійної
угоди від 16.12.94 між Україною та Європейським банком
реконструкції та розвитку і ввезених на митну територію України
за зовнішньоекономічним контрактом № 1-І від 10.07.00,
регулюються Митним кодексом України та законами України про
оподаткування.
Відповідно до ст. 75 МК України товари та інші предмети, що
переміщуються через митний кордон України, обкладаються митом у
порядку, встановленому Законом України “Про Єдиний митний
тариф”, а за їх митне оформлення і за перебування під митним
контролем за правилами ст. 76 цього ж Кодексу справляються митні
збори, розміри яких встановлені Кабінетом Міністрів України.
Водночас, згідно до Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ввезені товари обкладаються податком на
додану вартість.
Законом України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів та
пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися іншими
законами України, крім законів про оподаткування.
Якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною
Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містять
закони України про оподаткування, то застосовуються правила
міжнародного договору (ст.ст. 1, 19). Зазначену ж Гарантійну
угоду Верховною Радою України ратифіковано не було, як і не було
внесено відповідних змін до законів про оподаткування щодо
надання пільг за обставин використання коштів, наданих з
кредитної лінії.
До того ж, відповідно до п. 2.02 зазначеної Гарантійної угоди,
держава Україна — “Гарант” погодився не оподатковувати ні прямо,
ні опосередковано лише іноземних консультантів, які є
працевлаштованими Банком або Боржником у ході виконання Проекту
та чия праця фінансується з даного Кредиту чи з фондів
технічного співробітництва, створених Банком на основі грантів.
За таких обставин, а також того, що приписом ст. 1 Закону
України “Про порядок встановлення ставок податків і зборів
(обов'язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також
пільг щодо оподаткування” пільги щодо оподаткування
встановлюються або змінюються виключно законами України про
оподаткування, апеляційний суд мав підстави для скасування
рішення суду першої інстанції, з відмовою у задоволенні
заявлених позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність ухваленої
постанови.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємця Мукук Гелени Амдіївни
залишити без задоволення, а постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 20.05.02 без змін.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П. Гончарук