640/12451/20 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, та зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість - 23.02.2023 Прийняття

за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Укроборонсервіс" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Балась Т. П.) від 25 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Земляна Г. В., Мєзєнцев Є. І., Файдюк В. В.) від 17 лютого 2021 року,

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2020 року Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Укроборонсервіс" (далі - ДП "Укроборонсервіс") звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000764501 та № 0000774501 від 02 березня 2020 року.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з ТОВ "Радіоаптека" за серпень 2018 року та ТОВ "Лайстен" за січень 2019 року є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню. Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ "Радіоаптека" та ТОВ "Лайстен". Господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, видані Офісом великих платників податків ДПС № 0000764501 та № 0000774501 від 02 березня 2020 року.

Присуджено на користь ДП "Укроборонсервіс" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 020 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 18 березня 2021 року Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ДП "Укроборонсервіс" в задоволенні позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. 16 квітня 2021 року до Верховного Суду від ДП "Укроборонсервіс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року - без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Укроборонсервіс" як юридична особа зареєстроване 17 червня 1994 року (номер запису: 1 070 120 0000 000923), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

9. Співробітниками Офісу великих платників податків ДПС у період з 12 листопада 2019 року по 30 січня 2020 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Укроборонсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Радіоаптека" за серпень 2018 року, ТОВ "Лайстен" за січень 2019 року, та їх відображення у деклараціях з податку на прибуток підприємств за відповідні податкові періоди.

10. Термін проведення перевірки зупинявся з 21 листопада 2019 року по 03 січня 2020 рік на підставі наказу Офісу великих платників податків ДПС від 19 листопада 2019 року№ 461.

11. За результатом перевірки контролюючим органом складено акт від 06 лютого 2020 року № 264/28-10-45-01/21552117 (далі - акт перевірки).

12. В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення ДП "Укроборонсервіс":

- підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2020 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року № 85/4306 (z0085-00) , пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (z0860-99) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року № 860/4153 (z0860-99) , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на у сумі 2 118096 грн, в т.ч. за III квартали 2018 року у сумі 863 568 грн, за 2018 рік у сумі 1 072 656 грн за І квартал 2019 рік у сумі 1 045 440 грн;

- пункту 44.1, статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 403 180 грн, в тому числі по періодах: січень 2019 року - 403 180 грн та встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 1 316 020 грн, у тому числі по періодах: за серпень 2018 року в сумі 751 200 грн, за січень 2019 року в сумі 564 820 грн.

13. Такі висновки податковий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Радіоаптека", ТОВ "Лайстен". На думку відповідача, контрагенти позивача не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки товарів.

14. На обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в акті перевірки зазначив, що під час перевірки було встановлено обрив ланцюга постачання товарів; неможливість встановлення походження товару; відсутність необхідних трудових, матеріальних, технічних ресурсів для надання послуг, дефектність первинних документів, наявність в Єдиному реєстрі судових рішень судових ухвал, прийнятих в рамках кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача.

15. Отже, на думку податкового органу, фактично ТОВ "Радіоаптека", ТОВ "Лайстен" займалися документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів - покупців з метою ухилення останніх від оподаткування.

16. Не погоджуючись із висновками акта перевірки позивач 17 лютого 2020 року подав до контролюючого органу заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 06 лютого 2020 року № 264/28-10-45-01/21552117.

17. Розглянувши вказані заперечення та додані до нього документи контролюючий орган листом від 26 лютого 2020 року № 8539/10/28-10-45-01-12 відмовив у прийнятті заперечень до акта перевірки.

18. Водночас Офісом великих платників податків ДПС прийнято рішення внести зміни до акта перевірки, зокрема абзац 2 пункту IV "Висновок" викладено у наступній редакції:

- пункт 44.1 статті 44, пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну 1 042 867 грн, у тому числі по періодах: за серпень 2018 року в сумі 751 200 грн, за січень 2019 року в сумі 291 667 грн.

19. На підставі висновків викладених у акті перевірки контролюючим органом 02 березня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000774501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 118 096 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 529 524 грн;

- № 0000774501, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 042 867 грн.

20. Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги позивача ДПС України прийняла рішення від 13 травня 2020 року № 1Г913/6/99-00-08-05-02-06, яким залишила скаргу без задоволення, а спірні рішення - без змін.

21. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 ПК України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

23. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій виснували про підтвердження наявними у матеріалах справи первинними документами, які також надавались позивачем до перевірки, факту руху активів по всьому ланцюгу постачання від придбання позивачем товару до його подальшої реалізації Міністерству оборони України на підставі відповідних державних контрактів.

24. Водночас за висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, як і права на збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування, від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання, так само, як і на платника податків не покладається обов`язок перевіряти своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, судами зауважено, що під час розгляду справи не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку. У свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

25. Водночас суди відхилили довід відповідача про ненадання позивачем до перевірки сертифікатів відповідності (паспортів) на поставлений товар з огляду на те, що це документи, які підтверджують якість товарів та відповідно, за своїм змістом вони не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , що фіксують факти здійснення господарських операцій, у зв`язку з чим їх відсутність жодним чином не може впливати на результати проведення перевірки.

26. Також судами визнано необґрунтованими посилання відповідача на відомості щодо контрагентів, отримані в межах кримінальних проваджень, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин вчинення кримінального правопорушення. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

28. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

29. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень у цій справі не були враховані висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 30 січня 2020 року по справі № 814/1145/18, від 18 березня 2020 року по справі № 826/8114/15, від 31 січня 2020 року по справі № 520/10953/18.

30. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач доводить, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі, не дали оцінки усім доказам, якими обґрунтовані висновки в акті перевірки про безтоварний характер господарських операцій Підприємства з контрагентами-постачальниками. Зокрема, контролюючий орган зазначає, що суди не надали належної оцінки обставинам щодо негативної податкової інформації відносно контрагентів-постачальників, а саме: відсутність у контрагентів-постачальників матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з постачання товару, що були відображені у податковому обліку Підприємства. Відповідач зазначив, що контрагенти-постачальники не є виробниками поставлених позивачу товарів, а відповідно до податкової звітності та даних з Єдиного реєстру податкових накладних ці товари так само не виготовлялись і не придбавались по всьому ланцюгу постачання, що свідчить про документальне оформлення позивачем операцій з придбання та поставки товарів та формування податкового кредиту за рахунок "підміни" товару.

31. Крім того скаржник в доводах касаційної скарги зазначає, що за даними Єдиного реєстру судових рішень контрагент позивача (ТОВ "Радіоаптека") є фігурантом кримінального провадження за ознаками вчинення злочинів, передбачених частинами другою та п`ятою статті 191, частиною другою стаття 364 Кримінального кодексу України.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

35. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України (2755-17) , який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

36. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

37. За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

38. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі, зокрема, здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт "а").

39. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

40. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт "а").

41. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

42. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

43. За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV (996-14) ) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

44. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

45. Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

46. У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

47. Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

48. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

49. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

50. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

51. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 17 липня 2018 року між ТОВ "Радіоаптека" як постачальником та ДП "Укроборонсервіс" як покупцем був укладений договір поставки № Д29-5.1.1/439, у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю електронне устаткування, яке зазначене у розділі 3 даного договору, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар відповідно до умов даного договору.

52. Згідно з пунктом 2.1 даного договору поставка товару здійснюється постачальником на території покупця (м. Київ, вул. Россошанська, 3-А) протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання авансу за товар, що готується до поставки.

53. Додатковою угодою № Д/У29-5.1.1./565а до договору поставки від 17 липня 2018 року № Д29-5.1.1/439 сторони виклали пункт 2.1 договору поставки у наступній редакції:

" 2.1 Поставка товару здійснюється постачальником на території покупця (м. Київ, вул. Россошанська, 3-А) протягом 50-ти календарних днів з моменту отримання авансу за товар, що готується до поставки".

54. Відповідно до пункту 2.2 договору право власності на товар та пов`язані з цим ризики (втрата, псування, знищення та ін.) переходять від постачальника до покупця з моменту отримання товар, яке засвідчується підписаною останнім видатковою накладною.

55. Пунктом 3.1 договору передбачено поставку клістрона КИУ-43 на суму 2 178 000 грн. без ПДВ, клістрона КУ-137 на суму 1 694 000 грн без ПДВ, клістрон КГ-3 на суму 968 000 грн без ПДВ.

56. Ціна договору становить - 5 808 000 грн, у тому числі ПДВ 20% - 968 000 грн.

57. Згідно з пунктом 4.1 договору кошти по даному договору будуть перераховуватися покупцем постачальнику наступним чином: аванс 75% від ціни договору, частинами у строк 10-ти банківських днів з моменту підписання даного договору; доплата 25% від ціни договору, у строк 10-ти банківських днів з моменту підписання представником покупця видаткової накладної.

58. На підтвердження отримання вищезазначеного товару позивачем до матеріалів справи долучено видаткові накладні від 04 вересня 2018 року № IT-00000065 на суму 2 178 000грн, у тому числі ПДВ 435 600 грн, від 27 вересня 2018 року № IT-00000096 на суму 1 694 000 грн, у тому числі ПДВ 338 800 грн, від 12 жовтня 2018 року № IT-00000116 на суму 968 000 грн, у тому числі ПДВ 193 600 грн, книгу обліку довіреностей від 19 квітня 2018 року, накладні на прихід № МЦПР-05561 (IT-00000065) від 04 вересня 2018 року, № МЦПР-06086 (IT-00000096) від 27 вересня 2018 року, № МЦПР-06273 (IT-00000116) від 12 жовтня 2018 року, акти вхідного контролю ДП "Укроборонсервіс".

59. Оплата за отриманий від ТОВ "Радіоаптека" товар підтверджується платіжними дорученнями № 7759 від 19 серпня 2018 року на суму 580 800 грн, № 7416 від 08 серпня 2018 року на суму 656 000 грн, № 7510 від 12 серпня 2018 року на суму 653 600 грн, № 7581 від 14 серпня 2018 року на суму 652 000 грн, № 7609 від 15 серпня 2018 року на суму 652 000 грн, № 659 від 16 серпня 2018 року на суму 580 800 грн, № 7727 від 17 серпня 2018 року на суму 580 800 грн, № 9106 від 04 жовтня 2018 року на суму 290 400 грн, № 9175 від 07 жовтня 2018 року на суму 290 400 грн, № 9206 від 10 жовтня 2018 року на суму 490 400 грн, № 9339 від 12 жовтня 2018 року на суму 217 800 грн, № 9320 від 15 жовтня 2018 року на суму 72 600 грн, № 9353 від 15 жовтня 2018 року на суму 290 400 грн, оборотно-сальдовою відомістю з 01 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року.

60. Перевезення товару здійснювалось транспортом ДП "Укроборонсервіс", що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, а саме: товарно-транспортні накладні №04/24 від 04 вересня 2018 року, № 27/8 від 27 вересня 2018 року, № 12/3 від 12 жовтня 2018 року.

61. При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що у подальшому отриманий від ТОВ "Радіоаптека" товар було реалізовано в процесі ремонту Антенного посту Ф1С № СТ1008К за державним контрактом № 342/2/14/17/1 від 21 листопада 2017 року, укладеним між позивачем та Міністерством оборони України, на підтвердження чого позивачем надано копії наступних документів, а саме: державного контракту № 342/2/14/17/1 від 21 листопада 2017 року, калькуляції визначення договірної ціни за державним контрактом, висновок 2493 військового представництва Міністерства оборони України щодо визначення договірної ціни за державним контрактом, акти списання ТМЦ від 27 вересня 2018 року № МЦСП-25304, від 12 жовтня 2018 року № МЦСП-25575, акт приймання робіт №7842 від 22 жовтня 2018 року.

62. 13 червня 2018 року між ТОВ "Радіоаптека" як постачальником та ДП "Укроборонсервіс" як покупцем був укладений договір поставки № Д29-5.1.1/361, у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю електронне устаткування, яке зазначене у розділі 3 даного договору, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар відповідно до умов даного договору.

63. Згідно з пунктом 2.1 даного договору поставка товару здійснюється постачальником на території покупця (м. Київ, вул. Россошанська, 3-А) протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання авансу за товар, що готується до поставки.

64. Відповідно до пункту 2.2 договору право власності на товар та пов`язані з цим ризики (втрата, псування, знищення та ін.) переходять від постачальника до покупця з моменту отримання товар, яке засвідчується підписаною останнім видатковою накладною.

65. Пунктом 3.1 договору передбачено поставку магнетрона КИУ-32А на суму 654 000 грн без ПДВ, клістрона КГ-16Е2 на суму 126 000 грн без ПДВ.

66. Ціна договору становить - 936 000 грн, у тому числі ПДВ 20% - 156 000,00 грн (пункт 3.2 договору).

67. Згідно з пунктом 4.1 договору кошти по даному договору будуть перераховуватися покупцем постачальнику наступним чином: аванс 15% від ціни договору, частинами у строк 10-ти банківських днів з моменту підписання даного договору; доплата 85% від ціни договору, у строк 10-ти банківських днів з моменту підписання представником покупця видаткової накладної.

68. На підтвердження отримання вищезазначеного товару позивачем до матеріалів справи долучено видаткову накладну від 06 серпня 2018 року № IT-00000046 на суму 151 200 грн, у тому числі ПДВ 25 200 грн, книгу обліку довіреностей від 19 квітня 2018 року, накладну на прихід № МЦПР-05005 (IT-00000046) від 06 серпня 2018 року, акт вхідного контролю ДП "Укроборонсервіс".

69. Оплата за отриманий від ТОВ "Радіоаптека" товар підтверджується платіжним дорученням № 7417 від 08 серпня 2018 року на суму 151 200 грн, оборотно-сальдовою відомістю з 01 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року.

70. Перевезення товару здійснювалось транспортом ДП "Укроборонсервіс", що підтверджується товарно-транспортною накладною № 06/10 від 06 серпня 2018 року.

71. Водночас судами встановлено, що отриманий від ТОВ "Радіоаптека" товар був придбаний позивачем з метою ремонту самохідної вогневої установки 9А310 за договором дослідження технічного стану складових виробів 9К37 №342/2/14/18/22/Д29-5.1.1/141А від 19 березня 2018 року, укладеним між позивачем та Міністерством оборони України, на підтвердження чого позивачем надано копії наступних документів, а саме: договір на дослідження технічного стану складових виробів 9К37 №342/2/14/18/22/Д29-5.1.1/141А від 19 березня 2018 року, специфікацію, акт приймання результатів дослідження, акт приймання-передачі військового майна № 6/157, акт технічного стану військового майна.

72. Разом з цим, як зазначив позивач, наприкінці 2018 року Міністерством оборони України було прийнято рішення про недоцільність проведення ремонту самохідної вогневої установки 9А310 зав.№8414 та про її розукомплектування і використання як "донора" для інших складових виробу 9К37, у зв`язку з чим з чим ремонт виробу 9А310, для якого позивачем було придбано клістрон КГ-16 за договором поставки від 13 червня 2018 року № Д29-5.1.1/361, не здійснювався, на підтвердження чого надав суду акт щодо відсутності/не ремонтнопридатності блоків, вузлів, приладів.

73. 04 січня 2019 року між ТОВ "Лайстен" як постачальником та ДП "Укроборонсервіс" як покупцем був укладений договір поставки № Д29-5.1.1/3, у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю електронне устаткування, яке зазначене у розділі 3 даного договору, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар відповідно до умов даного договору.

74. Згідно з пунктом 2.1 даного договору поставка товару здійснюється постачальником на території покупця (м. Київ, вул. Россошанська, 3-А) протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання авансу за товар, що готується до поставки.

75. Відповідно до пункту 2.2 договору право власності на товар та пов`язані з цим ризики (втрата, псування, знищення та ін.) переходять від постачальника до покупця з моменту отримання товар, яке засвідчується підписаною останнім видатковою накладною.

76. Пунктом 3.1 договору передбачено поставку клістрона КИУ-43 на суму 2 178 000 грн без ПДВ, клістрона КУ-137 на суму 1 694 000 грн без ПДВ, клістрон КГ-3 на суму 968 000 грн без ПДВ.

77. Ціна договору становить - 5 808 000 грн, у тому числі ПДВ 20% - 968 000 грн (пункт 3.2 договору).

78. Згідно з пунктом 4.1 договору кошти по даному договору будуть перераховуватися покупцем постачальнику наступним чином: аванс 75% від ціни договору, частинами у строк 10-ти банківських днів з моменту підписання даного договору; доплата 25% від ціни договору, у строк 10-ти банківських днів з моменту підписання представником покупця видаткової накладної.

79. На підтвердження отримання вищезазначеного товару позивачем до матеріалів справи долучено видаткову накладну від 28 січня 2019 року № 3-1 на суму 5 808 000 грн, у тому числі ПДВ 968 000 грн, книгу обліку довіреностей від 19 квітня 2018 року, накладну на прихід № МЦПР-00517 (3-1) від 28 січня 2019 року, акти вхідного контролю ДП "Укроборонсервіс".

80. Оплата за отриманий від ТОВ "Лайстен" товар підтверджується платіжними дорученнями № 11901 від 11 січня 2019 року на суму 350 000 грн, № 11913 від 14 січня 2019 року на суму 350 000 грн, № 12034 від 17 січня 2019 року на суму 350 000 грн, № 12093 від 21 січня 2019 року на суму на суму 350 000 грн, № 12166 від 23 січня 2019 року на суму 350 000 грн, № 12201 від 24 січня 2019 року на суму 350 000 грн, № 12293 від 28 січня 2019 року на суму 350 000 грн, № 12380 від 31 січня 2019 року на суму 350 000 грн, № 807 від 05 лютого 2019 року на суму 350 000 грн, № 859 від 06 лютого 2019 року на суму 350 000 грн, № 898 від 07 лютого 2019 року на суму 350 000 грн, № 959 від 08 лютого 2019 року на суму 350 000 грн, № 992 від 11 лютого 2019 року на суму 156 000 грн, № 2782 від 10 квітня 2019 року на суму 99 333,34 грн, № 2784 від 10 квітня 2019 року на суму 341 333,33 грн, № 2820 від 11 квітня 2019 року на суму 335 000 грн, № 4122 від 03 червня 2019 року на суму 335 000 грн, оборотно-сальдовою відомістю з 01 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року.

81. Перевезення товару здійснювалось транспортом ДП "Укроборонсервіс", що підтверджується товарно-транспортною накладною № 28/18 від 28 січня 2019 року.

82. У подальшому отриманий від ТОВ "Лайстен" товар було реалізовано в процесі ремонту Антенного посту Ф1С № СТ7515Ы за державним контрактом № 720/2/19/21 від 12 квітня 2019 року, укладеного між позивачем та Міністерством оборони України, на підтвердження чого позивачем надано копії наступних документів, а саме: державного контракту № 720/2/19/21 від 12 квітня 2019, калькуляцію визначення договірної ціни за державним контрактом, висновок 2493 військового представництва Міністерства оборони України щодо визначення договірної ціни за державним контрактом, акт списання ТМЦ від 01 лютого 2019 року № МЦСП-01088, акт приймання робіт № 4767 від 25 квітня 2019 року.

83. Сплачені позивачем за вказаними операціями щодо купівлі клістронів та магнетрона кошти розподілені в бухгалтерському та податковому обліку шляхом віднесення сплаченого в ціні товару податку на додану вартість до податкового кредиту, а в іншій частині шляхом збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування звітних періодів, що перевірялись контролюючим органом.

84. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ДП "Укроборонсервіс", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що факт належного документального підтвердження поставки позивачу товару підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, не мають ознак дефектності.

85. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

86. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

87. Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі № 813/4931/13-а).

88. Верховний Суд також зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

89. Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами.

90. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (провадження № К/9901/873/18).

91. Разом із цим, Верховний Суд зважає на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

92. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно дотримання позивачем вимог щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ "Радіоаптека" та ТОВ "Лайстен" первинними документами відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 9 Закону № 996-XIV, які свідчать про реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

93. Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження стосовно контрагента позивача також об`єктивно не прийнято до уваги судами, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.

94. Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

95. Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

96. Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.

97. Судами обґрунтовано вказано, що доводи податкового органу про ненадання до перевірки сертифікатів (паспортів) якості на поставлені товари, не можуть свідчити про неправомірність формування позивачем податкового кредиту, оскільки сертифікати якості містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, а відтак не можуть бути визнані первинними документами, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , що підтверджують факт здійснення господарської операції, оскільки не містять у собі тих ознак, які характеризують документ як первинний.

98. Саме за результатами дослідження всіх важливих обставин у цій справі на підставі відповідних доказів, оцінка яким надана з дотриманням процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірні господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, а висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

99. Висновки судів попередніх інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

100. Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.

101. Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

102. Колегія суддів відхиляє наведені скаржником в касаційній скарзі доводи стосовно не врахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 30 січня 2020 року по справі № 814/1145/18, від 18 березня 2020 року по справі № 826/8114/15, від 31 січня 2020 року по справі № 520/10953/18, оскільки контролюючий орган посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

103. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведеному скаржником рішенні суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

104. Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду, - є безпідставним.