ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2002                        	  Справа N 2-6/5170-2001

                            м. Київ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого         Перепічая В.С.

суддів              Вовка І.В.

                    Гончарука П. А.,

за  участю  представників  позивача: не з’явились,  відповідача:

Радченка І.В. дов. № 17-05/5212 від 16.08.2002 року, розглянувши

у  відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу  Підприємства

“Торг-буд-сервіс”  на  постанову Севастопольського  апеляційного

господарського суду від 28.05.2002 року у справі № 2-6/5170-2001

за   позовом   Підприємства   “Торг-буд-сервіс”   до   Кримської

регіональної митниці про визнання недійсним талону відмови,

                       У С Т А Н О В И В:

У  травні 2001 року позивач звернувся до суду з позовною  заявою

до   відповідача   про   визнання  недійсним   талону   відмови,

посилаючись   на   те,  що  останнім  порушені  вимоги   чинного

законодавства України і норми міжнародних угод.

Рішенням  арбітражного  суду  Автономної  Республіки  Крим   від

13.06.2001 року позов задоволено.

Постановою  Севастопольського апеляційного  господарського  суду

від  28.05.2002  року  зазначене рішення суду  першої  інстанції

скасовано, і в позові відмовлено.

У  касаційній  скарзі,  позивач  вважає,  що  апеляційним  судом

порушені  норми  матеріального і процесуального  права,  і  тому

просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду  першої

інстанції залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши   пояснення  представника  відповідача,   перевіривши

матеріали  справи,  обговоривши доводи  касаційної  скарги,  суд

вважає,  що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Як  видно  із  матеріалів  справи, що  позивачем  було  укладено

контракт  від 21.04.2000 року з нерезидентом України на поставку

продовольчих  товарів на територію України. У  відповідності  із

зазначеним  контрактом позивачу було поставлено товар  іноземним

постачальником, який він подав для митного оформлення 28.04.2001

року за вантажною митною декларацією.

Відповідачем  було  відмовлено  позивачу  у  митному  оформленні

вантажу  у  зв’язку  з  відсутністю пільг  з  оподаткування,  та

відмовою  останнього  від сплати податку на  додану  вартість  і

мита.  На  підставі наведеного, відповідач видав позивачу  талон

відмови № 19 від 28.04.2001 року.

     Відповідно  до вимог підпункту 3.1.2 п. 3.1  ст.  3  Закону

України  “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         об’єктом

оподаткування  податком на додану вартість є операції  платників

податку з ввезення товарів на митну територію України, і  згідно

п.  4.3.  ст.  4 цього ж Закону базою оподаткування є  договірна

вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеної

у вантажній митній декларації.

     Апеляційним судом встановлено, що на час виникнення спірних

правовідносин не було підстав, передбачених Законами  України  і

ратифікованими Верховною Радою України міжнародними угодами, для

надання  позивачу  пільг щодо звільнення від сплати  податку  на

додану вартість і ввізного мита.

Отже,  суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого  висновку

проте,   що  відповідач  діючи  в  межах  чинного  законодавства

України,  правомірно  видав позивачу  талон  відмови  у  митному

оформленні.

З   урахуванням  наведеного,  висновки  апеляційного  суду  щодо

скасування   рішення  суду  першої  інстанції,   і   відмови   у

задоволенні  позову  відповідають матеріалам  справи  і  вимогам

закону.

Доводи  позивача,  викладені у касаційній  скарзі  безпідставні,

оскільки   вони   спростовуються  матеріалами   справи,   і   не

ґрунтуються на вимогах закону.

За  таких  обставин, суд вважає, що апеляційним судом  правильно

дана юридична оцінка обставинам справи, і вони повно встановлені

у   прийнятій   ним  постанові,  яка  відповідає  вимогам   норм

матеріального  і процесуального права, і тому її  слід  залишити

без змін.

З  огляду  наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,  111-8,

111-9,  111-11  Господарського  процесуального  кодексу  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                       П О С ТА Н О В И В:

    Касаційну скаргу Підприємства “Торг-буд-сервіс” залишити без

задоволення,    а   постанову   Севастопольського   апеляційного

господарського суду від 28.05.2002 року без змін.

Головуючий    В. Перепичай

Судді         І. Вовк

              П. Гончарук