ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2002                        	Справа N 17-6-12/01-11559

                             м. Київ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого         Перепічая В.С.

суддів              Вовка І.В.

                    Гончарука П. А.,

    за участю представників позивача: не з’явились, відповідача:

не   з’явились,  розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні

касаційну  скаргу Відкритого акціонерного товариства  “ЮГцемент”

на  постанову  Одеського  апеляційного господарського  суду  від

09.04.2002 року у справі № 17-6-12/01-11559 за позовом  Одеської

залізниці   Міністерства  транспорту   України   до   Відкритого

акціонерного товариства “ЮГцемент” про стягнення суми,

                       У С Т А Н О В И В:

У  грудні  2001  року  позивач звернувся до господарського  суду

Одеської  області з позовною заявою до відповідача про стягнення

штрафу посилаючись на те, що відповідач неправильно вказав  вагу

вантажу  в  залізничній  накладній,  і  тому  за  перевантаження

повинен  сплатити штраф у розмірі п’ятикратної перевізної  плати

за  всю  відстань  перевозки  відповідно  до  Статуту  залізниць

України.

Рішенням  господарського суду Одеської  області  від  22.02.2002

року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою  Одеського  апеляційного  господарського   суду   від

09.04.2002   року   зазначене  рішення  суду  першої   інстанції

скасовано і позов задоволено повністю.

У  касаційній  скарзі, відповідач вважає, що  апеляційним  судом

неправильно застосовані норми матеріального права і просить його

постанову  скасувати, а рішення суду першої  інстанції  залишити

без змін.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Перевіривши  матеріали  справи,  обговоривши  доводи  касаційної

скарги,  суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню

з наступних підстав.

Як  вбачається  із матеріалів справи, що відповідачем  у  червні

2001  року із станції Ясна Зоря Одеської залізниці на адресу  КП

“Агропромсервіс”, м. Ізмаїл Одеської області, вагоном № 97227508

було  відправлено  навалом цемент. Згідно накладної  №  40484171

вага  вантажу становила 72000 кг., а брутто і тара –  відповідно

91  000  кг.  та  19  000 кг. У графі цієї ж  накладної  “Спосіб

визначення  маси”  вказано,  що масу  визначено  відправником,  і

правильність  внесених у накладну відомостей підтверджував  його

представник, зробивши про це підпис у накладній.

На  станції  призначення,  позивачем було  проведено  зважування

вантажу,  і встановлено перевантаження вагону на 2 400 кг.,  про

що  було  складено  комерційний акт, і акт загальної  форми,  та

нараховано при цьому штраф на підставі ст. ст. 121, 188  Статуту

залізниць України.

Відмовляючи  у  позові, суд першої інстанції вважав,  що  згідно

чинних    правил   перевезень   на   залізничному    транспорті,

забороняється   приймати  до  перевезення  вантажі   у   вагонах

завантажених із перевищенням їх вантажопідйомності, а відповідач

вагони   не  завантажує,  і  односторонні  акти  не  є  доказами

порушення відповідачем технічних норм завантаження.

Скасовуючи,   зазначене  рішення  суду   першої   інстанції,   і

задовольняючи  позов,  апеляційний  суд  виходив  з   того,   що

відповідачем порушені правила перевезення вантажів залізницею, і

тому,  згідно  вимог Статуту залізниць України, є  підстави  для

його відповідальності.

Відповідно   до   вимог  ст.  129  Статуту  залізниць   України,

обставини,   що   можуть   бути   підставою   для   матеріальної

відповідальності   вантажовідправника   під   час   залізничного

перевезення  засвідчується  комерційними  актами,   або   актами

загальної  форми, які складають станції залізниць. А, згідно  п.

55   Правил  оформлення  перевізних  документів,  якщо  під  час

перевезення  вантажу,  або  на  станції  його  призначення  буде

виявлено  неправильне  зазначення  у  накладній  відомостей  про

адресу, найменування одержувача, його коду, назви вантажу,  його

кількості,   то,  факт  неправильного  зазначення   відправником

вказаних відомостей засвідчується актом загальної форми.

У   відповідності   із   ст.   24  Статуту   залізниць   України

вантажовідправник   несе  відповідальність   за   всі   наслідки

неправильності відомостей, зазначених ним у накладних.

З  урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого

висновку  проте,  що  доводи,  і  заперечення  відповідача,  які

прийняті   судом  першої  інстанції,  не  відповідають   чинному

законодавству України, що регулює спірні правовідносини.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, безпідставні,

оскільки  вони спростовуються матеріалами і обставинами  справи,

та не відповідають вимогам закону.

За  таких  обставин, суд вважає, що постанова  суду  апеляційної

інстанції, відповідає матеріалам і обставинам справи, та вимогам

норм матеріального і процесуального права, тому її слід залишити

без змін.

З  огляду  наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,  111-8,

111-9,  111-11  Господарського  процесуального  кодексу  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу Відкритого акціонерного товариства  “ЮГцемент”

залишити  без  задоволення, а постанову  Одеського  апеляційного

господарського суду від 09.04.2002 року без змін.

Головуючий    В. Перепічай

Судді         І. Вовк

              П. Гончарук