ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.08.2002 Справа N 16034/3-09
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Козир Т.П. , Семчука В. В. за участю
представників сторін: позивача – Черніговцева О. О. дов. від
28.12.2001 року № 2-272д, відповідача – Горустовича Д. Б. дов.
від 01.04.2002 року,
розглянувши касаційну скаргу ДК “Укргазвидобування” НАК
“Нафтогаз України” на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 4.03.2002 року у справі за позовом ДК
“Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” до АК
“Харківобленерго”
про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2001 року Дочірня компанія “Укргазвидобування” НАК
“Нафтогаз України” звернулась до суду з позовом про стягнення
боргу до АК “Харківобленерго”.
В позовній заяві зазначено, що борг в сумі 168353688 гривень
30 коп. утворився за природний газ, поставлений у 1997 році.
Просила стягнути суму боргу з урахуванням індексу інфляції
та 3-х відсотків річних, всього - 180778190 гривень.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.01.2002
року в позові відмовлено в зв’язку з пропуском строку позовної
давності.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
4.03.2002 року рішення суду залишено без зміни.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду і
передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції,
посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вважає, що суд повинен був застосувати ст. 153 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
і визнати угоду, за якою поставлявся газ, не
укладеною, тому що при укладенні угоди між сторонами виникли
розбіжності, які залишилися неврегульованими.
За таких обставин, на думку позивача, строк позовної давності не
пропущено, а суд неправильно застосував ст. 76 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, визначаючи початок його перебігу.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 76 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перебіг строку
позовної давності починається з дня виникнення права на позов.
Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення свого права.
Згідно ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
закінчення строку
позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови
в позові.
Порушене право підлягає захистові, якщо суд визнає поважною
причину пропуску строку позовної давності.
Як встановлено судом, предметом спору є вартість природного
газу, поставленого у березні – червні 1997 року.
Газ поставлено на підставі договору № 135 від 12.03.1997 року, в
якому сторони обумовили обсяг газу загальний і по періодам,
ціну, порядок розрахунку, термін кінцевого розрахунку – не
пізніше 15 числа наступного за звітним місяця, що підтвердив і
позивач позовною заявою, актами приймання – передачі векселів,
заявою про припинення зобов’язань зустрічними однорідними
вимогами.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що право
на позов виникло у позивача в липні 1997 року.
ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” створена на
підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.1998
року № 1173 ( 1173-98-п ) (1173-98-п)
і є правонаступником ГПУ
“Шебелинкагазпром”, яке і уклало вказану угоду з відповідачем.
Затвердження розподілу майнових прав і обов’язків підприємств та
філій реорганізованого АТ “Укргазпром” відбулося наказами НАК
“Нафтогаз України “ від 9.06.1999 року № 139, 8.07.1999 року №
172 і 18.01.2000 року № 13.
Відмовляючи в позові, суд прийшов до висновку, що позивач
пропустив строк позовної давності без поважних причин.
З огляду на викладене, рішення суду відповідають вимогам закону,
тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Укргазвидобування” НАК
“Нафтогаз України” залишити без задоволення, а постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 4.03.2002 року
і рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2002
року – без зміни.
Головуючий, суддя О. Шульга
Судді Т. Козир
В. Семчук