ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.08.2002 Справа N 11/98
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.
суддів Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
за участю представників позивача: Тихонюк М.В. дов. № 1 від
02.08.2002 року, Козачка Ю.С. дов. № 09 від 02.08.2002 року,
відповідача: Бадюкова Ю.В. дов. № 01-11 від 2.01.2002 року,
Батюка П. В. дов. № 011-11/1 від 02.01.2002 року, розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комерційного
банку “Княжий” на рішення господарського суду Рівненської
області від 05.04.2002 року у справі № 11/98 за позовом
Комерційного банку “Княжий” до Дочірнього підприємства “Райз-
Інвест” Закритого акціонерного товариства “Райз” про визнання
договору неукладеним та стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2002 року Комерційний банк “Княжий” звернувся до суду з
позовною заявою до Дочірнього підприємства “Райз-Інвест”
Закритого акціонерного товариства “Райз”, в якій просив визнати
недійсним договір № 1 від 28.11.1997 року укладений між
Комерційним банком “Княжий” та СП “Райз-Інвест” предметом якого,
є купівля-продаж у майбутньому акцій ВАТ “Депорт”, а також
стягнути з відповідача 600 000 грн. та витрати по сплаті
державного мита.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач змінив
предмет та підстави заявленого позову, і просив суд визнати
вищезазначений договір неукладеним, стягнути з відповідача 600
000 грн., витрати по сплаті державного мита та інформаційні
витрати, посилаючись на те, що зазначений договір не відповідає
вимогам чинного законодавства, яке регулює спірні
правовідносини.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.04.2002
року провадження у справі, в частині визнання договору
неукладеним припинено, в решті позову відмовлено.
В апеляційному порядку рішення суду не переглядалось.
В касаційній сказі позивач просить рішення суду скасувати, як
прийняте з порушенням норм процесуального і матеріального права,
визнати договір № 1 від 28.11.1997 року неукладеним, стягнути з
відповідача 600 000 грн., витрати по сплаті державного мита та
інформаційні витрати.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що при
винесенні рішення суд правильно застосував норми матеріального і
процесуального права та проти його скасування заперечує.
У судовому засіданні оголошувалася перерва на 15.08.2002 року.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, і
відзиву на неї, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 28.11.1997 року
був укладений договір № 1 купівлі-продажу у визначений строк у
майбутньому, акцій ВАТ “Депорт”, за яким позивач перерахував на
рахунок відповідача 600 000 грн., а відповідач на вказані кошти
купив 30 000 простих іменних акції ВАТ “Депорт”. Від прийняття
придбаних для нього акцій позивач відмовився та правом вимоги
передбаченим договором № 1 від 28.07.1997 року та договором б/н
від 04.12.1997 року не скористався.
Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених
законодавством, а також з дій громадян і організації, які хоч і
не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту
цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки.
Відповідно до цього, цивільні права і обов’язки виникають з
угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не
передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 21 Закону України “Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
закріплює право підприємства бути вільним у виборі предмету
договору, визначенні зобов’язань, будь-яких інших умов
господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству
України.
Як встановлено судом при виконанні вимог ст. 32-34, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, між
сторонами дійсно було укладено договір № 1 від 28.11.1997 року.
Сторони не вносили до нього змін чи доповнень та він не був
розірваний. Зобов’язання за даним договором, на час вирішення
справи в суді були виконані частково.
Норми ж матеріального права України не містять вимог щодо форми
та змісту такого виду договору, яким є спірний договір.
Також, судом встановлено, що позивачем не доведено належним
чином факту безпідставності отримання відповідачем 600 000 грн.,
та не надано доказів в підтвердження неукладеності зазначеного
договору.
За таких обставин, судом першої інстанції дана правильна
юридична оцінка обставинам справи і вони повно встановлені у
прийнятому рішенні, яке відповідає нормам матеріального та
процесуального права. Тому оскаржуване судове рішення слід
залишити без змін.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-
9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Комерційного банку “Княжий” залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області
від 05.04.2002 року без змін.
Головуючий В.С. Перепічай
Судді І.В. Вовк
П. А. Гончарук