Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2002 р.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача у справі),

суддів;

розглянувши матеріали         Державної  податкової  інспекції   у

касаційної скарги             Ч-ському районі м. Я-ськ

на постанову                  від ХХ.06.2002 Н-ського апеляційного

                              господарського суду

у справі                      № Х1

за позовом                    ВАТ Банк "ХХХ"

до                            Державної   податкової   інспекції у

                              Ч-ському районі м.  Я-ськ

про                           визнання недійсним рішення.

в судовому засіданні взяли участь представники :

позивача - присутні,

відповідача - присутні.

Рішенням господарського суду Н-ської  області  від  ХХ.02.2002  по

справі  Х1  (суддя  А.А.А.)  задоволено  позовні вимоги та визнано

недійсним рішення ДПІ у Ч-ському районі м.  Я-ськ від 30.05.2001 №

143/23-111/241618819/4155.

Постановою  Н-ського  апеляційного  господарського  суду  від  ХХ.

06-ХХ.06.2002 (судді:    Б.Б.Б.,    В.В.В.,    Г.Г.Г.)     рішення

господарського суду Н-ської області від ХХ.02.2002 у справі Х1 про

визнання  недійсним  рішення  Ч-ської   ДПІ   від   30.05.2001   №

143/23-ІІІ/24161819/4155  про застосування та стягнення фінансових

санкцій за порушення податкового законодавства залишено без змін.

Відповідач з вимогами позивача не погоджується, вважає рішення ДПІ

№143/23-ІІІ/24161819/4155 від 30.05.2001 відповідає нормам діючого

законодавства України.

В касаційній скарзі ДПІ в Ч-ському районі м.  Я-ськ стверджує,  що

застосування фінансових санкцій за порушення вимог податкового  та

валютного  законодавства  до  Я-ської  філії  АБ "YYY" правомірно,

оскільки встановлено в акті перевірки факт порушення,  відсутність

дебіторської  заборгованості  за  даними бухгалтерського обліку не

надає право банку формувати страховий резерв.

Вивчивши матеріали  справи,  заслухавши  доводи   та   заперечення

сторін,   проаналізувавши   правильність   застосування   місцевим

господарським  судом   та   апеляційним   норм   матеріального   і

процесуального законодавства, колегія суддів Вищого господарського

суду України,

                          ВСТАНОВИЛА:

Як слідує з матеріалів справи позовну  заяву  подано  від  Я-ської

філії АБ "YYY" та підписанню директором філії Д.Д.Д.

Згідно  ч. 1   ст. 54  Арбітражного процесуального кодексу України

( 1798-12 ) (1798-12)
          (в  редакції  діючого на час подачі Я-ською філією АБ

"YYY" позовної заяви) позовна заява подається до арбітражного суду

в   письмовій   формі   і  підписується  керівником  підприємства,

організацією   державного   чи   іншого   органу,   іншою   особо,

повноваженням   якої   визначені  законодавством  або  установчими

документами,      прокурором      чи       його       заступником,

громадянином-суб'єктом   підприємницької   діяльності   або   його

представником.

Виходячи з вимог зазначеної статті,  підписувати позовну заяву  по

дорученню   має   право   лише  представники  громадянина-суб'єкта

підприємницької діяльності.

Отже, позовна заява Я-ської філії АБ  "YYY"  підписана  директором

без достатніх на то повноважень.

Наявна в  матеріалах справи довіреність,  в якій передбачено право

підписувати позовні заяви суперечить вимогам ст.  54  Арбітражного

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  діючого на той період

редакції, а отже не може прийматись до уваги колегією суддів.

Аналіз наведених обставин в їх  сукупності  свідчить  про  те,  що

згідно п.1 ст.  81 Арбітражного процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
        

України (п.1 ст.  81 Господарського процесуального кодексу України

( 1798-12 ) (1798-12)
        ) позовна заява підлягала залишенню без розгляду.

Суд, всупереч  вимогам  закону,  не залишив позов без розгляду,  а

ухвалив рішення.  Дана обставина залишилась без належної  правової

оцінки  апеляційним господарським судом,  який здійснив перегляд в

апеляційному порядку.

Враховуючи наведене  та  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9.

111-11 Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                          ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського  суду  Н-ської  області  від  ХХ.02.2002  у

справі  Х1  та постанову Н-ського апеляційного господарського суду

від ХХ.06-ХХ.06.2002, скасувати.

Позовну заяву ВАТ Банк "ХХХ" залишити без розгляду.

Матеріали справи надіслати господарському суду Н-ської області.