ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.08.2002 Справа N 23/283
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.
суддів Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
за участю представників позивача: Чиханцова М.А. дов. № 54
від 20.06.2002 року, відповідача: Яценка В.В. дов. № 75 від
26.04.2002 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Акціонерної компанії “Київводоканал” на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.04.2002 року у справі № 23/283 за позовом Державного
комунального об’єднання водопровідно-каналізаційного
господарства “Київводоканал” до Відкритого акціонерного
товариства “Редукторний завод” про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2001 року позивач звернувся до суду з позовною заявою
до відповідача про стягнення основного боргу з урахуванням
індексу інфляції та штрафу посилаючись на те, що останній
неналежним чином виконує договірні зобов’язання щодо оплати за
надані послуги.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 11.06.2001 року позов
задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.04.2002 року зазначене рішення суду першої інстанції змінене,
і позов задоволено частково, а в решті позовні вимоги залишені
без розгляду.
У касаційній скарзі, позивач вважає, що апеляційний суд порушив
і неправильно застосував норми процесуального та матеріального
права, і тому просить його постанову скасувати, а рішення суду
першої інстанції залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що у зв’язку з
невиконанням договірних зобов’язань відповідачем щодо
розрахунків, з останнього підлягає стягненню основна
заборгованість з урахуванням індексу інфляції і штраф за період
з 01.01.1999 року до 01.01.2001 року.
Апеляційний суд виходив з того, що позивач без поважних причин
не надав витребувані ним матеріали, необхідні для вирішення
спору, а відповідач визнав позов у частині, і тому позовні
вимоги задовольнив частково, а в решті залишив без розгляду.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна з наступних
підстав.
Як видно із матеріалів справи, що між сторонами було укладено
договір № 00406/1-1-07 від 20.11.1992 року відповідно до умов
якого, позивач зобов’язався надати послуги з постачання питної
води, і прийняття каналізаційних стоків, а відповідач
здійснювати оплату. Наведені послуги надавались відповідачу в
межах спірного договору, за декількома особовими рахунками.
Суд, вирішуючи спір, у порушення норм процесуального права – ст.
ст. 32-34, 36, 38, 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не з’ясував належним чином наданого
позивачем розрахунку позовних вимог та його обґрунтувань щодо
кожного особового рахунку, за яким надавались послуги
відповідачу, та не дослідив умов спірного договору в частині
строків виконання зобов’язань останнім щодо оплати.
Також, суду, слід ретельно з’ясувати питання, за який період
виникла основна заборгованість і нарахований штраф, та звернути
при цьому увагу на правила ст. 72 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Разом з цим, суду належить з’ясувати питання щодо правового
статусу житлових будинків, на які поширюється надання послуг
позивачем за особовими рахунками відповідача.
Окрім цього, із матеріалів справи видно, що на стадії перегляду
судового рішення в апеляційному порядку відбулось вибуття
позивача у спірному правовідношенні. Однак суд, на наведене
уваги не звернув, і обставин щодо цього не з’ясував, та не
розглянув питання процесуального правонаступництва відповідно до
вимог ст. 25 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, коли судом не було з’ясовано і досліджено
належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх
правильну юридичну оцінку і застосування норм процесуального та
матеріального права, прийняті судові рішення по даній справі
визнати законними і обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи, суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог процесуального та
матеріального права.
З огляду викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерної компанії “Київводоканал”
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.04.2002 року та рішення арбітражного суду м. Києва від
11.06.2001 року скасувати, і справу № 23/283 передати
господарському суду м. Києва на новий розгляд, в іншому складі
суду.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук