ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2002                        	Справа N 17-6-34/02-2363

                             м. Київ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого         Перепічая В.С.

суддів              Вовка І.В.

                    Гончарука П. А.,

за  участю представників позивача: не з’явились, відповідача: не

з’явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Стаф”  на

постанову   Одеського  апеляційного  господарського   суду   від

04.06.2002 року у справі № 17-6-34/02-2363 за позовом Товариства

з  обмеженою  відповідальністю фірма “Стаф”  до  Всеукраїнського

державного видавництва “Маяк” про стягнення суми,

                       У С Т А Н О В И В:

У  березні  2002  року позивач звернувся до господарського  суду

Одеської  області з позовною заявою до відповідача про стягнення

заборгованості  посилаючись  на  те,  що  останній  не   виконав

зобов’язань за укладеним договором № 341 від 17.09.1998 року  по

оплаті наданих йому послуг зв’язку.

Рішенням  господарського суду Одеської  області  від  09.04.2002

року позов задоволено частково і стягнуто з відповідача основний

борг у розмірі 704, 52 грн.

Постановою  Одеського  апеляційного  господарського   суду   від

04.06.2002 року зазначене рішення суду першої інстанції частково

змінено, і стягнуто з відповідача 246, 17 грн.

У  касаційній  скарзі, позивач вважає, що постанова апеляційного

суду  прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального

права,  і  просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції

залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Перевіривши  матеріали  справи,  обговоривши  доводи  касаційної

скарги,  суд  вважає,  що вона підлягає задоволенню  частково  з

наступних підстав.

Задовольняючі  позовні  вимоги частково,  суд  першої  інстанції

вважав,  що позивачем надано належний розрахунок заборгованості,

і  відповідач не звільняється від сплати абонентської  плати  за

період   призупинення  надання  йому  послуг  зв’язку  з  причин

наявності заборгованості.

Суд   же  апеляційної  інстанції  виходив  з  того,  що  позивач

відповідно  до чинного законодавства України має право  стягнути

заборгованість  лише  за надані послуги,  і  на  відповідача  не

покладається  обов’язок сплачувати абонентську плату  за  період

призупинення  надання  послуг,  у  зв’язку  з  непогашенням  ним

заборгованості.

Проте  з  такими висновками суду погодитись не можна з наступних

підстав.

Як  видно  із  матеріалів  справи, між сторонами  було  укладено

договір  №  41  від 17.09.1998 року згідно умов  якого,  позивач

зобов’язався надати послуги зв’язку, а відповідач їх оплачувати.

Суд,  вирішуючи спір, у порушення норм процесуального права  ст.

ст. 32-34, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         не дослідив належним чином

розрахунку розміру позовних вимог, і не з’ясував, за які періоди

здійснювалась  відповідачем абонентська плата, у випадках,  коли

її  розмір  перевищував  встановлений щомісячний  тариф,  та  не

обґрунтував, за які ж періоди стягнуто заборгованість, а за  які

у позові відмовлено.

Окрім цього, суду належить з’ясувати обставини щодо призупинення

і припинення надання послуг зв’язку відповідачеві, чи є між ними

відмінність, і коли вони мали місце.

Також,   суду   слід  дослідити  питання,  чи  покладається   на

відповідача  обов’язок  сплати  абонентської  плати  за   період

призупинення або припинення надання послуг зв’язку позивачем,  і

чим це передбачено.

За  таких  обставин, коли судом не було з’ясовано  і  досліджено

належним  чином  дійсні  обставини справи,  що  вплинуло  на  їх

правильну  юридичну оцінку і застосування норм матеріального  та

процесуального  права, прийняті судом по  даній  справі  рішення

визнати законними і обґрунтованим не можна.

При  новому  розгляді  справи, суду слід  врахувати  наведене  і

вирішити   спір   відповідно   до   вимог   процесуального    та

матеріального права.

З  огляду викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,  111-8,

111-9,  111-10,  111-11,  111-12  Господарського  процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

     Касаційну  скаргу  Товариства з обмеженою  відповідальністю

фірми “Стаф” задовольнити частково.

     Постанову  Одеського апеляційного господарського  суду  від

04.06.2002 року та рішення господарського суду Одеської  області

від  09.04.2002  року  скасувати,  і  справу  №  17-6-34/02-2363

передати  господарському суду Одеської області на новий розгляд,

в іншому складі суду.

Головуючий    В. Перепічай

Судді         І. Вовк

              П. Гончарук