ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2002           	               Справа N 17-6-26/01-10375

                             м. Київ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого          Перепічая В.С.

суддів               Вовка І.В.

                     Гончарука П. А.,

    за участю представників позивача: не з’явились, відповідача:

не   з’явились,  розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні

касаційну  скаргу  Колективного підприємства “Житлово-комунальне

господарство”  м.  Татарбунари на ухвалу Одеського  апеляційного

господарського суду від 17.05.2002 року у справі  №  17-6-26/01-

10375 за позовом Акціонерного товариства “Татарбунарська сукняна

фабрика”   до   Колективного  підприємства   “Житлово-комунальне

господарство” м. Татарбунари про стягнення суми,

                       У С Т А Н О В И В:

Рішенням  господарського суду Одеської  області  від  26.02.2002

року  та  додатковим рішенням цього ж суду від  26.03.2002  року

задоволено  позов  ВАТ “Татарбунарська сукняна  фабрика”  до  КП

“Житлово-комунального господарства” про стягнення заборгованості

у розмірі 10 341 грн. і відключення від каналізації.

Відповідачем, на зазначене рішення суду першої інстанції, подана

апеляційна  скарга про його перегляд в апеляційному  порядку,  з

клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на

її подання.

Ухвалою   Одеського   апеляційного   господарського   суду   від

17.05.2002 року відповідачу відмовлено у відновленні пропущеного

процесуального  строку для подання апеляційної  скарги,  і  вона

йому повернута.

У  касаційній  скарзі,  відповідач вважає,  що  апеляційний  суд

порушив  норми  процесуального права,  і  просить  прийняту  ним

ухвалу скасувати.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Перевіривши  матеріали  справи,  обговоривши  доводи  касаційної

скарги,  суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Відповідно до вимог ст. 93 Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
         апеляційна скарга подається протягом  десяти

днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Як  встановлено апеляційним судом, рішення суду першої інстанції

прийняте  26.02.2002 року надіслано сторонам у справі  04.03.2002

року  згідно  відмітки канцелярії, а додаткове рішення  прийняте

судом 26.03.2002 року і надіслано сторонам 02.04.2002 року.

З  апеляційною  скаргою відповідач звернувся до суду  29.04.2002

року.

Отже,  відповідач подав апеляційну скаргу до суду з  пропущенням

строку встановленого процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу

України   ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  суд  може  визнати  причину   пропуску

встановленого законом процесуального строку поважною і відновити

пропущений строк.

Приймаючи ухвалу про відмову у відновленні процесуального строку

апеляційний  суд  виходив  з того, що відповідачем  не  доведено

поважність причин пропуску процесуального строку.

Виходячи  зі змісту наведеної норми Закону, поважними визнаються

лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать

від  волевиявлення  сторони та пов’язані  з  дійсними  істотними

перешкодами  чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами  у

справі процесуальних дій.

Посилання  відповідача на отримання оскаржуваного  рішення  суду

першої інстанції із запізненням є необґрунтованими. Як видно  із

ухвали  апеляційного суду, ним встановлено, що  відповідачем  не

було  доведено належним чином обставини щодо не надіслання копії

рішення суду першої інстанції.

Судом  не  було  допущено порушень вимог ст.  87  Господарського

процесуального  кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , оскільки  він  діяв

відповідно  до  вимог  наведеної норми процесуального  права  та

Інструкції   з   діловодства   в   арбітражних   судах   України

затвердженої наказом Голови Вищого Арбітражного Суду України від

27.06.1996 року № 17.

Тому,  правильне і своєчасне подання апеляційної скарги повністю

залежало  від відповідача, тобто причини пропуску процесуального

строку мали суб’єктивний характер.

З  огляду  наведеного,  суд апеляційної  інстанції  обґрунтовано

відмовив  відповідачу  у відновленні процесуального  строку  для

подання апеляційної скарги.

Доводи  відповідача, викладені у касаційній скарзі, безпідставні

і   необґрунтовані,  оскільки  вони  спростовуються  матеріалами

справи та не відповідають вимогам закону.

За  таких обставин, ухвала апеляційного суду відповідає  вимогам

закону, і її слід залишити без змін.

З  урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7,

111-8,   111-9,  111-11,  111-13  Господарського  процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                 П О С Т А Н О В И В:

      Касаційну   скаргу  Колективного  підприємства   “Житлово-

комунального  господарства” залишити без задоволення,  а  ухвалу

Одеського  апеляційного господарського суду від 17.05.2002  року

без змін.

Головуючий    В. Перепічай

Судді         І. Вовк

              П. Гончарук