Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2002 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянув касаційну скаргу ЗАТ "ХХХ" на рішення господарського
суду Полтавської області від ХХ.ХХ.2002 р. та постанову
Харківського апеляційного господарського суду від ХХ.ХХ.2002 р. у
справі № 000
за позовом Міністерства земельних та майнових відносин Республіки
Татарстан
до ЗАТ "УУУ", ЗАТ "ХХХ"
про визнання недійсним договору оренди від ХХ.ХХ.2001 р. за участю
представників: позивача - присутні ЗАТ "УУУ" - присутні , ЗАТ
"ХХХ" - присутні
Рішенням господарського суду Полтавської області від ХХ.ХХ.2002 р.
позов задоволене та визнано недійсним укладений відповідачами
договір оренди від ХХ.ХХ.2001 р.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
ХХ.ХХ.2002 р. рішення від ХХ.ХХ.2002 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ЗАТ "ХХХ" просить скасувати судові рішення
посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм чинного
законодавства та у позові відмовити.
У відзивах на касаційну скаргу Позивач та ЗАТ "УУУ" просять
оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без
задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
Згідно матеріалів справи ХХ.ХХ.2001 р. ЗАТ "ХХХ" і ЗАТ "УУУ" в
особі їх голів правлінь укладений договір оренди технологічних
установок, іншого належного ЗАТ "УУУ" майна. При цьому не прийняте
до уваги рішення загальних зборів ЗАТ "УУУ" (протокол № 00 від
ХХ.ХХ.2001р.) про введення мораторію на відчуження активів ЗАТ
"УУУ" до проведення наступних ХХ.ХХ.2001 р. загальних зборів
товариства.
Місцевий і апеляційний суди вірно дійшли висновку про
невідповідність дій голови правління ЗАТ "УУУ" вимогам ст.29 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.47 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, п.4.3 положення про правління і статуту
товариства.
Апеляційний суд при вирішенні спору також врахував: наступного
схвалення договору оренди вищим органом товариства не відбулось;
договір оренди ущемляє права і інтереси акціонерів, зокрема,
позивача, який володіє 28,78% статутного фонду товариства; у разі
наступного продажу об'єкту оренди (п.1.4 договору) суттєво
ускладниться виробнича діяльність та досягнення мети, визначеної
статутом товариства, зокрема, можливість самостійно переробляти
певні види продукції.
Отже, спір вирішений у відповідності з вимогами діючого
законодавства, тому підстав для скасування чи зміни постановлених
у справі судових рішень немає.
Доводи касаційної скарги про те, що загальні збори акціонерів ЗАТ
"УУУ" не мали повноважень на прийняття рішення про введення
мораторію, а голова правління вправі був укладати спірний договір
оренди, є помилкові і не узгоджуються з положеннями статуту цього
товариства і наведеними в судових рішеннях законами і підзаконними
актами.
Решта тверджень касаційної скарги зводяться до необхідності
вирішення касаційною інстанцією питань про перевагу одних доказів
над іншими, тобто здійснювати відмінну від місцевого та
апеляційного судів оцінку доказів , що суперечить вимогам ст.111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому, до уваги не приймаються.
Заявлені ЗАТ "ХХХ" в апеляційному суду клопотання не є суттєвими
для вирішення спору, тому обґрунтовано залишені судом без
задоволення.
Наведене, а також уточнення апеляційним судом резолютивної частини
рішення місцевого суду не можуть слугувати підставою для
задоволення касаційної скарги.
Посилання в касаційній скарзі на те, що у справі № 000
господарського Полтавської області встановлені факти, які мають
преюдиціальне значення для вирішення цієї справи, не відповідають
дійсності. Зміст постанови Харківського апеляційного
господарського суду від ХХ.ХХ.2002 р. у справі № 000 не містить
наведених у касаційній скарзі висновків.
Керуючись ст.ст.111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Полтавської області від ХХ.ХХ.2002
р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
ХХ.ХХ.2002 р. залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ "ХХХ" -
без задоволення.