ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8.08.2002 Справа N 10/169
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Козир Т.П. , Семчука В. В. за участю
представників сторін: позивача – Стадника А. М. дов. від
06.08.2002року № 126/2002-с, відповідача – Мунтян О. М. дов. від
05.08.2002 року, Приходька В. В. дов. від 05.08.2002 року,
розглянувши касаційну скаргу ВАТ “Донецький комбінат
хлібопродуктів № 2” на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 17.04.2002 року у справі за позовом ТОВ
“Злак” до ВАТ “Донецький комбінат хлібопродуктів № 2”
про витребування майна,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2001 року ТОВ “Злак” звернулось до суду з позовом
про визнання права власності та витребування майна до ВАТ
“Донецький комбінат хлібопродуктів № 2”.
В позовній заяві вказав, що на підставі договору № 1 від
21.06.1996 року поставив відповідачу імпортне обладнання для
зберігання зернових вартістю 1748735,25 доларів США.
Однак відповідач, в порушення своїх зобов’язань, за
обладнання не розрахувався.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.01.2002
року позов задоволено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
17.04.2002 року рішення суду залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові
рішення і відмовити в позові, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права.
Вважає, що судом неправильно застосовані ст.ст. 128, 153,
398ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.ст. 48 і 50 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
, оскільки право власності на спірне
обладнання виникло саме у нього в момент передачі обладнання за
договором № 1 від 21.06.1996 року.
Суд необгрунтовано вийшов за межі позовних вимог і визнав цей
договір не укладеним, а він бажає повернути неоплачене
обладнання позивачу в позасудовому порядку.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 48 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Як встановлено судом, на підставі зовнішньоекономічного
контракту № 03/96е від 21.06.1996 року позивач придбав у фірми
“EAST WEST INC”, Міннесота, США, спеціальне обладнання для
зберігання зерна в розібраному вигляді вартістю 1748735,25
доларів США і фактично одержав його.
Відповідно до ст. 128 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право власності у
набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі,
якщо інше не передбачено законом або договором.
За таких обставин суд обгрунтовано на підставі ст. 128 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
визнав право власності позивача на спірне
обладнання.
Згідно ст. 395 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором комісії одна
сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони
(комітента) за винагороду вчинити одну або декілька угод від
свого імені за рахунок комітента.
Як встановлено судом, 21.06.1996 року сторони уклали договір
комісії по імпорту № 1, за яким позивач повинен придбати для
відповідача за винагороду товари та послуги, найменування яких,
кількість, ціну, строки поставки і порядок розрахунків сторони
домовились визначити у додатках до договору.
Проте, пред’явлені суду додатки не відповідають вимогам закону:
не містять посилання на базовий документ, найменування сторін,
які їх уклали, невідомо коли і ким підписані.
Враховуючи, що сторони в потрібній формі не досягли згоди по
всіх істотних умовах договору комісії, суд на підставі ст. 153
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
прийшов до обгрунтованого юридичного
висновку, що вказаний договір не можна вважати укладеним.
За таких обставин правильним є і висновок суду, що право
власності позивача підлягає захисту на підставі ст. 48 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
Разом з тим, суд помилково застосував до спірних правовідносин
ст. 50 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, яка регулює
витребування майна з чужого незаконного володіння.
Як встановлено судом, зазначене майно відповідачу передав
безпосередньо позивач.
Повністю за одержане обладнання відповідач не розрахувався.
Згідно ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка одержала майно
за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої
законом або договором, зобов’язана повернути безпідставно
придбане майно цій особі.
Оскільки відповідач одержав спірне майно за рахунок ТОВ “Злак”
без достатніх підстав, у нього виникло зобов’язання повернути це
майно позивачу згідно ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
З огляду на те, що спір вирішено по суті правильно, рішення суду
зміні не підлягають з урахуванням мотивів, викладених в цій
постанові.
Доводи касаційної скарги не обгрунтовані, тому до уваги не
беруться.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Донецький комбінат хлібопродуктів №
2”залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Донецької області від 14.01.2002 року та постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 17.04.2002 року – без
зміни.
Головуючий, суддя О. Шульга
Судді Козир
В. Семчук