ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                 N 17-6-31/02-1680 від 08.08.2002
 
 
     Колегія суддів Вищого господарського суду України  розглянула
у  відкритому  засіданні  касаційне  подання  заступника прокурора
Суворовського району м.  Одеси на  ухвалу  Одеського  апеляційного
господарського  суду  від  26.04.2002  у  справі N 17-6-31/02-1680
господарського  суду  Одеської  області  за   позовом   заступника
прокурора  Суворовського  району  м.  Одеси  в інтересах держави в
особі  Державної  податкової  адміністрації  в  Одеській  області.
Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.  Одеси до
товариства  з  обмеженою   відповідальністю   "Б...",   приватного
підприємства "М..." про визнання угоди недійсною.
 
     Ухвалами Вищого господарського суду України від 01.07.2002 та
від 29.07.2002  розгляд  справи  двічі  відкладався  у  зв'язку  з
необхідністю витребувати та отримати оригінали документів,  на які
посилався скаржник на обгрунтування своїх вимог.
 
     За згодою сторони відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального   кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          у
судовому  засіданні   08.08.2002   оголошено   лише   вступну   та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
 
     Ухвалою Одеського   апеляційного   господарського   суду  від
26.04.2002 заступнику     прокурора      Суворовського      району
м. Севастополя   відмовлено   у   відновленні  пропущеного  строку
внесення  апеляційного  подання  на  ухвалу  господарського   суду
Одеської  області  від  19.03.2002  у  справі  N 17-6-31/02-1680 з
посиланням на відсутність поважних причин пропущення цього строку.
 
     Не погоджуючись  з  вказаною  ухвалою,  заступник   прокурора
Суворовського  району  м.  Севастополя  оскаржив  її у касаційному
порядку, посилаючись, зокрема, на те, що всі інші сторони у справі
були  своєчасно  повідомлені  про  внесення  апеляційного подання,
неприйняття апеляційним судом відповідних доказів є безпідставним,
а тому відповідно і відмова у відновленні процесуального строку не
є  обгрунтованою,  враховуючи  і  те,  що   Одеський   апеляційний
господарський  суд  прийняв  до  провадження  подання прокурора на
ухвали  місцевого  господарського  суду  від  19.03.2002  в  інших
справах,  порушених  з тих самих підстав,  з таким самим предметом
спору,  розглянувши   при   цьому   клопотання   про   відновлення
процесуального строку та задовольнивши їх.
 
     Розглянувши матеріали  справи,  касаційне подання,  додане до
нього та інші витребувані судом  документи,  заслухавши  пояснення
представника ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, який взяв участь
у  судовому  засіданні  01.07.2002  та  представника   Генеральної
прокуратури  України,  колегія  суддів  Вищого господарського суду
України встановила наступне.
 
     Ухвалою господарського суду Одеської області  від  19.03.2002
провадження у справі припинено.
 
     Не погоджуючись з цією ухвалою, прокурор Суворовського району
м. Одеси вніс на неї апеляційне подання від 27.03.2002 N Н-20.
 
     Ухвалою Одеського  апеляційного   господарського   суду   від
08.04.2002 подання  повернуто  прокурору  без розгляду на підставі
п. 2 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         у зв'язку з ненаданням доказів
направлення  копії  подання  ДПА  в  Одеській  області  та  ДПІ  у
Суворовському районі.
 
     Після цього  заступник  прокурора  Суворовського  району   м.
Севастополя   15.04.2002   повторно  подав  до  суду  подання  від
27.03.2002 N Н-20, водночас заявивши клопотання від 12.04.2002 про
відновлення строку апеляційного оскарження з посиланням,  зокрема,
на те,  що докази направлення копій подання податковим органам,  в
інтересах  яких було заявлено позов,  були долучені до подання при
його першому направленні суду на окремому аркуші.
 
     Колегія суддів  відзначає,  що  ухвалою   апеляційного   суду
апеляційне  подання  заступника  прокурора Суворовського району м.
Одеси було      лише      повернуто      без      розгляду      на
підставі п.  2 ч.  1 ст.  97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .  Разом з тим
відповідно до ч. 4 цієї статті після усунення обставин, зазначених
у пунктах 1,  2 і 3 частини першої,  прокурор має  право  повторно
внести апеляційне подання у загальному порядку.
 
     Колегія суддів бере до уваги,  що,  як встановила  апеляційна
інстанція,  виносячи  ухвалу  від 26.04.2002,  заступник прокурора
повторно вніс апеляційне подання  15.04.2002  згідно  з  відміткою
канцелярії місцевого господарського суду.  Апеляційний суд не взяв
до  уваги  посилання  заступника  прокурора   у   клопотанні   від
12.04.2002 N Н-20 на те, що докази відправлення копій подання були
присутні на окремому аркуші,  оскільки до апеляційного подання від
12.04.2002  були  надані  квитанції  NN 0653,  5597,  5598,  5599,
датовані 15.04.2002,  а про отримання копії подання ДПА в Одеській
області  свідчить  штемпель  від 12.04.2002.  На підставі вказаних
встановлених обставин апеляційний суд дійшов висновку про  те,  що
заступник  прокурора  повторно  звернувся  з апеляційним поданням,
пропустивши процесуальний строк для  його  внесення  без  поважних
причин.
 
     Однак колегія  суддів  вважає,  що  відмовляючи у відновленні
цього строку,  апеляційна інстанція належним  чином  не  взяла  до
уваги  наступні  обставини.  Ухвалу  від  08.04.2002,  якою вперше
внесене апеляційне подання повернуто без розгляду,  було надіслано
сторонам  10.04.2002,  про  що  свідчить відмітка канцелярії суду.
Повторно апеляційне подання з клопотанням  від  12.04.2002  подано
15.04.2002,  одразу після двох передуючих цій даті неробочих днів,
тобто  через  незначний,  після  розсилання  сторонам  ухвали  від
08.04.2002, проміжок часу з урахуванням норм поштового обігу.
 
     Крім того,  долучивши  до  повторно внесеного подання поштові
квитанції від 15.04.2002 NN  0653,  5597,  5598,  5599,  заступник
прокурора скористався  своїм  визначеним  ст.   97   ГПК   України
( 1798-12   ) (1798-12)
          правом  усунути  недоліки,  вказані  в  ухвалі  від
08.04.2002,  і повторно внести апеляційне подання, зокрема, ще раз
підтвердивши надіслання (передачу) його копії як відповідачам, так
і податковим органам, в інтересах яких було заявлено позов.
 
     Враховуючи всі  викладені обставини в їх сукупності,  колегія
суддів  дійшла  висновку,   що   ухвала   Одеського   апеляційного
господарського суду від 26.04.2002 підлягає скасуванню як така, що
винесена без належної оцінки всіх обставин  внесення  апеляційного
подання, а також з порушенням законодавчо визначених прав сторін і
прокурора на належний судовий захист.
 
     Керуючись статтями 53,  111-5,  111-7,  111-9, 111-10, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , колегія
суддів П О С Т А Н О В И Л А:
 
     Касаційне подання заступника прокурора  Суворовського  району
м. Одеси задовольнити.
 
     Ухвалу Одеського   апеляційного   господарського   суду   від
26.04.2002 у   справі   господарського   суду   Одеської   області
N 17-6-31/02-1680 скасувати.
 
     Справу N  17-6-31/02-1680 направити до Одеського апеляційного
господарського суду для розгляду.
 
 "Вісник господарського судочинства",
 N 4, 2002 р.