Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2002 року
Колегія суддів Вищого господарського Суду України у складі:
головуючого
суддів
розглянула у відкритому засіданні касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у О-ському районі м. Києва на ухвалу
господарського суду м. Києва від ХХ.05.2002 у справі № 000
за позовом ДПІ у О-ському районі
до приватного підприємства "ХХХ" (надалі - ПП "ХХХ"), товариства з
обмеженою відповідальністю "УУУ" (надалі - Відповідач-2)
про визнання угоди недійсною
В засіданні взяли участь представники
позивача - присутні
відповідачів
ПП "ХХХ" - не з'явилися;
ТОВ "УУУ" - присутні
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 35 та ч. 1 ст. 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні ХХ.08.2002 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Ухвалою господарського суду м. Києва від ХХ.05.2002 провадження у
справі зупинено.
Зобов'язано сторони повідомити господарський суд та надати,
відповідні докази про закінчення провадження та прийняття
компетентним органом кінцевого рішення у кримінальній справі №
000.
З прийнятою ухвалою не погоджується ДПІ у О-ському районі, яка
оскаржила її в порядку касації. Заявник вважає необгрунтованим
зупинення судом провадження у справі на підставі ст. 79
Господарського процесуального кодексу Україні ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі
- ГПК України) у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до
вирішення відповідного питання компетентними органами.
При цьому ДПІ у О-ському районі вважає, що наявність або
відсутність кримінальної справи щодо посадових осіб приватного
підприємства "ХХХ" не може свідчити про наявність або відсутність
умислу з боку підприємства як такого. Згідно зі ст. 18
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
до кримінальної
відповідальності притягується фізична особа, а ДПІ у О-ському
районі у своєму позові стверджує про караний умисел юридичної
особи - ПП "ХХХ".
Крім того ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
підставою
для угоди недійсною визначає діяльність, суперечну інтересам
держави та суспільства за наявністю умислу сторони, а стороною в
процесі є саме юридична, а не фізична особа.
Скаржник також вважає, що оскільки судом встановлено факт
створення підприємства незаконним шляхом, що підтверджується
визнанням його установчих документів недійсними в судовому
порядку, то будь-яка діяльність такого підприємства вже сама собою
буде суперечити інтересам держави та суспільства.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
пояснення представників сторін, колегія суддів встановила
наступне.
ДПІ у О-ському районі заявлено позовні вимоги про визнання угоди,
укладеної між відповідачами, недійсною на підставі ст. 49
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
як такої, що суперечить
інтересам держави, та про стягнення з Відповідача-2 вартості
товару, отриманого за оспорюваною угодою.
В обгрунтування своїх вимог ДПІ у О-ському районі посилається на
те, що при укладанні договору про надання послуг одна із сторін
договору - ПП "ХХХ" мало умисел на ухилення від сплати податків.
Ненарахування і несплата цим підприємством податків на загальну
суму 415670 грн. підтверджується актом № 01 від ХХ.ХХ.2001 "Про
результати перевірки приватного підприємства "ХХХ" з питання
дотримання вимог Закону України "Про податок на додану вартість" в
період з ХХ.04.1999р. по ХХ.06.1999р."
Під час розгляду справи позивач надав господарському суду
постанову старшого слідчого СВПМ ДПІ у О-ському районі Б. від
ХХ.02.2002 про порушення кримінальної справи № 000 відносно
громадянина України К. за ознаками злочину, передбаченого ст. 212
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
- ухилення від сплати
податків, зборів, інших обов'язкових платежів в особливо великих
розмірах.
Згідно з поясненнями позивача, даними місцевому господарському
суду та колегії суддів касаційної інстанції, в нинішній час у
вказаній кримінальній справі триває досудове слідство.
Господарський суд зупиняючи провадження у господарській справі,
виходив з того, що юридична особа приймає на себе цивільні права
та обов'язки через свої органи. Органи юридичної особи - це
призначені або обрані посадові особи. Наявність прямого умислу та
мети на ухилення від сплати податків може бути встановлена
виключно у фізичних осіб.
Фізична особа визнається винною виключно судом. А тому суд дійшов
висновку, що в результаті розслідування кримінальної справи можуть
бути встановлені вищезазначені обставини, які мають значення для
розгляду господарської справи, зокрема щодо наявності в діях
конкретних осіб умислу на ухилення від сплати податків з
використання ПП "ХХХ".
Колегія суддів відзначає, що дія ст. 49 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
поширюється на угоди, укладені з метою, заздалегідь
суперечною інтересам держави та суспільства, тобто які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу. До таких, зокрема,
належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону
колективної, державної або приватної власності з корисливою метою,
на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування
прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх
власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на
незаконне відчуження землі або незаконне користування нею,
розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам
предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.
Для прийняття рішення зі спору даної категорії суду слід
встановлювати, у чому конкретно полягало заздалегідь суперечна
інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із
сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі
умислу, оскільки необхідними умовами для визнання угоди недійсною
відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
є її укладення
з такою метою наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо
настання відповідних наслідків.
Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваної угоди на
приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути,
зокрема, надані податковими органами, відомості про відсутність
підприємства, організації сторони угоди; за юридичною та фактичною
адресою, про визнання недійсними в установленому чинним
законодавством порядку установчих (статутних) документів, про
неподання податкової звітності до органів державної податкової
служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта
підприємницької діяльності та інше.
А тому під час розгляду цієї категорії справ судам, відповідно до
вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
необхідно оцінювати докази в
сукупності та визначати достатність підстав для висновку щодо
спрямованості діяльності суб'єкта господарювання, в тому числі при
укладенні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, зборів
(обов'язкових платежів). На виконання вимог ГПК України суди
повинні повно з'ясовувати наявність тих обставин справи, з якими
закон пов'язує визнання угод недійсними і настання у зв'язку з цим
відповідних юридичних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона),
виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були
усвідомлювати протиправність угоди, що укладається, і суперечність
її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо
допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи
визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що
підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні
повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у
юридичної особи не може вважатися встановленою.
Колегія суддів враховує, що ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено перелік підстав зупинення провадження у справі. За
правилами вказаної статті господарський суд зупиняє провадження у
справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення
пов'язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські
спори, або відповідного питання компетентними органами.
Господарський суд має право зупинити провадження у справі за
клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому
процесі, або за своєю ініціативою у випадках:
1) призначення господарським судом судової експертизи;
2) надіслання господарським судом матеріалів до слідчих органів;
3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок
реорганізації підприємства, організації.
Разом з тим господарський суд вправі вирішувати питання про
зупинення провадження у справах за наявності даних про порушення
кримінальної справи, де об'єкт злочинного посягання пов'язаний з
предметом судового розгляду. Приймаючи ухвалу про зупинення
провадження, господарський суд першої інстанції визнав важливими
для подальшого розгляду господарської справи такі обставини та
факти, встановлення яких, віднесено чинним процесуальним
законодавством до компетенції слідчих органів та судів загальної
юрисдикції,. А тому поновлення розгляду господарської справи
можливе лише після закінчення провадження у відповідній
кримінальній справі.
Враховуючи всі викладені обставини і їх сукупності, колегія суддів
не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду м.
Києва від ХХ.05.2002.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу господарського суду м. Києва від ХХ.05.2002 у справі № 000
залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у О-ському районі м. Києва - без задоволення.