ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
7.08.2002                                         Справа N 2/274
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого                        Перепічая В.С.
суддів :                           Вовка І.В.
                                   Гончарука П. А.
розглянувши у відкритому судовому  Донецької залізниці
засіданні в м. Києві касаційну
скаргу
на постанову                       Донецького апеляційного
                                   господарського суду від
                                   06.06.2002р.
 
у справі за позовом                Донецької залізниці
до                                 ТОВ ЦЗФ “Узлівська”
 
Про   звернення стягнення на майно в сумі 5074 грн.
 
                           УСТАНОВИВ:
 
У   лютому   2002   року   Донецька  залізниця   звернулася   до
господарського  суду  з  позовом  до  ТОВ  ЦЗФ  "Узлівська"  про
звернення стягнення на майно.
 
Позивач вказав, що на підставі претензії про стягнення штрафу  в
сумі  5074  грн., визнаної ТОВ ЦЗФ "Узлівська", ним до  установи
банку  боржника,  була  направлена  платіжна  вимога  №  7   від
05.06.97р., яку банк повернув на підставі ст. 19 Закону  України
"Про  порядок  погашення  зобов'язань платників  податків  перед
бюджетами та державними цільовими фондами".
 
Посилаючись на зазначене, а також відсутність у боржника коштів,
просив  задовольнити позов: звернути стягнення на майно  в  сумі
5074 грн.
 
Рішенням  господарського суду Донецької області від 26.03.2002р.
(суддя Матюхін В. І.) позов задоволено.
 
За   апеляційною   скаргою   ТОВ  ЦЗФ  "Узлівська”,   постановою
Донецького
апеляційного господарського суду від 06.06.2002р. (судді: Гур'єв
Ю.М.,  Колядко  Т.М.,Скакун ОА.) рішення суду  першої  інстанції
скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
 
В  касаційній  скарзі позивач просить постанову суду  скасувати,
рішення  першої  інстанції  залишити без  змін,  посилаючись  на
неправильне    застосування   судом   норм   матеріального    та
процесуального права.
 
Заслухавши   пояснення  представника  відповідача,   перевіривши
матеріали  справи,  обговоривши  доводи  касаційної  скарги   та
відзиву  на  неї,  суд  вважає,  що  касаційна  скарга  підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
 
Як  встановлено судом, ТОВ ЦЗФ “Узлівська” листом №  08/249  від
26.03.97р.   визнало  заявлену  до  нього  Донецькою  залізницею
претензію № 212/168 від 6.03.97 про стягнення штрафу за  простой
вагонів  у розмірі 5074 грн., у зв'язку з чим остання пред'явила
до  банку боржника платіжну вимогу № 7 від 5.06.97 про стягнення
зазначеної суми у безспірному порядку.
 
Таким  чином,  спір  між  стягувачем і  боржником,  на  підставі
діючого  на  той  період  законодавства,  було  урегульовано   у
позасудовому порядку.
 
У  подальшому,  у  зв'язку з відсутністю у ТОВ  УЗФ  “Узлівська”
коштів,  зазначену  платіжну  вимогу  банком  було  поміщено  до
картотеки № 2.
 
Правильно було встановлено судом і те, що з набранням чинності з
1.04.2001р. Закону України “Про порядок погашення заборгованості
перед  бюджетами  і державними фондами”, яким  був  ліквідований
інститут  картотеки,  у квітні 2001 року вищезазначена  платіжна
вимога  разом  з  відповіддю на претензію банком були  повернуті
позивачу без виконання..
 
Проте,  правильно  встановивши обставини справи,  суд  розглянув
заявлений  позов  по  суті  і  не  звернув  увагу,  що  на   час
пред'явлення   зазначеного   позову,   Законом    України    від
10.03.2002р.  “Про  внесення змін до деяких  законодавчих  актів
України  у  зв'язку  з прийняттям Закону України  “Про  банки  і
банківську  діяльність” 
( набрав чинності з 20.02.2002р.)
, були
внесені до ст. 8 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , частиною п'ятою,  якою
передбачено,  що  в  разі  визнання  претензії,  стягнення   сум
проводиться у примусовому порядку виконавчою службою.
 
Отже,  діючим законодавством був визначений спосіб захисту права
стягувача за визнаною претензією шляхом звернення не до суду,  а
до  виконавчої служби, в порядку, встановленому Законом  України
“Про виконавчу службу”.
 
За  таких  обставин,  суд  як першої,  так  і  другої  інстанції
помилково  розглянув заявлений позов по суті,  а  тому  ухвалені
вказаними судовими інстанціями рішення підлягають скасуванню,  з
припиненням провадження у справі.
 
З  огляду викладеного та керуючись ст.ст. 8, п. 1 ст. 80, 111-5,
111-7,  111-9,  111-10-111-12 ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
Касаційну скаргу Донецької залізниці задовольнити частково.
 
Постанову  Донецького  апеляційного  господарського   суду   від
6.06.2002р. та рішення господарського суду Донецької області від
26.03.2002р скасувати і провадження у справі № 2/274 за  позовом
Донецької   залізниці  до  ТОВ  ЦЗФ  “Узлівська”  про  звернення
стягнення на майно в сумі 5074 грн., припинити.
 
Доручити господарському суду Донецької області вирішити  питання
щодо повернення держмита, з видачею відповідних наказів.
 
Головуючий     В.Перепічай
 
С у д д і      І.Вовк
 
               П. Гончарук