Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 серпня 2002 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши матеріали касаційної скарги ПП К. м. Рахів
на рішення від ХХ.ХХ.2002р. господарського суду Закарпатської
області
у справі № 000 господарського суду Закарпатської області
за позовом ПП К. м. Рахів
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Закарпатській області м. Ужгород
про розірвання договору № 1 від ХХ.ХХ.1998р. та стягнення 252 115,
49 грн.
у засіданні брали участь:
від позивача
від відповідача присутні
ВСТАНОВИВ:
Господарський суд Закарпатської області рішенням від ХХ.ХХ.2002р.
по справі № 000 відмовив в позові ПП К. м. Рахів до Регіонального
відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області
м. Ужгород про розірвання договору № 1 від ХХ.ХХ.1998р. та
стягнення 252 115, 49 грн.
Рішення суду було мотивовано тим, що заборона у використанні АЗС
пов'язана не з технічним станом АЗС, а виключно з її типом;
питання знаходження об'єкта у водоохоронній смузі постало після
закінчення строку використання АЗС, а також тим, що діючим на час
приватизації законодавством не передбачалось обов'язку органу
приватизації здійснювати екологічну експертизу.
ПП К. м. Рахів звернувся з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України на рішення від ХХ.ХХ.2002р.
господарського суду Закарпатської області.
Заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування господарським судом Закарпатської
області норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку,
що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення
місцевого суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд
виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ХХ.ХХ.1998 р. між позивачем
(приватним підприємцем К. м. Рахів) і представником органу
приватизації в особі начальника РВ ФДМУ Ш. був укладений договір №
1 купівлі-продажу об'єкту малої приватизації на аукціоні: майна
автозаправочної станції № 1 смт. Я-я Рахівського району (далі -
АЗС № 1) контейнерного типу, за яким позивач зобов'язаний
зберігати профіль основної діяльності протягом 5 років, тобто до
ХХ.ХХ.2003 року.
Відповідно до ст. 233 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
якість проданої речі повинна відповідати умовам договору, а при
відсутності вказівок у договорі -вимогам, що звичайно ставляться.
Оскільки в договорі відсутні вказівки про якість проданої речі, то
за якістю вона повинна відповідати вимогам, що звичайно
пред'являються, тобто має бути придатною для використання за своїм
призначенням або відповідно до цілей, передбачених договором.
На момент продажу спірного об'єкта діяла постанова Кабінету
Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1442 "Про затвердження
правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" ( 1442-97-п ) (1442-97-п)
в
редакції постанов Кабінету Міністрів України від 07.03.1998 р. №
280 та від 06.07.1998 р. N 1010 ( 1010-98-п ) (1010-98-п)
, передостанньою
редакцією якої встановлювалося, що контейнерні АЗС можуть
використовуватися до ХХ.07.1999 року.
Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.1999 р.
№1319 ( 1319-99-п ) (1319-99-п)
використання АЗС контейнерного типу продовжено
до 01.10.2000 року.
Отже, під час підписання договору купівлі-продажу АЗС № 1 існували
законодавчі обмеження експлуатації АЗС даного типу, про які
відповідач не попередив позивача. Позивач не мав можливості
провадити подальшу господарську діяльність та використовувати
об'єкт нерухомості за призначенням, хоча відповідач зобов'язав
його зберігати профіль протягом 5 наступних років.
АЗС № 1 є нерухомим об'єктом. До нерухомого майна належать не
тільки будівлі, споруди, насадження тощо, а також земельні ділянки
на яких вони розташовані, з якими вони нерозривно пов'язані та за
якими вони слідують.
Відповідно до Акту обстеження в натурі земельної ділянки обраної
для будівництва контейнерної АЗС № 1 (арк. справи № 53) земельна
ділянка розташована на березі річки Чорна Тиса, а також згідно з
характеристикою можливих впливів вказаного об'єкта будівництва на
навколишнє середовище та гігієнічні умови життя населення,
наведеною в Висновку № 3 з відводу земельної частки під
будівництво, виданого Рахівською санепідемстанцією ХХ.ХХ.1987р.
можливе проникнення нафтопродуктів у грунт та воду.
Крім того, судом взагалі не прийнято до уваги, що під час
укладення договору купівлі-продажу діяли положення ст. 89 Водного
кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
щодо обмеження господарської
діяльності на природоохоронній території -прибережній захисній
смузі, а саме заборона миття та обслуговування транспортних
засобів і техніки.
Заборона експлуатації (використання) контейнерної АЗС № 1 та
переобладнання її в АЗС стаціонарного типу також вбачається з акту
Державної екологічної інспекції Державного управління екології та
природних ресурсів в Закарпатській області від ХХ.ХХ.2001 р.
Відповідно до п.18 вищезгаданої постанови Кабінету Міністрів
України від 20 грудня 1997 р. N 1442 "Про затвердження Правил
роздрібної торгівлі нафтопродуктами" ( 1442-97-п ) (1442-97-п)
всі АЗС повинні
відповідати вимогам екологічної безпеки, а проектна документація
їх будівництва та реконструкції мати розділ оцінки їх впливу на
навколишнє природне середовище.
Вищевикладене свідчить про неповне з'ясування місцевим судом всіх
обставин справи.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду та згідно
ст. 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на підставі
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку,
що місцевим судом не досліджувався факт знаходження АЗС № 1 в
прибережній захисній смузі на момент укладання договору купівлі -
продажу, а також не правильно застосовані норми матеріального
права.
При новому розгляді суд повинен з'ясувати розташування спірного
об'єкта на момент укладання договору купівлі - продажу в
прибережній захисній смузі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 233 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.89 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
та ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ПП К. м. Рахів на рішення господарського суду
Закарпатської області від ХХ.ХХ.2002р. задовольнити частково.
2. Рішення від ХХ.ХХ.2002р. господарського суду Закарпатської
області по справі № 000 скасувати.
3. Справу № 000 направити на новий розгляд до господарського суду
Закарпатської області.