ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.08.2002 Справа N 4/36
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.
суддів Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
за участю представників позивача: Сокуренка А.А. дов. № 19-2 ю.р
від 02.01.2002 року, відповідача - Спільного підприємства
концерн “Енерго”: не з’явились, відповідача - Відкритого
акціонерного товариства “Ясинівський коксохімічний завод”: не
з’явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату
“Криворіжсталь” на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 23.04.2002 року у справі № 4/36 за
позовом Криворізького Державного гірничо-металургійного
комбінату “Криворіжсталь” до Спільного підприємства концерн
“Енерго” та Відкритого акціонерного товариства “Ясинівський
коксохімічний завод” про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2002 року Криворізькій державний гірничо-металургійний
комбінат “Криворіжсталь” звернувся до суду з позовною заявою до
відповідачів про стягнення вагової недостачі продукції,
посилаючись на неналежне виконання останніми умов укладеного
договору.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.02.2002
року (суддя Гринько С.Ю.), залишеного без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2002 року
(судді Українська Р.М., Калантай М.В., Кондратьєва С.І.) в
задоволенні позову відмовлено.
Зазначені рішення та постанова мотивовані тим, що оскільки
приймання продукції здійснене позивачем в порушення вимог,
встановлених Інструкцією про порядок приймання продукції
виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання
за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді
Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6 (далі інструкція П-6),
факт недостачі ним не доведений.
Не погоджуючись із постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 23.04.2002 року, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України із касаційною скаргою в який
просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове рішення
про стягнення на користь позивача вартості вагової недостачі, а
також витрати по справі, мотивуючи скаргу неправильним
застосуванням судом норм матеріального права.
Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів до суду не
надходили.
У судовому засіданні оголошувалась перерва на 06.08.2002 року.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних
підстав.
Як встановлено судом, при виконанні вимог ст. ст. 32-34, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до умов контракту № КЕ-2831/2290 від 03.11.1997 року
укладеного між Криворізьким державним гірничо-металургійним
комбінатом “Криворіжсталь” і СП Концерн “Енерго” позивач отримав
групу вагонів з коксом, що підтверджується залізничними
накладними № 365913, № 365912, № 46342099, № 48333444, №
48333445 та № 48333446.
Зазначений вантаж прибув без ознак втрати і був виданий
залізницею позивачеві в порядку, передбаченому ст. 52 Статуту
залізниць України.
При отриманні позивачем зазначеного вантажу і розвантаженні його
з вагонів, була виявлена невідповідність ваги нетто, вказаної у
супровідних документах, фактичним даним, про що позивачем був
складений акт № 15 від 21.10.2000 року, відповідно до якого
недостача коксу склала 18, 6 тн.
У відповідності із п. 3.7. зазначеного контракту укладеного між
сторонами, вони дали згоду на приймання товару по якості та
кількості згідно Інструкції П-6.
Пункт 14 Інструкції П-6 передбачає, що у разі неможливості
повторного зважування продукції без тари, визначення ваги нетто
здійснюється шляхом перевірки ваги брутто на момент отримання
продукції і ваги тари вагону після його звільнення з-під
продукції. Результати перевірки оформлюються актами.
Акт про вагу тари повинен складатись не пізніше 10 днів після
його звільнення. В акті про результати перевірки ваги тари
вказується також вага нетто продукції, яка має бути визначена
шляхом віднімання ваги тари з ваги брутто.
Позивач, визначаючи вагу нетто отриманої продукції не
переважував фактичну вагу тари (вагонів), як це зазначено в
Інструкції П-6. Таким чином, фактична тара вагонів визначена не
була і акти у встановленому п. 14 Інструкції П-6 порядку, не
складались.
За таких обставин, а також виходячи з чинного законодавства, яке
регулює спірні правовідносини, апеляційний суд правильно дійшов
висновку, що приймання коксу по кількості здійснено позивачем в
порушення вимог Інструкції П-6, а звідси факт недостачі ним не
доведений.
З огляду наведеного, суд правильно застосував норми
процесуального та матеріального права, в зв’язку з чим підстав
для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції
немає.
Враховуюче викладене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Криворізького державного гірничо-металургійного
комбінату “Криворіжсталь” залишити без задоволення, а постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2002 року
без змін.
Головуючий В.С. Перепічай
Судді І.В. Вовк
П. А. Гончарук