ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.08.2002 Справа N 2-5/1018-2001
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.
суддів Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
за участю представника позивача: Меньшикова А.А. дов № 10/465
від 16.06.2002 року, відповідача: Дмитрієва І.О. дов. № 03/35
від 08.01.2002 року, 3-ї особи: Генерального директора Моісеєва
М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Територіального відділення Антимонопольного комітету
України в Автономній Республіці Крим на рішення арбітражного
суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2001 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
25.03.2002 року у справі № 2-5/1018-2001 за позовом Державної
Акціонерної енергопостачальної компанії “Крименерго” до
Територіального відділення Антимонопольного комітету в
Автономній Республіці Крим, третя особа Товариство з обмеженою
відповідальністю Друковане агентство “Контракт” про визнання
недійсною постанови Територіального відділення Антимонопольного
комітету України у Автономній Республіці Крим від 30.06.1999
року “Про накладення штрафу на Державну Акціонерну
енергопостачальну компанію “Крименерго”,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 1999 року позивач звернувся до суду з позовною заявою
до відповідача про визнання недійсною постанови № 05/17 від
30.06.1999 року “Про накладення штрафу на Державну Акціонерну
енергопостачальну компанію “Крименерго” посилаючись на те, що
зазначена постанова не відповідає вимогам чинного законодавства
України.
Рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим від
07.07.2001 року позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25.03.2002 року зазначене рішення суду першої інстанції
залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить прийняті судові рішення
скасувати, оскільки судом неправильно застосовані норми
матеріального права та порушені норми процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
У відзиві на касаційну скаргу, третя особа вважає, що
оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, оскільки судом
порушені норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні оголошувалась перерва на 06.08.2002 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги і відзиву на неї, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення, суд виходив з того, що прийнята відповідачем
постанова про стягнення штрафу з позивача суперечить чинному
законодавству, що регулює спірні правовідносини, і
необґрунтована щодо технічних вимог, яких повинні дотримуватись
позивач та третя особа.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнята
постанова № 05/17 від 30.06.1999 року про накладення штрафу на
позивача за порушення ним антимонопольного законодавства
України, у вигляді нав’язування таких умов договору, які
ставлять контрагентів у нерівне становище і необґрунтовано
завищених вимогах у наданні технічних умов, при відсутності
технічної необхідності для проведення додаткових робіт по
підсиленню існуючої трансформаторної підстанції.
Суд, вирішуючи спір, у порушення норм процесуального права – ст.
ст. 32-34, 36,38, 41-43, 84, 105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зробив висновки, які ґрунтуються на
неповно з’ясованих обставинах, що вплинуло на правильність
застосування норм матеріального права, і прийняв рішення, які за
своїм змістом не відповідають вимогам процесуального закону.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсною спірної
постанови, суд дійшов висновку проте, що технічні висновки
різних установ щодо спірних правовідносин, суперечать один
одному. При цьому, не погодившись з висновками судово-технічної
експертизи, суд взяв на себе не властиві для нього функції щодо
проведення технічних досліджень, замість того, щоб вирішити
питання про призначення додаткової, а у разі необхідності
повторної судово-технічної експертизи.
Окрім цього, суду належить ретельніше з’ясувати питання, яким же
нормам матеріального права не відповідає спірна постанова
прийнята відповідачем, і навести щодо цього належне
обґрунтування.
Водночас, у прийнятих судових рішеннях, зазначено про
реорганізацію позивача, однак судом ця обставина належним чином
не була з’ясована. Зважаючи на наведене, суду, слід витребувати
від позивача правовстановлюючі документи, і в залежності від
установленого, вирішити питання щодо правонаступництва
відповідно до вимог ст. 25 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, коли судом не було з’ясовано і досліджено
належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх
правильну юридичну оцінку і застосування норм матеріального і
процесуального права, прийняті судом по даній справі рішення
визнати законними і обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог процесуального та
матеріального права.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Територіального відділення Антимонопольного
комітету України в Автономній Республіці Крим задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
25.03.2002 року та рішення арбітражного суду Автономної
Республіки Крим від 07.07.2001 року скасувати і справу № 2-
5/1018-2001 передати господарському суду Автономної Республіки
Крим на новий розгляд, в іншому складі суду.
Головуючий В.С. Перепічай
Судді І.В. Вовк
П. А. Гончарук