ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6.08.2002 Справа N 17-6-3-7/01-6026
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
за участю представників
сторін:
від позивача Фомін І.Ю. довіреність від 20.02.02 №
141/39 Ілюха А.І. довіреність від
02.01.02 № 141/1
від прокурора Мазурчук В.В. — військовий прокурор
Північного регіону України
розглянув касаційне військового прокурора Північного
регіону України в інтересах держави в
подання особі військової частини А 0200
Міністерства оборони України
на постанову від 21.05.02
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 17-6-3-7/01-6026
господарського суду Одеської області
за позовом військового прокурора Київського
гарнізону в інтересах держави в особі
військової частини А-0200 Міністерства
оборони України
До приватного підприємства “Санаре”
Про розірвання договору оренди і стягнення заборгованості у
сумі 901993 грн.
В С Т А Н О В И В:
У липні 2001 року військовий прокурор Київського гарнізону в
інтересах держави в особі військової частини А-0200 пред'явив у
суді позов до приватного підприємства “Санаре” про розірвання
договору оренди, укладеного 12.01.99 між військовою частиною А
0200 та приватним підприємством “Санаре”, звільнення займаних
приміщень та стягнення на користь в/ч А 0200 заборгованості по
орендній платі в сумі 418843 грн., амортизаційним відрахуванням
483120 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.10.01
(суддя Коваленко В.М.) в позові відмовлено.
Відмовляючи у позові, господарський суд виходив з того, що
військова частина і прокурор в порушення вимог ст. 33
Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
не довели ті
обставини, на які вони посилаються у позові, а відповідач довів
відсутність своєї вини, що унеможливлює покладання на нього
майнової відповідальності згідно ст. 209 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
21.05.02 (судді: Продаєвич Л.В., Жеков В.І., Пироговський В.Т.)
рішення господарського суду залишено без змін.
Залишаючи рішення без змін, апеляційна інстанція вказала, що
вимоги прокурора про стягнення з відповідача боргу по орендній
платі у судовому порядку суперечать ст. 19 Закону України “Про
оренду державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
. Борг по
орендній платі у ПП “Санаре” відсутній у зв'язку з зарахуванням
в рахунок орендної плати вартості будівельних робіт.
Позивачем не доведено несплату амортизаційних відрахувань
відповідачем за умов виставлення рахунків на оплату. ПП “Санаре”
виконані умови договору про обов'язкове страхування об'єкта
оренди. Орендоване майно використовувалось відповідно до вимог
договорів оренди.
У касаційному поданні військовий прокурор Північного регіону
України просить рішення господарського суду Одеської області та
постанову Одеського апеляційного господарського суду скасувати,
прийняти нове рішення, яким розірвати договір оренди, укладений
між в/ч А 0200 та ПП “Санаре” 12.01.99; зобов'язати відповідача
звільнити займані приміщення; стягнути з ПП “Санаре” на користь
в/ч А 0200 заборгованість та збитки на загальну суму 901963
грн., посилаючись на те, що судовими інстанціями при розгляді
справи порушені норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників позивача, прокурора, який
підтримав касаційне подання, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню
виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 12.01.99
між військовою частиною А 0200 (орендодавець) та приватним
підприємством “Санаре” (орендар) було укладено договір оренди
державного майна.
Відповідно п. 1.1 та 1.2 договору (а.с. 8) відповідачу передано
в оренду приміщення дитячого оздоровчого комплексу “Зірочка”,
вартість якого станом на 11.05.98 складала 4796652 грн.
Орендар зобов'язався використовувати передані в оренду
приміщення з метою створення закладів фізкультури і спорту для
школярів, отриманий прибуток направляти на розвиток закладу.
На підтвердження використання об'єкту оренди не за призначенням
прокурор послався на рекламні проспекти приватного підприємства
“Санаре” про надання ним об'єму послуг на базі відпочинку,
будинку відпочинку “Зірочка” (а.с. 38—40), лист прокурора
Овідіопольського району Одеської області від 31.08.01 (а.с. 80).
В судовому засіданні Вищого господарського суду України
військовий прокурор Північного регіону Мазурчук В.В. пояснив, що
прокурором у господарському суді та апеляційній інстанції
заявлялося клопотання про приєднання до матеріалів справи
доказів, а саме актів перевірки відповідача стосовно
використання орендованого майна для комерційної діяльності в
галузі туризму та відпочинку громадян, а не у відповідності з
вимогами договору оренди, проте вказані клопотання були
відхилені судовими інстанціями.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
за договором оренди орендаря
може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим
призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності
підприємства, майно якого передано в оренду.
Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване
майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню.
Проте судовими інстанціями вказані вимоги закону не враховані, а
висновок про недоведеність позивачем своїх вимог та використання
орендованого майна згідно договору оренди зроблено без повного
з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для
правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного
та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
орендар зобов'язаний вносити
орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відмовляючи у позові про стягнення заборгованості по орендній
платі, апеляційний господарський суд послався на дві обставини,
які протирічать одна одній, а саме: стягнення заборгованості по
орендній платі провадиться на підставі виконавчого напису
нотаріуса, а тому вимоги прокурора протирічать ст. 19 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
, у приватного підприємства “Санаре” відсутня
заборгованість по орендній платі з урахуванням доповнень до
договору від 17.03.99 року.
До матеріалів справи долучена додаткова угода від 17.03.99 до
договору оренди від 17.03.99, в якій у розділі IV вказано, що
вартість робіт по добудові комплексу, виконана орендарем у
відповідності з договором від 15.05.98 з в/ч 113779 у сумі
789197,00 грн. за мінусом 39105,50 грн. зараховується в рахунок
орендної плати з 12.01.99 по 12.03.10.
Враховуючи викладене, при новому розгляді справи суду необхідно
більш ретельно з'ясувати вимоги позивача стосовно стягнення
заборгованості по орендній платі.
Відповідно до ст. 23 вищенаведеного Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові
комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, нараховує та
залишає у своєму розпорядженні орендар.
Відмовляючи позивачу в стягненні амортизаційних відрахувань,
апеляційна інстанція не врахувала вимог Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Постановлене господарським судом рішення не відповідає вимогам
ст. 84 Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому
його не можна вважати законним та обґрунтованим.
Враховуючи викладене, постановлені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи необхідно врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9—111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання військового прокурора Північного регіону
України в інтересах військової частини А 0200 Міністерства
оборони України задовольнити частково.
Постанову від 21.05.02 Одеського апеляційного господарського
суду та рішення господарського суду Одеської області від
09.10.01 у справі № 17-6-3-7/01-6026 скасувати, справу направити
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
А.Уліцький