Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2002 року
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого
суддів
розглянула касаційну скаргу ВАТ "Будинок торгівлі "ХХХ" на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
ХХ.ХХ.2001 р. у справі № 000
за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів
до ВАТ "Будинок торгівлі "ХХХ"
про стягнення 9361, 45 грн.
Сторони спору, повідомлені належним чином про час і місце розгляду
касаційної скарги, своїх представників в судове засідання не
направили.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від ХХ.ХХ.01
позовні вимоги задоволено. З ВАТ "Будинок торгівлі "ХХХ" на
користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів стягнуто 9361, 45 грн. заборгованості за
нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від ХХ.ХХ.01
рішення господарського суду Миколаївської області від ХХ.ХХ.01
залишено без змін, а апеляційна скарга ВАТ "Будинок торгівлі "ХХХ"
- без задоволення.
У касаційній скарзі ВАТ "Будинок торгівлі "ХХХ" просить скасувати
вищезазначені рішення та постанову як прийняті при неправильному
застосуванні норм матеріального права, в задоволенні позову
відмовити. Зокрема, скаржник посилається на те, що обов'язок
працевлаштування інвалідів покладається законодавством не на
підприємство, якому встановлено норматив робочих місць для них, а
на відповідні державні органи. Законодавство України не містить
норм про відповідальність без вини підприємств, що не створили
необхідної кількості робочих місць для інвалідів. ВАТ "Будинок
торгівлі "ХХХ" не створив відповідно кількість робочих місць для
інвалідів, оскільки кількість працюючих на ньому інвалідів менша
за встановлений норматив. Отже, у суду не було підстав для
застосування ст. 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів" ( 875-12 ) (875-12)
.
Перевіривши на підставі встановлених фактичний обставин справи
правильність застосування судовими інстанціями, які приймали
рішення у даній справі, правильність застосування норма
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
місцеві Ради спільно з
підприємствами, установами і організаціями за участю відділів
Фонду соцзахисту інвалідів щорічно визначають нормативи робочих
місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Нормативи
визначаються для підприємств, установ, організацій незалежно від
форм власності та господарювання в розмірі не менше 4% від
загальної чисельності працюючих.
Рішенням виконкому Миколаївської міськради № 137 від 17.03.2000 р.
"Про визначення нормативу робочих місць для працевлаштування
інвалідів міста на 2000 рік" ВАТ "Будинок торгівлі "ХХХ" було
встановлено норматив кількості робочих місць для працевлаштування
інвалідів в розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, що
становило 14 місць.
Як було встановлено першою та апеляційною судовими інстанціями, за
даними звіту відповідача за 2000 рік фактично у товаристві
працювало 7 інвалідів.
Відповідно до ст.20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
підприємства, на яких
працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані
відраховувати відділенню Фонду України соціального захисту
інвалідів кошти на створення робочих місць для працевлаштування
інвалідів і на здійснення заходів по їх соціально-трудовій і
професійній реабілітації. Розмір відрахувань визначається
середньорічною заробітною платою на підприємстві за кожне не
зайняте інвалідом робоче місце.
Чинним законодавством обов'язок відраховувати відділенням Фонду
України соціального захисту інвалідів цільові кошти, призначені
для працевлаштування інвалідів, не ставиться в залежність від
будь-яких обставин, за яких інвалід не працює на даному
підприємстві.
За таких обставин, місцевий господарський суд та апеляційний
господарський обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позову
про стягнення з ВАТ "Будинок торгівлі "ХХХ" коштів за нестворені
робочі місця для працевлаштування інвалідів.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11, 111-12,
111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів Вищого господарського суду України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ВАТ "Будинок торгівлі "ХХХ" на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від ХХ.ХХ.2001 р. у
справі № 000 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
ХХ.ХХ.2001 р. у справі № 000 залишити без змін.