Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Іменем України
8 листопада 2001 року
Справа № 000
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
у відкритому судовому засіданні
за участю представників
від позивача присутні
від відповідача присутні
розглянув касаційну скаргу Державної податкової Інспекції у
М-ському районі м.Києва, на постанову від ХХ.ХХ.2001р.
арбітражного суду м. Києва у справі № 000
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
до Державної податкової інспекції у М-ському районі м. Києва про
визнання недійсним рішення ДПІ.
Рішенням арбітражного: суду м. Києва від ХХ.ХХ.2001 позов
задоволено з посиланням на те що вимоги позивача є обгрунтованими.
Перший заступник голови арбітражного суду м. Києва здійснив нагляд
у справі і постановою від ХХ.ХХ.2001 р. вказане рішення залишив
без зміни з тих самих підстав.
Державна податкова інспекція у М-ському районі м. Києва вважає, що
арбітражним судом м. Києва при прийнятті рішення від ХХ.ХХ.2001 р.
та постанови від ХХ.ХХ.2001 р. неправильно застосовані норми
матеріального та процесуального права, тому просить їх скасувати і
припинити провадження у справі.
Як зазначено в заяві, судом не було спростовано правомірність
застосування відповідачем норм Указу Президента України від
04.03.98 да 67/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за
розрахунки з бюджетними та державними цільовими фондами"( 67/98 ) (67/98)
.
Крім того, за твердженням скаржника, судом порушені вимоги ст.4
АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ці порушення на думку скаржника,
полягають у тому, що суд при прийнятті рішення посилався на лист
НБУ від 23.06.99 № 18-211/1872-5495 "Щодо зарахування зустрічних
однорідних вимог" ( v5495500-99 ) (v5495500-99)
, який не зареєстрований в
Міністерстві юстиції України. Скаржник вважає також, що суд
безпідставно послався в рішенні і постанові на ст. 217 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки, за твердженням скаржника, в даному випадку
мають місце податкові відносини і відповідно, до ст.2 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
цей Кодекс до податкових відносин не застосовується.
На думку скаржника при вирішенні Спірних правовідносин слід
керуватись Указом Президента України від 04.03.98 "Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетними та
державними цільовими фондами"( 67/98 ) (67/98)
.
Перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
Встановив:
ХХ.ХХ.2000 р. Державною податковою інспекцією у Московському
районі м. Києва складено акт "Про результати перевірки з питань
дотримання податкового законодавства товариством з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" за період з ХХ..1999 р. по 01.09.2000 р."
Цим актом встановлено, що ХХ.ХХ.99 ТОВ "ХХХ" та ДП "ААА-У" ТОВ
фірми "ААА" укладено договір, згідно з яким ДП "ААА-У" поставляє
ТОВ "ХХХ" за ціною, що вказується в накладній, паливно-мастильні
матеріали. Того ж дня, тобто ХХ.ХХ.99, ТОВ "ХХХ" і іноземна фірма
"GGG" уклали договір поруки. Умовами цього договору передбачено,
що поручитель (ТОВ "ХХХ") зобов'язується відповідати перед
кредитором (іноземною фірмою) за виконання боржником (ДП "ААА-У"
ТОВ фірми "ААА" , Україна) зобов'язань по зовнішньоекономічному
контракту від ХХ.ХХ.99р. № 1.
Актом перевірки встановлено також, що фірма "GGG" - "замовник" та
ТОВ "ХХХ" - "підрядчик" уклали генеральну угоду про надання послуг
науково-технічного характеру від ХХ.ХХ.2000р., а ХХ.ХХ.2000р.
вказані особи підписали акт здачі-приймання робіт на суму 125500
тис дол. США.
Зважаючи на взаємну заборгованість по вказаним договорам, фірма
"GGG" та ТОВ "ХХХ" ХХ.ХХ.2000р. уклали Угоду про припинення
зобов'язань відповідно до ст. 217 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
ДПІ вважаючи, що в даному випадку мало місце порушення Указу
Президента України від 04.03.98 "Про заходи щодо підвищення
відповідальності за розрахунки з бюджетними та державними
цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
угоду про припинення зобов'язань від
ХХ.ХХ.2000 р. не визнає.
З урахуванням вказаної обставини про необхідність нарахування пені
відповідно до ст.4 Закону України. "Про внесення змін та доповнень
до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" від 07.05.1996р. ( 184/96-ВР ) (184/96-ВР)
.
Думка, ДПІ про те що позивач порушив Указ Президента України від
04.03.98 № 167/98 ( 167/98 ) (167/98)
- помилкова.
В цьому Указі ( 167/98 ) (167/98)
, зокрема п.14, йдеться про уступку вимоги
та переведення боргу по зовнішньоекономічним договорам.
Актом перевірки від ХХ.ХХ.2000 р. укладення позивачем таких
договорів не виявлено.
Що стосується порушення судом вимог ст.4 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
яке, за твердженням скаржника, допустив арбітражний суд м. Києва,
і яке полягає в тому, що суд послався на лист НБУ від 23.06.99 №
18-211/1872-5495 " Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог "
( v5495500-99 ) (v5495500-99)
, то це твердження безпідставне, оскільки при
прийнятті рішення суд послався не тільки на лист НБУ, а і на
відповідні норми права, зокрема, Цивільний кодекс України, Закон
України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
.
Крім того, згідно ст. 4 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, який був чинним
на час прийняття судових рішень у цій справі, арбітражний суд не
застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не
відповідають законодавству України.
Скаржник не довів, що лист НБУ не відповідає законодавству
України.
Безпідставне посилання скаржника і на те, що суд при прийнятті
рішення та постанови необгрунтовано послався на норми Цивільного
кодексу України, оскільки договірні правовідносини, оцінку яким в
даному випадку давав суд регулюються саме Цивільним кодексом та
іншими нормативними актами, але не податковим законодавством.
Слід зазначити, що в рішенні ДПІ від ХХ.ХХ.2000 р. № 9 вказано, що
санкції до ТОВ "ХХХ" застосовані на підставі ст. 2 Закону України
"Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 07.05.96р.
( 184/96-ВР ) (184/96-ВР)
.
Закон від 07.05.96 ( 184/96-ВР ) (184/96-ВР)
не містить статей, ним внесені
зміни до статей Закону України "Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті" , і ці зміни пронумеровані пунктами. Зокрема
п.2 Закону від 07.05.96 внесені зміни до ст.4 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
і
вказана стаття викладена в новій редакції, якою і передбачені
санкції.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на
підставі встановлених цими судами фактичних обставин справи.
Вищим господарським судом України порушень норм матеріального та
процесуального права арбітражним судом м. Києва не встановлено.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-7, п.1 ст.111-9, ст.
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
Постановив:
Постанову арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2001 р. у справі №
000 залишити без змін, а скаргу Державної податкової інспекції у
М-ському районі м. Києва без задоволення.