ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
31.07.2002                              Справа N 17-2-28/01-9522
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого                        Перепічая В.С.
суддів :                           Вовка І.В.
                                   Гончарука П. А.
розглянувши у відкритому судовому  ВАТ “Українське Дунайське
засіданні в м. Києві касаційну     пароплавство”
скаргу
на постанову                       Одеського апеляційного
                                   господарського суду від
                                   24.04.2002
у справі за позовом                ВАТ “Українське Дунайське
                                   пароплавство”
до                                 ПБФ “Нероп”
 
Про   стягнення сум
 
                           УСТАНОВИВ:
 
У  листопаді  2001 року ВАТ “Українське Дунайське  пароплавство”
звернулося  до  суду з позовною заявою до ПБФ  “Нероп”,  в  якій
просило стягнути з відповідача заборгованість по орендній  платі
у  сумі  22757 грн, посилаючись на те, що відповідач  неналежним
чином виконував умови договору оренди від 11.07.95 р.
 
Рішенням  господарського суду Одеської області від  11.02.2002р.
(суддя Гулак Г.І.) у позові відмовлено.
 
За  апеляційною скаргою ВАТ “Українське Дунайське  пароплавство”
Одеський   апеляційний   господарський   суд   постановою    від
15.04.2002р.  (  судді  :  Бєляновський  В.В.,  Шевченко   В.В.,
Мірошниченко М.А.) позовні вимоги задовольнив частково:  рішення
суду першої інстанції скасував, у позові відмовив.
 
В  касаційній  скарзі позивач просить судові рішення  скасувати,
прийняти   нове  рішення,  яким  задовольнити  позовні   вимоги,
посилаючись   на  те,  що  судом  другої  та  першої   інстанції
неправильно  застосовані норми матеріального  та  процесуального
права.
 
Заслухавши    пояснення   представника   позивача,   перевіривши
матеріали  справи та обговоривши доводи касаційної  скарги,  суд
вважає,  що  касаційна скарга підлягає частковому задоволенню  з
таких підстав.
 
Відповідно до ст.ст. 4, 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         цивільні права
і  обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а  також  з
угод,  хоч  і  не передбачених законом, але таких, які  йому  не
суперечать.
 
Зобов'язання   повинні   виконуватися   належним   чином   і   в
установлений   строк,  відповідно  до  вказівок   закону,   акта
планування,  договору,  а  при  відсутності  таких  вказівок   –
відповідно до вимог, що звичайно становляться.
 
Як  видно  з  матеріалів  справи, між ВАТ “Українське  Дунайське
пароплавство” (орендодавець) та ПБР (орендар) “Нероп” строком на
п'ять  років  був  укладений 11.07.1995 договір оренди  нежилого
приміщення  площею  246  кв.м.  , розташованого  у  м.  Ізмаїлі,
вул.Калініна,27 
( а.с. 66-68)
.
 
10.08.2001р.  було виконано рішення арбітражного  суду  Одеської
області  від  7.06.2001 про виселення відповідача з  зазначеного
приміщення 
( а.с 12- 12 звор.)
 
Як  наведено вище, позов ВАТ “Українське Дунайське пароплавство”
було заявлено про стягнення заборгованості по орендній платі.
 
Суд другої інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і
відмовляючи  у  задоволенні позову у повному обсязі,  виходив  з
недоведеності заявлених вимог.
 
Проте, з такими висновками погодитись повністю не можна.
 
Як  посилався  позивач,  ПБР “Нероп” частково  визнавала  спірну
заборгованість по орендній платі, обґрунтовуючи зазначене  актом
звірки від 28.01.2002р.
 
Суд, у порушення норм процесуального права ст.ст. 32-34, 43  ГПК
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        , цих суттєвих обставин, які мають  значення
для правильного вирішення спору не перевірив.
 
Більш  ретельній перевірці і правовому обгрунтуванню підлягає  і
питання   стосовно   того,   чи   розповсюджується   на   спірні
правовідносини   Закон   України  “Про  оренду   державного   та
комунального  майна”,  як  і  те, чи вносились  в  установленому
законом  порядку  зміни щодо нових розмірів  орендної  плати  до
наведеного договору оренди.
 
За  таких обставин, коли судами не було з'ясовано належним чином
дійсні  обставини  справи, що вплинуло на їх правильну  юридичну
оцінку,  застосування  норм матеріального права,  тому  прийняті
судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.
 
При  новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,  більш
повно  з'ясувати  дійсні обставини справи, і  в  залежності  від
встановленого та вимог закону вирішити спір.
 
Керуючись    ст.ст.    111-5,  111-7,  111-9,  111-10-111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
Касаційну   скаргу   ВАТ  “Українське  Дунайське   пароплавство”
задовольнити частково.
 
Постанову   Одеського  апеляційного  господарського   суду   від
24.04.2002р. та рішення господарського суду Одеської області від
11.02.2002р.  скасувати і справу передати на  новий  розгляд  до
суду першої інстанції, в іншому складі суду.
 
Головуючий     В.Перепічай
 
С у д д і      І.Вовк
 
               П. Гончарук